Дефіцит селену

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дефіцит селену
Селен
Селен
Спеціальність ендокринологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 5B5K.7
МКХ-10 E59
DiseasesDB 11941

Дефіцит селену — комплекс патологічних змін, пов'язаних з нестачею в організмі мікроелемента селену, що є однією з патогенетичних ланок низки захворювань. Є клінічним синдромом.

Етіологія[ред. | ред. код]

Дефіцит селену найчастіше діагностують при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, у хворих, які отримують парентеральне харчування, після проведення шунтування шлунка, а також у літніх людей (старше 90 років).[1]

Дефіцит селену також може виникнути через нестачу селену в ґрунтах, а відповідно й у продуктах харчування. У медичній літературі зазначають, що дефіцит селену може бути одним з побічних ефектів при вживанні статинів (препаратів, що знижують рівень холестерину).[2][3]

Прояви дефіциту селену[ред. | ред. код]

Селен необхідний для перетворення гормону щитоподібної залози тироксину (Т4) на його активніший аналог, трийодтиронін[4]. При дефіциті селену виникають захворювання щитоподібної залози; гіпотиреоз, ендемічний зоб, кретинізм.

На думку деяких дослідників причиною розвитку ендемічного кретинізму новонароджених є саме поєднаний дефіцит йоду і селену[5].

Препарати селену можуть використовувати як додаткову терапію тиреоїдиту Хашимото. Вживання препаратів селену протягом 3 місяців приводило до значного зменшення рівнів аутоантитіл до тіроідної пероксидази та поліпшенню самопочуття хворих. У місцевостях з високим дефіцитом селену захворюваність на аутоімунний тиреоїдит істотно вища[6]. Це пояснює зниження активності глутатіонпероксидази в клітинах щитоподібної залози[7].

Оскільки селен належить до синергістів йоду, при дефіциті селену йод не засвоюється, що приводить до йододефіциту[8]. Дефіцит селену в комбінації з вірусами Коксакі призводить до хвороби Кеша, яка може призвести до смертельного кінця. Основний симптом хвороби Кеша — некроз міокарда, що призводить до ослаблення серцевого м'яза.

Поряд з йододефіцитом, дефіцит селену може спровокувати хворобу Кашина-Бека[4]. Хвороба Кашина-Бека призводить до атрофії, дегенерації і некрозу хрящових тканин[9]. Хвороба Кеша знижує загальний імунітет до ряду інфекційних захворювань і хвороб шлунково-кишкового тракту.

Також при дефіциті селену можуть виникати такі зміни в організмі: репродуктивна недостатність; підвищення схильності до запальних захворювань; хвороби шкіри, волосся і нігтів; зниження імунітету ; кардіопатія; уповільнення росту у дітей; патологія сурфактантної системи легенів; атеросклероз; катаракта; захворювання печінки; анемія.

Рекомендовані норми споживання селену[ред. | ред. код]

У США рекомендована норма споживання селену для людини становить 55 мкг на добу. У Великій Британії добова норма споживання селену встановлена на рівні 75 мкг для чоловіків і 60 мкг для жінок.[10]

Призначення 200 мкг селену на добу як доповнення до традиційної тиреоїдної терапії поліпшує клінічний та іммунологічний статус хворих на аутоімунний тиреоїдит, призводячи до зниження рівня антитіл та необхідних пацієнту доз гормональних препаратів [11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ravaglia, Giovanni; Forti, Paola; Maioli, Fabiola; Bastagli, Luciana; Facchini, Andrea; Mariani, Erminia; Savarino, Lucia; Sassi, Simonetta et al. (2000). «Effect of micronutrient status on natural killer cell immune function in healthy free-living subjects aged ≥90 y». American Journal of Clinical Nutrition 71 (2): 590-8. Архів оригіналу за 11 лютого 2013. Процитовано 6 березня 2013.
  2. Moosmann, B; Behl, C (2004). «Selenoprotein synthesis and side-effects of statins». Lancet 363 (9412): 892-4.
  3. Moosmann, B; Behl, C (2004). «Selenoproteins, cholesterol-lowering drugs, and the consequences: Revisiting of the mevalonate pathway». Trends in Cardiovascular Medicine 14 (7): 273-81.
  4. а б Toxic Substances — Selenium. Centers for Disease Control and Prevention (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 жовтня 2020. Процитовано 6 березня 2013.
  5. Грекова Т.И., Бурлачук В.Т., Будиевский А.В. Курутько В.Н. Тиреоидные гормоны и нетиреоидная патология: профилактика и лечение. Петрозаводск, ИнтелТек, 2005, 250С.
  6. Toulis KA, Anastasilakis AD, Tzellos TG, Goulis DG, Kouvelas D. Selenium supplementation in the treatment of Hashimoto’s thyroiditis: a systematic review and a meta–analysis. Thyroid. 2010;20(10):1163–1173.
  7. Фархутдинова Л.М. Зоб как медико–геологическая проблема. Гилем, Уфа, 2005, 236 С.
  8. The interactions between selenium and iodine deficiencies in man and animals. Arthur JR, Beckett GJ, Mitchell JH. — Nutrition Research Reviews. 1999 Jun;12(1):55-73
  9. Moreno-Reyes, Rodrigo; Suetens, Carl; Mathieu, Françoise; Begaux, Françoise; Zhu, Dun; Rivera, Maria T.; Boelaert, Marleen; Nève, Jean et al. (1998). «Kashin-Beck Osteoarthropathy in Rural Tibet in Relation to Selenium and Iodine Status». New England Journal of Medicine 339 (16): 1112-20.
  10. Papp, Laura Vanda; Lu, Jun; Holmgren, Arne; Khanna, Kum Kum (2007). «From Selenium to Selenoproteins: Synthesis, Identity, and Their Role in Human Health». Antioxidants & Redox Signaling 9 (7): 775–806
  11. Роль препаратов селена в терапии аутоиммунного тиреоидита. Катерина Котенко - "Здоровье Украины", № 2-3 за июнь 2012 года, стр. 69