Перейти до вмісту

Роздільна I

Координати: 46°51′02″ пн. ш. 30°04′26″ сх. д. / 46.85044° пн. ш. 30.07387° сх. д. / 46.85044; 30.07387
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Роздільна.
Роздільна І
Одеська дирекція
Одеська залізниця
станція
Залізничний вокзал
Розташування
Розташуванням. Роздільна
АдресаПривокзальна площа, 1
Координати46°51′02″ пн. ш. 30°04′26″ сх. д. / 46.85044° пн. ш. 30.07387° сх. д. / 46.85044; 30.07387
Структура
Лінія(ї)Роздільна I — Одеса-Застава I
Мигаєве — Роздільна I
Кучурган — Роздільна I
Платформ2
Тип платформбічна та острівна
Колій8
Послуги
ТранспортніЗалізнична станція Квиткова каса
СупутніПриймання та відправка вантажів, приймання та видача вантажів підприємств
Історія
Відкрито1865 (159 років)
Електрифіковано1984 (40 років)
Колишні назвиРоздільна
Будівля
АрхітекторВіталій Куць, В. Олейник, М. Бахарева
Поверхів3
Інша інформація
ВласникОдеська залізниця
ОператорОдеська залізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)405607
Код Експрес-32208460
Мапа
Мапа
Роздільна І на Вікісховищі


Роздільна І — вузлова дільнична залізнична станція Одеської залізниці. Розташована на дільниці Подільськ — Одеса між станціями Роздільна-Сортувальна (5 км) та Єреміївка (20 км). Розташована в місті Роздільна Одеської області. Станція є транспортним вузлом дев'ятого пан'європейського транспортного коридору (гілка С: Любашівка — Роздільна — Одеса)[1]. Від станції відгалужується гілка до станції Кучурган довжиною 11 км.

На станції розташований лінійний відділ поліції УМВС України на Одеській залізниці[2].

Назва станції

[ред. | ред. код]

Існує дві версії виникнення назви станції: перша — у зв'язку з тим, що залізнична магістраль розділяється на Одесу та Тирасполь. Згідно з іншою версією біля залізничної станції було озеро, яке в посушливі роки пересихало й утворювалося два басейни розділених лінією суходолу. На цьому місці була побудована водокачка, яка давала воду для паровозів[3].

Станція Роздільна I так почала називатись з 1958 року, коли виникла станція Роздільна II,яка функціонувала до кінця 1990-х років XX століття, на ній здійснювали зупинки приміські поїзди. Вона була розташована між станціями Роздільна I та Роздільна-Сортувальна. Станційна будівля з назвою станції збереглась, зараз вона стала приватним будинком.

Історія

[ред. | ред. код]

Грабарні роботи на території сучасної станції почались ще у 1863 році, а відкриття відбулось 1865 року при прокладанні залізниці Одеса — Балта, а через 2 роки після відкриття станції була побудована лінія Одеса — Тирасполь і станція стала вузловою. На цьому місці залізничники заснували населений пункт з 20 дворів (179 осіб). Вони працювали по 15—16 годин на добу, а заробляли пересічно по 25—30 копійок на день.

  • Світлини зустрічі імператора Миколи ІІ (вересень 1904 року)

1895 року був побудований кам'яний вокзал, який прослужив 110 років.

У загальнонаціональному страйку 1903 року на півдні України брали участь і роздільнянські залізничники. Вони висували такі вимоги: збільшити розцінки за щоденну роботу, оплачувати працю у святкові дні у полуторному розмірі, двічі на місяць видавати зарплату тощо. 22 жовтня 1905 року місцевими залізничниками був припинений рух поїздів між Одесою і Бірзулою. Трохи згодом, 17 листопада службовці та робітники Роздільної створили профспілку, а разом з нею з'явились нові вимоги. Після придушення страйку почались репресивні дії з боку влади: 19 грудня 1905 року було оголошено про заборону профспілок, створені «чорні дошки», куди потрапляли не згодні з керівництвом службовці та робітники (їм занижували заробітну платню, звільняли з роботи).

У 1906 році на станції Роздільна Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії існувало залізничне 2-х класне міністерське училище, в якому навчалось 93 хлопці та 74 дівчини[4]. На станції працювало 300 осіб. При станції була поштово-телеграфна контора шостого класу з 19 телеграфістами та 2 поштарями, залізничний приймальний покій з 1 лікарем та 2 фельдшерами[5].

1906 року Роздільна стала станцією першого класу Південно-Західної залізниці. 1907 року розпочало свою роботу оборотне локомотивне депо, де залізничники робили потоковий ремонт та заправку паротягів для зворотного рейсу. З паровозного та вагонного відділення складалась залізнична майстерня, де ремонтували рухомий склад та виготовляли запчастини. Саме в цей час на цьому вузлі працювало приблизно 300 робітників і службовців (переважно машиністи, стрілочники тощо). Ц селищі біля станції зі 189 дворів мешкало 117 залізничників.

Упродовж 1913—1914 років станція була центром 3-ї ділянки земства, яке очолював Ілля Ілліч Безнощенко. Місцева Свято-Миколаївська церква, яку очолював священник Іпполіт Романович, відносилась до Катаржинської благочинної округи[6][7].

  • Старовинні фото
  • Будівля ст. Роздільна II (2011)
    Будівля ст. Роздільна II (2011)

1916 року на станції Роздільна Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 822 людини (394 чоловіки і 428 жінок)[8].

Станом на 28 серпня 1920 року на станції Роздільна Понятівської волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 527 домогосподарств. Для 283 домогосподарів рідною мовою була російська, 185 — українська, 11 — польська, 8 — німецька, 7 — єврейська, 6 — білоруська, 6 — болгарська, 2 — молдовська, 12 — інші, 7 — не вказали.

На станції 2305 людей наявного населення (1134 чоловіка і 1171 жінка). Родина домогосподаря: 1008 чоловіків та 1023 жінки (родичів: 57 і 87; наймані працівники і прислуга: 4 і 9; мешканці та інші: 65 і 52 відповідно). Тимчасово відсутні: солдати Червоної армії — 38 чоловіків, військовополонені і безвісти зниклі — 13 чоловіків і 2 жінок, на заробітках — 1 жінка[9].

15—19 грудня 1921 року працівники станції брали участь у масштабному страйку залізничників, який охопив південь України[10].

Електрифіковано станцію у складі дільниці Вигода — Роздільна 1984 року. 6 грудня 1984 року вперше на станцію прибув електропоїзд з Одеси[11]. 1990 року було продовжено електрифікацію лінії на Подільськ, а 1992 року — лінію до Кучургана[12].

18 листопада 2003 року у Роздільній був введений в експлуатацію новий залізничний вокзал. Будівля старого вокзалу була повністю розібрана (на той час їй було 110 років). Новий залізничний вокзал будували трохи далі (південніше) від місця розташування старого. Так, у нову споруду була вбудована стара пожежна башта (північна частина будівлі, на ній розташовані годинники з обох боків). Новий роздільнянський вокзал став другим в Україні після Київського вокзалу, який повністю відповідає європейським нормам і стандартам[13][14]. Посприяв будівництву нового вокзалу на той час міністр транспорту України Георгій Кірпа.

  • Сучасний вокзал станції Роздільна І
  • Привокзальна площа
    Привокзальна площа
  • Вигляд у напрямку Подільська
    Вигляд у напрямку Подільська
  • Вигляд у напрямку Одеси
    Вигляд у напрямку Одеси
  • Платформи станції
    Платформи станції

18 листопада 2003 року введена в експлуатацію нова будівля вокзалу. Старий вокзал розібрали. У північній частині була вбудована стара пожежна вежа, яку залишили служити новому вокзалу.

18 листопада 2013 році пасажирський вокзал станції Роздільна І відзначив 10-річчя введення в експлуатацію[15].

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

На станції Роздільна І зупиняються потяги далекого та приміського сполучення. У середньому через станцію Роздільна І курсують близько 36 потягів далекого прямування, 47 транзитних і 5 приміських потягів (в тому числі дизель-потягів), які починають або закінчують свій маршрут у цьому населеному пункті. Найбільше потягів прибуває вранці. Середній час стоянки на станції становить 1 хвилину. Деякі потяги, що проходять по станції Роздільна курсують не кожен день (мають особливий графік руху)[16].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Протокол двадцять дев'ятого засідання Ради залізничного транспорту держав-учасниць Співдружності. Архів оригіналу за 15 січня 2020.
  2. ↑ ЛВ на ст. Роздільна УМВС України на Одеській залізниці[недоступне посилання]
  3. ↑ М. П. Янко Топонімічний словник України. К.: «Знання», 1998. — С. 301–302.
  4. ↑ Справочная книга Херсонской епархіи. — Одесса: Типографія Е. И. Фесенко, 1906. — С. 658.(рос.)
  5. ↑ Статистическое отделение Тираспольской уездной земской управы. (1907). Список населённых пунктов и некоторые справочные данные по Тираспольскому уезду Херсонской губернии. Одесса: типография «Славянская».
  6. ↑ Памятная книжна Херсонской губерніи на 1913 годъ. — Херсонъ: Губернская Типографія, 1913. — С. 443.(рос.)
  7. ↑ Памятная книжна Херсонской губерніи на 1914 годъ. — Херсонъ: Губернская Типографія, 1914. — С. 413.(рос.)
  8. ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 320.(рос.)
  9. ↑ Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 32-33.(рос.)
  10. ↑ Реабілітовані історією. Одеська область: Книга перша. — Одеса: АТ «ПЛАСКЕ», 2010. — С. 37
  11. ↑ Історичний календар: цей день в історії (6 Грудня) / Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 26 березня 2015.
  12. ↑ Станція Роздільна І на сайті tokatema [Архівовано 25 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ Раздельная — райцентр Одесской области, крупная железнодорожная станция на юге Украины [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  14. ↑ Cities-80. Раздельная. Часть 1. Супервокзал страны № 2(рос.)
  15. ↑ Пасажирський вокзал станції Роздільна відзначив 10-річчя введення в експлуатацію. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 7 серпня 2014.
  16. ↑ Розклад руху потягів далекого та приміського сполучення на сайті poezdato.net. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Роздільна I
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роздільна_I&oldid=38208347