Дельміра Аґустіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дельміра Аґустіні
ісп. Delmira Agustini
Delmira Agustini.jpg
Ім'я при народженні ісп. Delmira Agustini Triaca
Народилася 24 жовтня 1886(1886-10-24)
Монтевідео, Уругвай
Померла 6 липня 1914(1914-07-06) (27 років)
Монтевідео, Уругвай
·Феміцид[1]
Поховання Центральний цвинтар (Монтевідео)d
Громадянство Уругвай
Діяльність поетеса
Мова творів іспанська
Напрямок модернізм
Жанр поезія

CMNS: Дельміра Аґустіні у Вікісховищі

Дельміра Аґустіні (ісп. Delmira Agustini 18861914) — уругвайська поетеса.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 24 жовтня 1886 в уругвайській столиці Монтевідео, в багатій родині. Її батько — уругваєць Сантьяго Аґустіні (пом. 8 липня 1925), мати — аргентинка Марія Муртфельд Тріака (18591934)[2].

Дельміра отримала домашню освіту і була дуже обдарованою дитиною: вже в 10 років почала писати вірші, займаючись також французькою мовою, музикою і живописом.

14 серпня 1913 одружилася з Енріке Рейесом ( ісп. Enrique Job Reyes), але вже через місяць пішла від нього.

5 червня 1914 відбулося офіційне розлучення, а через місяць Енріке вбив Дельміру в їхньому будинку двома пострілами в голову, після чого наклав на себе руки. Похована вона була на Центральному цвинтарі Монтевідео.

Творчість[ред. | ред. код]

Аґустіні писала для журналу «La Alborada» («Світанок»). Вона відносилася до т. зв. «Покоління 1900» — поряд з латиноамериканськими поетами-модерністамиХуліо Еррерою, Леопольдо Лугонесом, Рубеном Даріо, якого вважала своїм учителем.

Даріо порівнював Аґустіні з Терезою Авільською, відзначаючи, що Дельміра — перша іспаномовна письменниця з часів тієї святої.

Поетеса зосередилася на темі жіночої сексуальності, хоча в той час в літературному світі панували чоловіки. Її стиль творчості можна найкраще охарактеризувати як першу фазу модернізму з темами, заснованими на фантастичних і екзотичних предметах.

Ерос, бог кохання, символізує еротизм і він є надихаючим началом для її поезії про плотські задоволення.

Ерос — головний герой багатьох літературних творів Аґустіні. Вона навіть присвятила йому свою третю свою книжку під назвою «Порожні келихи» (1913), яка сповістила її перехід в новий літературний рух — La Vanguardia (Авангард).

Поетичні збірки[ред. | ред. код]

За життя Аґустіні вийшло три збірки її поезії:

  • «Біла книжка» (ісп. El libro blanco 1907)
  • «Ранкові пісні» (ісп. Cantos de la mañana 1910)
  • «Порожні келихи» (ісп. Los cálices vacíos 1913)

Неопубліковані за життя її вірші увійшли до збірників, що побачили світ у 1924:

  • «Квітник Ероса» (ісп. El rosario de Eros)
  • «Світила безодні» (ісп. Los astros del abismo)

У культурі і в кіно[ред. | ред. код]

  • Ім'я Дельміри Аґустіні набуло популярності в латиноамериканських країнах. «Від неї пішли ми всі, поетеси Америки», — писала про неї чилійська поетеса Ґабріела Містраль[3].
  • Американська письменниця Джуді Вераменді написала роман і п'єсу «Порожні келихи» (англійською та іспанською) за мотивами життя і творчості Аґустіні. Прем'єра вистави відбулася в Чикаго у квітні-травні 2003[4].
  • У 2012 вийшов франко-португальський фільм «Завтра?»( фр. Demain?) режисера Крістін Лоран за мотивами біографії Дельміри Аґустіні [5] [6].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]