Дачне (станція, Одеська залізниця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дачне
Одеська дирекція
Одеська залізниця
станція
Історичне місце, де в 1941 р. проходив головний рубіж оборони Одеси, ст. Дачна 04.jpg
Станція Дачне. Історичне місце, де у 1941 році проходив головний рубіж оборони Одеси
Розташування
Розташування с. Дачне
Координати 46°34′50″ пн. ш. 30°32′48″ сх. д. / 46.580722° пн. ш. 30.546861° сх. д. / 46.580722; 30.546861
Структура
Лінія(ї) Роздільна I — Одеса-Застава I
Платформ 2
Тип платформ бічні
Колій 4
Послуги
Транспортні Залізнична станція Квиткова каса
Супутні Прийом та видача вантажів повагонними та дрібними відправками
Історія
Відкрито 1865 (155 років)
Електрифіковано 1973
Колишні назви Гнилякове (до 1909)
Інша інформація
Власник Одеська залізниця
Оператор Одеська залізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 405309
Код Експрес-3 2208471
Мапа

Да́чне (до 1909 року — Гнилякове) — проміжна залізнична станція Одеської дирекції Одеської залізниці на лінії Роздільна I — Одеса-Застава I між станціями Вигода (12 км) та Усатове (9 км).

Розташована в селі Дачне Одеського району Одеської області.

Історія[ред. | ред. код]

Станція відкрита 1865 року при будівництві залізниці Балта — Одеса-Головна під назвою Гнилякове. У 1909 році отримало сучасну назву — Дачне[1].

1973 року станцію електрифіковано в складі ділянки Одеса-Застава I — Дачне[2]. До 1973 року станція була кінцевою для всіх електропоїздів, що курсували з Одеси.

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

Від/до станції Дачне прямують приміські електропоїзди до станцій Одеса-Головна, Балта, Вапнярка, Мигаєве та Роздільна I.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 1.11.2019) Page white excel.png(рос.) Архівовано з першоджерела 05.11.2019.
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)


Посилання[ред. | ред. код]