Любашівка (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Любашівка
станція
Розташування
Адреса 66502, Одеська область,
смт Любашівка
Координати 47°50′ пн. ш. 30°15′ сх. д. / 47.833° пн. ш. 30.250° сх. д. / 47.833; 30.250Координати: 47°50′ пн. ш. 30°15′ сх. д. / 47.833° пн. ш. 30.250° сх. д. / 47.833; 30.250
Структура
Лінія(ї) Борщі — Підгородна
Структура Одеська дирекція
Платформ 2
Тип платформ бічні
Колій 4 основні
Час роботи цілодобово
Послуги
Транспортні Залізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро
Супутні Автобус Таксі
Історія
Відкрито 1868
Електрифіковано 1990
Інша інформація
Власник Одеська залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 407200
Код Експрес-3 2208444
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Подільськ 77 км
Слобідка 79 км
Заплази 12 км
Мапа

Любашівка — залізнична станція Одеської залізниці на лінії Борщі — Підгородна, що розташована в однойменному районному центрі Одеської області.

Відстань залізницею до Подільська — 77 км, Слобідки — 79 км.

Є найближчою станцією для таких населених пунктів, як Криве Озеро, Троїцьке. Розташована між станцією Заплази (відстань — 12 км) і зупинним пунктом Сирове (13 км).

Історія[ред. | ред. код]

Станція збудована у 1868 році під час проведення однієї з перших залізниць у країні — Балта — Ольвіополь (зараз — місто Первомайськ)[1], у напрямку до Єлизаветграду (зараз — Кропивницький) і Кременчука. Керівником будівництва дороги був барон Унгерн-Штернберг. Залізниця створена на концесійних засадах, тоб то будувалася приватним концесіонером. Посаду начальника руху Одеської залізниці в 1870—1878 рр. займав Вітте С. Ю., в подальшому — прем'єр-міністр Росії. Очолював Одеську залізницю в той час Микола Матвійович Чихачев.

В середині 1880-х років XIX століття на станції знімав буфет і проживав разом з сім'єю Леонід Карпович Кузнецов, чий син, Степан Кузнецов, згодом став відомим артистом Малого театру.

На початку XX століття станція підпорядковувалася до суспільства Південно-Західних залізниць.

У 1906 році тут жандармом було вбито розбійника Іванченка, що втік із тюрми м. Ананьїв.

В 1910 році через станцію пройшло 2,5 млн пудів вантажів, з них — 1,5 млн пудів хліба.

Під час воєн в XX столітті вона неодноразово ставала об'єктом бойових дій.

У 19181919 роках тут точились бої між бронепотягами денікінців, махновців, петлюрівців та більшовиків.

В 1925 році на станції оброблено 1,461 млн пудів вантажів, з них — 364 тис. пудів хліба.

Під час Другої світової війни станція бомбардувалась. Колії під час окупації зазнавали атак партизанів — було знищено 13 вагонів майна ворога та 2 цистерни пального.

Будівля станції збереглась досі. Також існує ставок Водокачка, з якого заправляли водою паротяги.

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

На станції зупиняються поїзди далекого та приміського сполучення:

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

Приміське сполучення[ред. | ред. код]

На станції зупиняються лише дві пари приміських електропоїздів на добу:

Послуги[ред. | ред. код]

  • Продаж квитків на всі пасажирські потяги.
  • Прийом та видача багажу.
  • Прийом та видача повагонних вантажів, що можуть зберігатися на відкритих майданчиках станцій.
  • Прийом та видача повагонних вантажів, що можуть зберігатися в закритих майданчиках.
  • Прийом та видача вантажів повагонними і невеликими частинами, що завантажувались цілими вагонами (в місцях незагального користування).

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Ю. С. Линюк. Сторінки історії Одеської залізниці. Одеса, 2005