Джуліо Чезаре Прокаччіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джуліо Чезаре Прокаччіні
італ. Giulio Cesare Procaccini
При народженні італ. Giulio Cesare Procaccini
Народження 1574(1574)
Болонья
Смерть 14 листопада 1625(1625-11-14)
  Мілан
Національність італієць
Країна  Папська держава
Жанр портрет, релігійний живопис
Діяльність художник, художник-гравер, скульптор, рисувальник
Напрямок бароко, академізм, малі домішки реалізму
Роки творчості 1600-1625
Вплив маньєризм і академізм болонської школи
Твори портрет, релігійний живопис
Роботи в колекції Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Прадо, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей мистецтва Метрополітен[1], Museod, Національна галерея, Національні галереї Шотландіїd, Pinacoteca civica di Caravaggiod, Брера, Далласький музей мистецтв, Художній інститут Чикаго, Державний музей мистецтв, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Ермітаж, Музей історії мистецтв, Баварські державні колекції картинd, Державні художні зібрання Дрездена, Словацька національна галерея, Національна галерея Ірландії, Вустерський музей мистецтв, Королівські музеї витончених мистецтв[2], Santa Maria al Paradiso Churchd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Princeton University Art Museumd, Музей Ґренобляd, Національна галерея, Ferens Art Galleryd, Мистецька галерея Йоркаd, Галерея мистецтв Вокера і Музей Бойманса - ван Бенінгена[3]

CMNS: Джуліо Чезаре Прокаччіні у Вікісховищі

Джуліо Чезаре Прокаччіні (італ. Giulio Cesare Procaccini 1574, Болонья — 14 листопада, 1625, Мілан) — італійський художник пізнього ломбардського маньєризму й раннього ломбардського бароко.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у місті Болонья. Батько, Ерколе Прокаччіні старший (1520 – 1595) — італійський художник доби маньєризму. В родині було три сини, кожний з яких матиме відношення до мистецтва.

1590 року батько перебрався на працю у Мілан, де його залучили до декорування катедрального собору. Переїзд вібувся за сприяння одного мецената, що мешкав у Мілані. Джуліо Чезаре починав як скульптор. Він мав тверду руку і створював непогані малюнки, що свідчили про близьке знайомство із віртуозними малюнками представників маньєризму.

Приблизно 1600 року Джуліо Чезаре звернувся до живопису олійними фарбами, куди переніс малюнкок митця, вихованого на скульптурі. Звідси композиції, що надзвичайно наближали персонажів до першого плану, як то було у рельєфах. Відчутними залишались і маньєристична виучка з її дивацькими позами, перекрученістю фігур, риси академізму болонської школи з її пошуками ідеальних персонажів. Помітна наближеність до переднього плану сприяла нехтуванням дрібними деталями та рисами своєрідного монументалізму, що зберігався навіть у маленьких за розмірами картинах.

Перелік вибраних творів[ред. | ред. код]

Джуліо Чезаре Прокаччіні. «Христос перед натовпом »
  • «Містичні заручини з католицькою церквою св. Катерини», варіант, Ермітаж.
  • «Видіння св. Себастьяну натовпу янголів», до 1612 р., Королівські музеї витончених мистецтв (Брюссель)
  • «Каїн убиає Авеля »
  • «Таємна вечеря»
  • «Христос перед натовпом»
  • «Венера і три амурчики », бл. 1620 р.. приватна збірка
  • «Благовіщення », бл. 1620 р., Лувр, Париж.
  • «Відвідини Діви Марії Єлизавети »
  • «Апостол Матвій »
  • «Святе видіння дитини Джованні Тіроне »
  • «Втеча св. Родини у Єгипет »
  • « Христос у Гетсиманському саду» (або «Моління про чашу»)
  • «Побиття Христа біля колони »
  • «Христос перед натовпом »
  • «Кардинал Федеріко Борромео»
  • «Автопортрет»
  • «Алегорія Миру намагається утримати бога війни Марса »

Галерея дозволених творів[ред. | ред. код]

Джуліо Чезаре Прокаччіні. «Коронація Богородиці у присутності Св. Йосипа та Франциска Ассізького». Музей Гетті, Каліфорнія.


Див. також[ред. | ред. код]

Джуліо Чезаре Прокаччіні. «Алегорія Миру намагається утримати бога війни Марса ».

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джуліо Чезаре Прокаччіні

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гос. Эрмитаж, каталог №1 «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976
  • Wittkower, Rudolf (1993). "Art and Architecture Italy, 1600-1750". Pelican History of Art. 1980. Penguin Books Ltd. pp. 98–102.
  1. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/437336
  2. https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/procaccini-giulio-cesare-1
  3. колекція Бойманса онлайн — 2010.