Ядранка Косор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ядранка Косор
Jadranka Kosor
Ядранка Косор Jadranka Kosor
Голова Хорватської демократичної співдружності
4 липня 2009 — 21 травня 2012
Президент Іво Йосипович
Прем'єр-міністр Ядранка Косор
(2009–2011),
Зоран Міланович
Попередник Іво Санадер
Наступник Томіслав Карамарко
Прем'єр-міністр Хорватії
6 липня 2009 — 23 грудня 2011
Президент Степан Месич,
Іво Йосипович
Попередник Іво Санадер
Наступник Зоран Міланович
Віце-прем'єр Хорватії
Міністр у справах сім'ї, ветеранів та солідарності поколінь
23 листопада 2003 — 6 липня 2009
Народилася 1 липня 1953(1953-07-01) (67 років)
Flag of Yugoslavia (1946-1992).svg Пакрац,
СР Хорватія,
Федеративна Народна Республіка Югославія
Політична партія Хорватська демократична співдружність
Підпис Accession Treaty 2011 Jadranka Kosor signature.svg


Я́дранка Ко́сор (у дівоцтві Влаїсавлєвич, хорв. Jadranka Kosor, нар. 1 липня 1953, Пакрац, СР Хорватія, Федеративна Народна Республіка Югославія) — хорватська державна і політична діячка, в минулому — журналістка. Колишня голова партії Хорватська демократична співдружність. З 6 липня 2009 року до 23 грудня 2011 обіймала пост прем'єр-міністра Хорватії.

Рання кар'єра[ред. | ред. код]

Закінчила гімназію в Пакраці[1], середню школу в Ліпіку і юридичний факультет Загребського університету. У 1971 році Пакрацьке відділення Матиці хорватської видало її збірку поезій Koraci (Кроки).[1] З 1972 р. працювала журналістом на радіо в Загребі та кореспондентом газети Večernji list. З 1991 до 1995 р. вела на ХРТ передачі на теми біженців, інвалідів війни та інших потерпілих у недавній війні.[2] Деякий час протягом війни Хорватії за незалежність була кореспондентом BBC.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Її політична кар'єра почалася в 1995 р. Ядранку Косор було обрано до складу хорватського парламенту від ХДС, де вона стала заступником голови палати, залишаючись на цій посаді до 2000 р. А незабаром її було обрано заступником голови партії, і цей партійний пост вона займала в 19952002 рр.

Робота в уряді[ред. | ред. код]

У 2002 р. Ядранка Косор стала головним заступником голови партії ХДС. У 2003 р. після повернення ХДС до влади, зайняла в уряді посаду міністра у справах сім'ї, ветеранів та солідарності між поколіннями, одночасно отримавши портфель віце-прем'єра.

Кандидат у президенти[ред. | ред. код]

У 2005 р. балотувалася на пост президента Хорватії, але поступилася в другому турі екс-президенту Степану Месичу.

Прем'єр-міністр[ред. | ред. код]

Йдучи у відставку 1 липня 2009 р., прем'єр-міністр і лідер Хорватської демократичної співдружності Іво Санадер оголосив Ядранку Косор своєю передбачуваною спадкоємицею на цих постах. 3 липня 2009 р. її було призначено виконувачем обов'язків прем'єр-міністра. [3] 4 липня було обрано головою ХДС. 6 липня 2009 р. парламент Хорватії проголосував за призначення Косор прем'єр-міністром (83 депутати зі 153). Попередній склад кабінету міністрів залишився практично без змін.[4]

Ядранка Косор це третя жінка в історії Хорватії, яка очолила уряд, якщо рахувати голів Виконавчої Ради Соціалістичної Республіки Хорватія. Проте в історії незалежної Хорватії вона — перша жінка, що зайняла цю посаду.

Проблеми[ред. | ред. код]

Наприкінці лютого і на початку березня 2011 року в столиці Загребі та деяких інших містах Хорватії, зокрема, Рієці, Спліті і Джакові пройшли багатотисячні антиурядові демонстрації з вимогами відставки прем'єр-міністра - консерватора Ядранки Косор та боротьби проти корумпованого уряду. Більшість мітингувальників – молодь. 26 лютого 2011 р. пройшов багатотисячний мітинг ветеранів Хорватської війни 1991–1995 років. [5] 27 лютого в Загребі відбулися зіткнення протестувальників, серед яких було чимало футбольних фанатів, з поліцією при намаганні пройти маршем по Загребу, чого не допустили співробітники МВС. У зіткненнях постраждало 50 людей, включаючи 32 правоохоронці. 6 березня 2011 р. сталася сутичка між понад десятьма тисячами учасників антиурядових виступів та співробітниками правоохоронних органів. Організаторами були ветерани Війни за незалежність 1991–1995 років. Мітинг проводився на підтримку їхнього бойового товариша Тихомира Пурді, звинуваченого владою у воєнних злочинах, і проти його можливої екстрадиції з Боснії до Сербії. Також більшість хорватів були незадоволені політикою уряду і покладали на нього провину за економічні труднощі в країні, вважаючи, що він загруз у корупції.[6]

У грудні 2010 року в Австрії було затримано попереднього прем'єр-міністра Хорватії Іво Санадера, якого звинувачено у зловживанні владою та в корупції.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Була двічі в шлюбі та двічі розлучена[7]. Має одного сина Ловро Шкоплянца від другого шлюбу.

Ядранка Косор — лауреат премії «Золоте перо» від Спілки хорватських журналістів, премії від Європейського співтовариства за гуманітарну діяльність.[2] премії «Європейське коло» Хорватського європейського дому та Премії за прижиттєвий доробок ім. Івана Шібля від ХРТ. Вона почесний член Об'єднання батьків загиблих фронтовиків, почесний віце-президент Товариства сліпоглухих «Додір» (Доторк). У 1998 році її було нагороджено пам'ятною медаллю «Вуковар»[8], адже з чотирьох опублікованих нею книг дві про війну Хорватії за незалежність (дві інші — збірки віршів).

Володіє англійською та німецькою мовами[9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Djetinjstvo Jadranke Kosor: ljepotica i vunderkind. Slobodna Dalmacija (хорватською). 2009-07-04. Процитовано 2011-03-14. 
  2. а б Jadranka Kosor (Members of Government). Архів оригіналу за 19 січень 2008. Процитовано 6 березень 2011. 
  3. Spiegel: Jadranka Kosor zur Ministerpräsidentin ernannt (нім.)
  4. Российская газета: Правительство Хорватии впервые возглавила женщина (рос.)
  5. Хорватія вимагає відставки уряду
  6. У Загребі відбулися сутички демонстрантів і поліції[недоступне посилання з серпня 2019]
  7. [1]
  8. Tuđman, Franjo. Odluka o dodjeli Spomen medalje »Vukovar«, br. 01-051-98-22-1/1, Zagreb, 15. siječnja 1998., Narodne novine, br. 7/98., Zagreb, 23. siječnja 1998.
  9. Životopis Jadranke Kosor, moguće mandatarke za sastav nove Vlade. Архів оригіналу за 15 серпня 2009. Процитовано 26 грудня 2011. 

Посилання[ред. | ред. код]