Денисенко Тарас Володимирович
| Тарас Володимирович Денисенко | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Тарас Денисенко | ||||
| Народився |
23 березня 1965 Київ | |||
| Помер |
7 листопада 2017 (52 роки) Київ | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність |
актор сценарист режисер | |||
| Роки діяльності | 1981—2017 | |||
| Діти |
Орест Денисенко Марія Денисенко Гордій Денисенко | |||
| IMDb | ID 0219202 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Денисенко Тарас Володимирович (23 березня 1965, Київ — 7 листопада 2017, Київ) — актор, сценарист, кіноактор, режисер. Головна роль у кінострічці Андрія Дончика «Кисневий голод» (1992). Син кіноакторки Наталії Наум та кінорежисера Володимира Денисенка, брат українського літератора, актора та режисера Олександра Денисенка.
Був членом Національної спілки кінематографістів України та Заслуженим артистом України.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 23 березня 1965 року у Києві в родині кінорежисера В. Т. Денисенка і кіноактриси Н. М. Наум.
Закінчив акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1986) (майстерня Олексія Баталова).
Викладав майстер-курси дикторів та ведучих програм телебачення у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.
З 2014 року тривають зйомки «Поміж кадрами» — повнометражного документального фільму про історію дорослішання та пошуку себе, розкриту крізь призму особливих стосунків між Тарасом Денисенком та кількома поколіннями студентів його майстерні у Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Фільм підтримує Український культурний фонд, реліз запланований на листопад 2019 року.
Помер 7 листопада 2017 року у Києві після важкої хвороби.[1][2]
Похований 9 листопада 2017 року на Байковому цвинтарі Києва.[3]
Родина[ред. | ред. код]
Мав брата Олександра, який також є актором і режисером. Був одруженим. Мав трьох дітей (Орест, Марія, Гордій). Старший син, Орест, зіграв у фільмі «Мийники автомобілів», в роботі учня Тараса Володимировича — Володимира Тихого. Молодший син, Гордій, зіграв разом з батьком у короткометражній стрічці «Гамбурґ», а також виконав ролі молодого Андрія Кузьменка у студентській короткометрівці «Танець Пінгвіна»[4] і одного зі студентів у «Чорній дірі».
Фільмографія[ред. | ред. код]
Знявся у фільмах:
- «Високий перевал» (1982, Юрко),
- «Які ж ми були молоді» (1985. Приз СК України «За найкращу чоловічу роль» на кінофестивалі «Молодість—85»),
- «Обвинувачується весілля» (1986),
- «Квартирант» (1987),
- «В Криму не завжди літо» (1987, Озорнов),
- «Жменяки» (1987),
- «Як чоловіки про жінок говорили» (1988, т/ф),
- «Помилуй і прости»,
- «Гори димлять» (1989),
- «Караул» (1989),
- «Сонети Шекспіра»,
- «Особиста зброя» (1991),
- «Чудо у країні забуття» (1991),
- «Кисневий голод» (1991. Приз міжнародного кінофестивалю, Салоніки, Греція, 1992),
- «Сорочка зі стьожкою» (1992),
- «Тарас Шевченко. Заповіт» (1992, 3 с; 1997, VII, VIII, IX с, Тарас),
- «Фучжоу» (1993),
- «Будемо жити» (1995, т/ф, 10 а),
- «Острів любові» (1996, т/ф, новела «Заручини»),
- «Judenkreis, або Вічне колесо» (1996),
- «Сьомий маршрут» (сценарист),
- «Поет і княжна» (1999, Тарас),
- «Після війни» (2000, Німеччина-Україна),
- «Повернення Мухтара» (т/с),
- «Сьоме небо» (2006, Росія-Україна),
- «Надія як свідоцтво життя» (2007, Петро Семенов),
- «Прощення» (2008),
- «Хороші хлопці» (2008, Дюля),
- «Богдан-Зиновій Хмельницький» (2008),
- «Звичайна справа» (2013),
- «Мій хлопчику» (2015).
Режисер[ред. | ред. код]
- «Мій хлопчику» (2015)
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Молоде українське кіно. Вип. 2-й. — Київ, 1991. — СЮ;
- Брюховецька Л. Тарас Денисенко: незахищена душа// Кіно. Театр. — К., 1995. № 2. — С. 44—46.
- Біографія-некролог на сайті Національної спілки кінематографістів України
Посилання[ред. | ред. код]
|
