Давор Іво Штір
| Давор Іво Штір Davor Ivo Stier | |
|---|---|
 Davor Ivo Stier | |
| Міністр закордонних справ Республіки Хорватії | |
| 19 жовтня 2016 — 19 червня 2017 | |
| Президент | Колінда Грабар-Кітарович |
| Прем'єр-міністр | Андрей Пленкович |
| Попередник | Міро Ковач |
| Наступник | Марія Пейчинович-Бурич |
| Євродепутат від Хорватії | |
| 1 липня 2013 — донині | |
| Президент | Іво Йосипович → Колінда Грабар-Кітарович |
| Депутат парламенту Хорватії | |
| 22 грудня 2011 — 1 липня 2013 | |
| Президент | Іво Йосипович |
| Наступник | Томіслав Кларич[1] |
| Народився | 6 січня 1972 (52 роки) Аргентина,Буенос-Айрес |
| Відомий як | політик, дипломат |
| Країна | Хорватія[3] |
| Національність | хорват |
| Освіта | Аргентинський католицький університет |
| Alma mater | Аргентинський католицький університет |
| Політична партія | Хорватська демократична співдружність |
| У шлюбі з | є |
| Діти | троє |
| Професія | політолог |
| Релігія | римо-католик[2] |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Давор Іво Штір (хорв. Davor Ivo Stier; нар. 6 січня 1972, Буенос-Айрес, Аргентина) — хорватський політик, політолог, дипломат, член консервативної партії ХДС. Віцепрем'єр та міністр закордонних і європейських справ Хорватії у правоцентристському уряді Андрея Пленковича з 19 жовтня 2016 до 19 червня 2017.
Народився у Буенос-Айресі в Аргентині.[4] Жив у міському районі Флорес, який здебільшого населяє середній клас. Цікаво, що папа Франциск з цього самого району.[5] Сім'я Штіра родом із Самобора.[4] Сам він нащадок політичних емігрантів, які прибули в Аргентину після Другої світової війни. Його дід Іван Штір був полковником в «усташівській войниці» (військовому крилі партії усташів) і помічником В'єкослава Лубурича, а дід із боку матері Мілорад Лукач був одним із провідних емігрантських політиків Хорватської селянської партії. Батько Штіра був лікарем, а мати Марія Лукач була професоркою університету.
У Хорватію Штір уперше потрапив 1990 року в рамках програми Фонду хорватської спадщини, а вдруге прибув за три тижні до падіння Вуковара як журналіст аргентинської газети «El Cronista» та «Radio America». В Аргентину повернувся в лютому 1992 року, де в Католицькому університеті Буенос-Айреса здобув диплом із фаху «політологія» і «міжнародні відносини», а пізніше і «журналістика».[6]
Повернувся в Хорватію 1996 року на запрошення хорватського МЗС, після чого працював у хорватських посольствах у Вашингтоні і Брюсселі та був до 2009 року радником прем'єр-міністра Іво Санадера з питань зовнішньої політики.[6]
На парламентських виборах 2011 обраний депутатом хорватського парламенту, де став членом Комітету з міжпарламентської співпраці та Комітету з питань європейської інтеграції, а також призначений заступником голови Комітету у закордонних справах. Крім того, входив до складу хорватської парламентської делегації у Парламентській асамблеї НАТО і делегації парламенту Хорватії у Спільній парламентській комісії Хорватія-ЄС.[7]
Був одним із найближчих співробітників прем'єрки Ядранки Косор та її радником і посланником у справах євроатлантичного співробітництва. У часи словенсько-хорватського дипломатичного охолодження Штір був головним учасником тихої дипломатії і посередником між Косор і прем'єр-міністром Словенії Борутом Пахором.[6] Під час партійних виборів у травні 2012 року Штір підтримав Томіслава Карамарка.[8] Водночас, він був проти дисциплінарного провадження проти Косор у лютому 2013 року після того, як партія вирішила покарати її за виступи в засобах масової інформації.[9]
У квітні 2013 року після вступу Хорватії в ЄС був одним із перших дванадцяти членів Європейського парламенту, обраних від Хорватії,[10] здобувши 5,75% голосів.[11]
У вересні 2012 зажадав від хорватського уряду відмовитися від ратифікації угоди про державний кордон між Хорватією та Боснією і Герцеговиною, стверджуючи, що тим самим Хорватія погодилася б на політику шантажу і вступ до ЄС ув'язала би з питаннями кордону. Він звинуватив боснійського міністра транспорту Даміра Хаджича у шантажі хорватського уряду, адже той заявив, що Боснія і Герцеговина не допустить будівництва Пелєшацького мосту, якщо договір про кордон не буде ратифіковано.[12] У квітні 2013 року Штір сказав, що умовою для вступу Боснії і Герцеговини в Європейський Союз буде інституційна рівність хорватів у Боснії і Герцеговині.[13] Через два місяці, в червні, Штір заявив, що «Хорватія повинна рішуче докласти зусиль, щоб розв'язати питання конституційності хорватського народу в БіГ не тільки на папері, а й на практиці». Він оцінив Федерацію Боснії і Герцеговини як де-факто «босняцький суб'єкт конфедерації» і оголосив про можливість улаштування Боснії і Герцеговини за бельгійським зразком. Він також зазначив, що Хорватія використає вступ у Євросоюз для розв'язання хорватського питання у Боснії і Герцеговині.[14]
На засіданні Комітету з зовнішньої політики Європарламенту в липні 2013 року Штір зажадав, щоб Євросоюз рішучіше підтримав право хорватського народу в БіГ на рівноправність з іншими державотворчими народами і таким чином інтернаціоналізував «хорватське питання» у Боснії і Герцеговині. В інтерв'ю виданню «Večernji list» у тому самому місяці Штір сказав, що хорвати в Боснії і Герцеговині є невідворотним і вирішальним чинником європеїзації БіГ, а також зазначив, що роль Європейського Союзу в Боснії і Герцеговині визначальна, і що співпраця з Росією і Туреччиною вітаються.[15]
У червні 2017 подав у відставку з посади керівника зовнішньополітичного відомства Хорватії.
- ↑ Davor Ivo Stier. Парламент Хорватії. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 3 липня 2013.
- ↑ Stier: Kršćani u politici nisu bitni samo za kršćane, već za sve koji se zauzimaju za pluralizam (хорватською) . 14 березня 2016. Архів оригіналу за 11 серпня 2016. Процитовано 21 червня 2016.
- ↑ Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
- ↑ а б Davor Ivo Stier, životopis. Dnevno. 10. travnja 2013. Архів оригіналу за 7 березня 2015. Процитовано 27 червня 2013.
- ↑ Veljković, Sandra (15. ožujka 2013.). Davor Stier: Papa Franjo iz mog je kvarta Flores. Večernji list. Архів оригіналу за 18 березня 2013. Процитовано 27 червня 2013..
- ↑ а б в "Tihom diplomacijom vodim nas u EU". Nacional. 13 липня 2010. Архів оригіналу за 18 лютого 2014. Процитовано 27 червня 2013.
- ↑ Davor Ivo Stier. Парламент Хорватії. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 27 червня 2013.
- ↑ Karamarka žele Hebrang, Stier, Jarnjak, Kalmeta i Jandroković. 24 sata. 18. svibnja 2012. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 27 червня 2013.
- ↑ Stegovni postupak protiv Jadranke Kosor, protiv bili Prgomet i Stier. Večernji list. 21. veljače 2013. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
- ↑ Profile [Архівовано 16 грудня 2016 у Wayback Machine.] Європарламент
- ↑ Konačni rezultati EU izbora!. Dnevnik Nove TV. 15. travnja 2013. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
- ↑ Davor Ivo Stier: BiH se usudila ucijeniti hrvatsku Vladu. Bljesak.info. 15. rujna 2012. Архів оригіналу за 16 вересня 2012. Процитовано 27 червня 2013.
- ↑ S., Z (16. travnja 2013.). Stier: Ravnopravnost Hrvata uvjet je za europski put. Bljesak.info. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 28 червня 2013.
- ↑ Perica, Silvana (26 червня 2013). Uređenje Bosne i Hercegovine: Traži se belgijski model. Večernji list. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
- ↑ Krešić, Zoran (6. srpnja 2013.). Bez Hrvata neće biti niti europske BiH. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 6 липня 2013.