Перейти до вмісту

Димид Артемій Михайлович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Димид.
Артемій Димид
Артемій-Юліян Димид
 Старший матрос
Загальна інформація
Народження4 липня 1995(1995-07-04)
м. Львів, Україна
Смерть18 червня 2022(2022-06-18) (26 років)
Миколаївська область
ПохованняЛичаківський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Alma MaterЛьвівська академічна гімназія, Львівський фізико-математичний ліцей і УКУ Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдоКурка
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
 73 МЦСО
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
CMNS: Димид Артемій Михайлович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Могила Артемія Димида на Марсовому полі у Львові

Артемій[1]-Юліян Михайлович Димид[2] (псевдо — Курка[3]; 4 липня 1995, Львів, Україна — 18 червня 2022, Біла Криниця, Баштанський район, Миколаївська область, Україна) — український громадський активіст, пластун, мандрівник, парашутист, учасник Революції гідності, військовослужбовець, старший матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно).

Син священника УГКЦ Михайла Димида та іконописиці Іванни Крип'якевич-Димид, онук матеріалознавця Романа Крип'якевича та художниці Олександри Крип'якевич-Цегельської, правнук українського історика Івана Крип'якевича та підпільного священника Артемія Цегельського[4], двоюрідний племінник політика Олега Тягнибока.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Артемій Димид народився 4 липня 1995 року в місті Львові[5].

Навчався в академічній гімназії та фізико-математичному ліцеї м. Львова. Закінчив факультет історичних наук Українського католицького університету[5].

Із семи років був членом та виховником української скаутської організації «Пласт». Юнакував у курені число 69-го імені Богдана Хмельницького. Курінний, виховник, член 15-го куреня УСП Орден Залізної Остроги[6].

Учасник Революції гідності[3]. Із початком російсько-української війни вступив добровольцем у окремий загін спецпризначення «Азов», із яким брав участь у боях в районі Широкого. Згодом перевівся у батальйон спецпризначення «Гарпун»[3]. Після демобілізації активно займався саморозвитком та подорожами[4].

Із початком російського вторгнення в Україну, 1 березня 2022 року повернувся із Бразилії, де стрибав із парашутом зі статуї Христа-Спасителя. Артемій замінив американський мотоцикл «Гарлі-Девідсон» на автомат, купив в США бронежилет і каску, і в них прилетів у Польщу, щоби досягнути України автобусом. Коли стюардеса запитала, чому він в бронежилеті, він відповів: «Я з України, мені так спокійніше». Після прибуття вирушив на оборону столиці, але опинився у Бердичеві в 142-му навчальному центрі ССО. Служив поруч з мандрівником Віктором-Миколою Гаврилюком, другом Дмитром Пащуком (загинув 12 березня 2023) та народним депутатом Романом Лозинським. Вони жартома називали свою четвірку на війні «Гавайська ТрО». Воювали на Херсонському напрямку[6][7][8].

Загинув 18 червня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу під час бойового виходу в селі Біла Криниця Березнегуватського району на Миколаївщині[9][3].

21 червня 2022 року чин похорону в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла м. Львова очолив владика Володимир Груца. Під час похорону мама Артемія Іванка Крип'якевич-Димид заспівала синові останню колискову. Похований на Марсовому полі у Львові[10][11].

Захоплювався екстремальними видами спорту: стрибками з парашутом, гірськими лижами та походами. Також відвідав 50 країн світу[3].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • орден «За мужність» III ступеня (25 травня 2023, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[12];
  • Залізний пластовий хрест (2022, посмертно)[10].

Вшанування

[ред. | ред. код]

За ініціативою родини засновано стипендіальний фонд імені Артема Димида при Українському католицькому університеті[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ На війні загинув Артемій Димид — син відомого священика УГКЦ і іконописиці // RISU. — 2022. — 18 червня.
  2. ↑ Димид Артемій-Юліян Михайлович.
  3. ↑ а б в г д Цитатник Небесного полку. Ukraїner.
  4. ↑ а б в Артем Димид. Платформа пам'яті Меморіал.
  5. ↑ а б Сьогодні Львів прощається із п'ятьма Героями. galinfo. 21 червня 2022.
  6. ↑ а б «В тобі був відсутній ген страху». В боях за Україну загинув пластун, мандрівник і відчайдух Артем Димид. Новинарня. 19 червня 2022.
  7. ↑ Володимир Скоростецький (19 червня 2022). Вічну славу в бою з окупантами здобув правнук історика Івана Крип'якевича. АрміяInform.
  8. ↑ Пряме поранення дроном: у Херсоні загинув захисник зі Львова Дмитро Пащук. 24 Канал. 13 березня 2023. Архів оригіналу за 26 вересня 2024. Процитовано 5 лютого 2025. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  9. ↑ Президент посмертно відзначив орденом «За мужність» Артемія Димида. Varta1. 27 травня 2023.
  10. ↑ а б Останню колискову мати заспівала над труною загиблого сина. У Львові поховали Артемія Димида // CREDO Україна. — 2022. — 21 червня.
  11. ↑ Андрєєва, В. У Львові мама загиблого воїна Артема Димида заспівала сину останню колискову. Відео // УП.Життя. — 2022. — 21 червня.
  12. ↑ Указ Президента України від 25 травня 2023 року № 305/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
«Втрата сина — це збій усіх планет» — художниця Іванка Крип'якевич-Димид на YouTube // Обличчя Незалежності


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Димид_Артемій_Михайлович&oldid=46660022