Перейти до вмісту

Роздільна I

Координати: 46°51′02″ пн. ш. 30°04′26″ сх. д. / 46.85044° пн. ш. 30.07387° сх. д. / 46.85044; 30.07387
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Роздільна.
Роздільна І
Роздільна I — Одеса-Застава I
Мигаєве — Роздільна I
Кучурган — Роздільна I
Одеська залізниця
Одеська дирекція
станція
Вокзал станції Роздільна І
Розташування
Розташуванням. Роздільна
Сусідні станціїРоздільна-Сортувальна, Кам'янка і Кучурган Редагувати інформацію у Вікіданих
АдресаПривокзальна площа, 1, м. Роздільна, Одеська область
Координати46°51′02″ пн. ш. 30°04′26″ сх. д. / 46.85044° пн. ш. 30.07387° сх. д. / 46.85044; 30.07387
Структура
Лінія(ї)Роздільна I — Одеса-Застава I,
Мигаєве — Роздільна I,
Кучурган — Роздільна I
Платформ2
Тип платформбічна та острівна
Колій8
Послуги
ТранспортніЗалізнична станція Квиткова каса
СупутніПриймання та відправка вантажів, приймання та видача вантажів підприємств
Історія
Відкрито1865 (161 рік)
Електрифіковано1984 (~25 кВ)
Колишні назвиРоздільна
Будівля
АрхітекторВіталій Куць, В. Олейник, М. Бахарева
Поверхів3
Інша інформація
ВласникОдеська залізниця
ОператорУкрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)405607
Код Експрес-32208460
Мапа
Мапа
Роздільна І на Вікісховищі

Роздільна І — вузлова дільнична залізнична станція Одеської дирекції Одеської залізниці на лінії Подільськ — Одеса між станціями Роздільна-Сортувальна (5 км) та Єреміївка (20 км). Розташована в місті Роздільна Одеської області. Станція є транспортним вузлом дев'ятого пан'європейського транспортного коридору (гілка С: Любашівка — Роздільна — Одеса)[1]. Від станції відгалужується лінія до станції Кучурган завдовжки 11 км.

На станції розташований лінійний відділ поліції УМВС України по Одеській залізниці[2].

Назва

[ред. | ред. код]

Існує дві версії виникнення назви станції: перша — через те, що залізнична магістраль розділяється на Одесу та Тирасполь. За іншою версією біля станції знаходилося озеро, яке в посушливі роки пересихало й утворювалося два басейни розділених лінією суходолу. На цьому місці була побудована водокачка, яка постачала воду для паровозів[3].

Сучасна назва станції Роздільна I існує з 1958 року, коли виникла станція Роздільна II між станціями Роздільна I та Роздільна-Сортувальна, яка функціонувала до кінця 1990-х років XX століття, на якій здійснювались зупинки приміських поїздів. Станційна будівля з назвою станції збереглась і понині (на теперішній час є приватним будинком).

Історія

[ред. | ред. код]

Грабарні роботи на території сучасної станції почались ще у 1863 році, а відкриття відбулось 1865 року під час прокладання залізниці Одеса — Балта, а через два роки після відкриття станції була побудована лінія Одеса — Тирасполь, з того часу станція набула статусу вузловою. На цьому місці залізничники заснували населений пункт з 20 дворів (179 осіб). Вони працювали по 15—16 годин на добу, а заробляли пересічно по 25—30 копійок на день.

  • Світлини зустрічі імператора Миколи ІІ (вересень 1904 року)

У 1895 році був побудований кам'яний вокзал, який прослужив 110 років.

У загальнонаціональному страйку 1903 року на півдні України брали участь і роздільнянські залізничники. Вони висували такі вимоги: збільшити розцінки за щоденну роботу, оплачувати працю у святкові дні у полуторному розмірі, двічі на місяць видавати зарплату тощо. 22 жовтня 1905 року місцевими залізничниками був припинений рух поїздів між Одесою і Бірзулою. Трохи згодом, 17 листопада службовці та робітники Роздільної створили профспілку, а разом з нею з'явились нові вимоги. Після придушення страйку почались репресивні дії з боку влади: 19 грудня 1905 року було оголошено про заборону профспілок, створені «чорні дошки», куди потрапляли не згодні з керівництвом службовці та робітники (їм занижували заробітну платню, звільняли з роботи).

У 1906 році на станції Роздільна Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії існувало залізничне двокласне міністерське училище, в якому навчалось 93 хлопці та 74 дівчини[4]. На станції працювало 300 осіб. При станції була поштово-телеграфна контора шостого класу з 19 телеграфістами та 2 поштарями, залізничний приймальний покій з 1 лікарем та 2 фельдшерами[5].

1906 року Роздільна стала станцією 1-го класу Південно-Західної залізниці. 1907 року побудоване оборотне локомотивне депо, де залізничники здійснювали поточний ремонт та заправку паровозів для зворотного рейсу. З паровозного та вагонного відділення складалась залізнична майстерня, де ремонтували рухомий склад та виготовляли запасні частини. Саме в цей час на цьому вузлі працювало приблизно 300 робітників і службовців (переважно машиністи, стрілочники тощо). В селищі біля станції налічувалось 189 домогосподарств, мешкало 117 залізничників.

У 1913—1914 роках станція була центром 3-ї ділянки земства, яке очолював Безнощенко Ілля Ілліч. Місцева Свято-Миколаївська церква, яку очолював священник Іпполіт Романович, відносилась до Катаржинської благочинної округи[6][7].

  • Світлини станції Роздільна І
  • 2011
    2011

1916 року на станції Роздільна Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 822 особи, яких 394 чоловіки та 428 жінок)[8].

Станом на 28 серпня 1920 року на станції Роздільна Понятівської волості Тираспольського повіту Одеської губернії, налічувалось 527 домогосподарств. Для 283 домогосподарів рідною мовою була російська, 185 — українська, 11 — польська, 8 — німецька, 7 — єврейська, 6 — білоруська, 6 — болгарська, 2 — молдовська, 12 — інші, 7 — не вказали. У поселенні налічувалось 2305 людей наявного населення (1134 чоловіка і 1171 жінка). Родина домогосподаря: 1008 чоловіків та 1023 жінки (родичів: 57 і 87; наймані працівники і прислуга: 4 і 9; мешканці та інші: 65 і 52 відповідно). Тимчасово відсутні: солдати Червоної армії — 38 чоловіків, військовополонені і безвісти зниклі — 13 чоловіків і 2 жінок, на заробітках — 1 жінка[9].

15—19 грудня 1921 року працівники станції брали участь у масштабному страйку залізничників, який охопив південь України[10].

У 1984 році станція електрифікована змінним струмом (~25 кВ) в складі дільниці Вигода — Роздільна І. 6 грудня 1984 року вперше на станцію прибув приміський електропоїзд з Одеси[11]. У 1990 році продовжено електрифікацію лінії до станції Подільськ, а 1992 року — до Кучургана[12].

18 листопада 2003 року у Роздільній був введений в експлуатацію новий залізничний вокзал. Будівля старого вокзалу була повністю розібрана (на той час їй було 110 років). Новий залізничний вокзал будували трохи далі (південніше) від місця розташування старого. Так, у нову споруду була вбудована стара пожежна башта (північна частина будівлі, на ній розташовані годинники з обох боків). Новий роздільнянський вокзал став другим в Україні після Київського вокзалу, який повністю відповідає європейським нормам і стандартам[13][14]. Посприяв будівництву нового вокзалу на той час міністр транспорту України Георгій Кірпа.

  • Сучасний вокзал станції Роздільна І
  • Привокзальна площа
    Привокзальна площа
  • Вигляд у напрямку Подільська
    Вигляд у напрямку Подільська
  • Вигляд у напрямку Одеси
    Вигляд у напрямку Одеси
  • Платформи станції
    Платформи станції

18 листопада 2003 року введена в експлуатацію нова будівля вокзалу. Старий вокзал розібрали. У північній частині була вбудована стара пожежна вежа, яку залишили служити новому вокзалу.

18 листопада 2013 році пасажирський вокзал станції Роздільна І відзначив 10-річчя введення в експлуатацію[15].

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

На станції Роздільна І зупиняються поїзди далекого та приміського сполучення. У середньому через станцію Роздільна І курсують близько 36 поїздів далекого прямування, 47 транзитних і 5 приміських поїздів (в тому числі дизель-поїздів), які починають або закінчують свій маршрут у цьому населеному пункті. Найбільше потягів прибуває вранці. Середній час стоянки на станції становить 1 хвилину. Деякі поїзди, що прямують через станцію Роздільна І курсують не кожен день (мають особливий графік руху)[16].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Протокол двадцять дев'ятого засідання Ради залізничного транспорту держав-учасниць Співдружності. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 15 січня 2020.
  2. ↑ ЛВ УМВС України по Одеській залізниці на станції Роздільна І.[недоступне посилання]
  3. ↑ М. П. Янко. Топонімічний словник України. К.: «Знання», 1998. — С. 301–302.
  4. ↑ Справочная книга Херсонской епархіи. — Одесса: Типографія Е. И. Фесенко, 1906. — С. 658 (рос.)
  5. ↑ Статистическое отделение Тираспольской уездной земской управы. (1907). Список населённых пунктов и некоторые справочные данные по Тираспольскому уезду Херсонской губернии. Одесса: типография «Славянская».
  6. ↑ Памятная книжна Херсонской губерніи на 1913 годъ. — Херсонъ: Губернская Типографія, 1913. — С. 443 (рос.)
  7. ↑ Памятная книжна Херсонской губерніи на 1914 годъ. — Херсонъ: Губернская Типографія, 1914. — С. 413 (рос.)
  8. ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 320 (рос.)
  9. ↑ Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 32-33(рос.)
  10. ↑ Реабілітовані історією. Одеська область: Книга перша. — Одеса: АТ «Пласке», 2010. — С. 37
  11. ↑ Історичний календар: цей день в історії (6 грудня) / Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 26 березня 2015.
  12. ↑ Станція Роздільна І на сайті tokatema [Архівовано 25 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ Раздельная — райцентр Одесской области, крупная железнодорожная станция на юге Украины. [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. ↑ Раздельная. Часть 1. Супервокзал страны № 2. (рос.)
  15. ↑ Пасажирський вокзал станції Роздільна відзначив 10-річчя введення в експлуатацію. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 7 серпня 2014.
  16. ↑ Розклад руху поїздів далекого та приміського сполучення по станції Роздільна І на сайті poizdato.net. Архів оригіналу за 25 серпня 2025. Процитовано 25 серпня 2025.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 01.02.2025) (рос.) [Архівовано з першоджерела 07.02.2025.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Роздільна I
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роздільна_I&oldid=46025124