Попов Дмитро Львович

	Дмитро Попов
Особисті дані
Повне ім'я	Дмитро Львович Попов
Народження	27 лютого 1967 (57 років)
	Москва, СРСР
Зріст	174 см
Громадянство	Росія
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
	«Шинник»
Професіональні клуби*
Національна збірна
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.

Дмитро Попов (рос. Dmitrij Popov, нар. 27 лютого 1967, Москва) — радянський та російський футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Виступав, зокрема, за «Спартак» (Москва), «Расінг», а також національну збірну Росії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 27 лютого 1967 року в місті Москва. Почав грати у футбол в 15 років. Незважаючи на настільки великий вік, природні дані дозволили проявити себе і попасти у «Шинник», що грав у Першій лізі. З 1984 грав за дублерів, зрідка виходячи на заміну за основну команду. З 1987 — стабільно грав за основний склад на позиції нападника.

У московський «Спартак» потрапив після кубкового матчу «Шинника» проти «Спартака» з Орджонікідзе. На тій грі був присутній Олег Романцев, який переглядав футболістів «Спартака». У тій грі Попов зробив гольову передачу, а після неї отримав запрошення переїхати до Москви.

З липня 1989 року грав за дублерів, з 1990 — в основі. Остаточно закріпився в команді після гостьової гри проти «Спарти», яку «Спартак» виграв 2:0. Спочатку грав як і раніше в нападі, але в 1991, після гри проти ЦСКА, де успішно нейтралізував Михайла Колеснікова, був переведений на місце лівого півзахисника. Всього зіграв за «червоно-білих» 78 матчів у чемпіонаті і виграв чемпіонат СРСР, а також два чемпіонати Росії і один Кубок.

У липні 1993 році уклав контракт з іспанським «Расінгом», який в тому сезоні вийшов в Прімеру. У клубі грав до червня 1996 року.

Повністю свій потенціал не розкрив через численні травми — у 1992 році Попов зламав ногу, а в травні 1996 року отримав розрив меніска і хрестоподібної зв'язки правого коліна, через що пропустив чемпіонат Європи 1996 року^[1].

Пізніше грав за «Компостелу», з якою вилетів з Прімери за підсумками сезону 1997/98, після чого зіграв в команді ще один сезон, але не зміг повернути в еліту і в серпні 1999 року перейшов до «Маккабі» Тель-Авів, за яке грав до кінця року.

Завершив професійну ігрову кар'єру в іспанському клубі «Толедо», за який недовго виступав у Сегунді на початку 2000 року.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

З 1992 року виступав за національну збірну Росії, в якій дебютував в офіційних матчах 16 серпня 1992 року у виграному товариському матчі проти збірної Мексики (2:0).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1994 року у США, де виходив на поле в одному матчі групового етапу: у програному 1:3 збірній Швеції.

Останній матч за збірну зіграв у 18 лютого 1998 року проти збірної Греції (1:1). У загальній кількості у формі головної команди країни провів 21 матч і забив 4 голи.

Подальше життя[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри постійно проживає в Іспанії. Тренував дитячу шкільну команду в Сантандері, також працював з юнацькою командою місцевого клубу «Расінг».

Виступав за збірну Росії з пляжного футболу^[2]., брав участь у ветеранських футбольних турнірах. З 2002 року займається агентською діяльністю по трансферам футболістів.

В грудні 2006 року увійшов в селекційний штаб московського «Спартака», а з вересня 2008 року працював спортивним директором московського «Спартака»^[3]. За ці роки за його рекомендацією команда посилилася такими футболістами як Веллітон, Алекс, Еммануель Еменіке, Ейден Макгіді, Квінсі Промес та ін. У серпні 2016 року покинув посаду^[4].