Демчук Вадим Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вадим Демчук
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png Сержант
Вадим Демчук.jpg
Загальна інформація
Народження 27 вересня 1975(1975-09-27)
Нововолинськ
Смерть 20 січня 2015(2015-01-20) (39 років)
Донецьк
Псевдо «Дим»
Військова служба
Роки служби 2014—2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Орден «Народний Герой України»

Вадим Володимирович Демчук (27 вересня 1975(19750927) — 20 січня 2015) — український військовик, учасник війни на сході України, сержант Збройних сил України. Лицар Ордена «За мужність» III ступеня, Почесний громадянин Нововолинська.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Вадим Демчук 27 вересня 1975 року в Нововолинську. Навчався в місцевій ЗОШ № 8, після закінчення школи здобув професію машиніста електровоза у Нововолинському ПТУ № 1.[1][2] Після закінчення училища служив у лавах Національної гвардії України у роті спецпризначення. Після військової служби тривалий час працював на заробітках у Чехії та Словаччині. З початком російської збройної агресії його батькам передали Вадимову повістку до військомату. Дізнавшись про це, Вадим повертається в Україну, де він був мобілізований до лав Збройних сил. Після кількамісячної підготовки Вадим Демчук направлений сержантом до 80-ї окремої десантної бригади.[1] Із 14 січня захищав новий термінал у Донецькому аеропорту.[3][4] Рота, в якій служив Вадим Демчук, під час боїв опинилась у повному оточенні, і сержант Демчук разом із своїми побратимами зумів вийти з оточення та прорватися до позицій українських військових.[1] 20 січня, під час вибуху нового терміналу аеропорту, Вадим Демчук зник безвісти.[5][4] Тривалий час доля Вадима Демчука залишалась невідомою[6], були дані, що він потрапив у полон.[3] Тіло Вадима Демчука спочатку було в руках сепаратистів, згодом його тіло як невідомого бійця було передане до Дніпропетровська. Лише в червні 2015 року полеглий герой був упізнаний за аналізом ДНК.[1]

Після ідентифікації Вадима Демчука загиблого воїна було урочисто перепоховано у Нововолинську 8 липня 2015 року. Прощання із загиблим героєм відбувалось у Свято-Михайлівській церкві УПЦ КП на чолі з деканом Нововолинського деканату, а у похоронах взяли участь велика кількість жителів міста та бойових побратимів Вадима[3][1][4], за участю батьків загиблого воїна, хоча напередодні батько Вадима заявляв про те, що не вірить у ідентифікацію сина.[3]

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[7].
  • Указом № 14 від 26 березня 2016 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно)[8].
  • Нагороджений відзнакою Громадської Спілки "Всеукраїнське об'єднання «Ми українці» орденом «Хрест Героя» (посмертно).
  • Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
  • Рішенням Нововолинської міської ради від 21 серпня 2018 року № 25/1 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Нововолинська» (посмертно)[9].
  • 16 жовтня 2015 року на будівлі Нововолинського ВПУ, де навчався Вадим Демчук, було встановлено меморіальну дошку на честь загиблого героя-«кіборга», вже четверту по рахунку з початку війни.[5][2]
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня[10][11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д У Нововолинську відправили чин похорону «кіборга», якого розшукували із січня. Архів оригіналу за 12 серпня 2015. Процитовано 18 жовтня 2015. 
  2. а б Меморіальна дошка загиблому Герою-«кіборгу» Вадиму Демчуку з'явилася у Нововолинському вищому професійному училищі, де він навчався. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 18 жовтня 2015. 
  3. а б в г У Нововолинську попрощалися з полеглим командиром взводу львівської 80-ї бригади. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 18 жовтня 2015. 
  4. а б в Із загиблим «кіборгом» Вадимом Демчуком прощались у Нововолинську. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 18 жовтня 2015. 
  5. а б В честь «киборга» с позывным Дым Вадима Демчука установили мемориальную доску в Нововолынске [Архівовано 18 жовтня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 18 жовтня 2015. 
  7. Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Вадим Демчук. uaheroes.com. Архів оригіналу за 21 січня 2022. 
  9. Почесні громадяни міста. nov-rada.gov.ua. Нововолинська міська рада. Архів оригіналу за 7 листопада 2021. 
  10. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022. 
  11. YouTube full-color icon (2017).svg Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube

Джерела[ред. | ред. код]