Доманицький Василь Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Миколайович Доманицький
Доманицький В.jpg
Василь Доманицький
Народився 17 (29) березня 1877(1877-03-29)
с. Колоди́сте (нині Тальнівського району Черкаської області)
Помер 28 серпня (10 вересня) 1910(1910-09-10) (33 роки)
м. Аркашон (Франція), похований у с. Колоди́стому
Громадянство Російська імперія
Національність українець
Діяльність філолог
Відомий завдяки історія, літературознавство, текстологія, фольклористика, бібліографія
Alma mater Київський університет св. Володимира
Науковий керівник Антонович Володимир Боніфатійович
Вчителі Антонович Володимир Боніфатійович

Васи́ль Микола́йович Домани́цький (17 (29) березня 1877(18770329) р., с. Колоди́сте (на Черкащині, тогочасна Київська губернія[1]) — 28 серпня (10 вересня) 1910 р., Аркашон (Франція), похований у с. Колоди́стому) — український літературознавець, письменник, історик, фольклорист, публіцист, громадсько-політичний діяч, кооператор. Псевдоніми — Василь Вітер, Звенигородец, Колодянин, В. Колодянський, Василь Потребитель; криптоніми: В. Д., Д., В. Д-ий, В. Д-ій, В. Д-й, В. Д-кий, В. Дом., Доман., В. Дом-ий, В. Д-ький, Н. Т., W. D. Старший брат Віктора і Платона Доманицьких.

Постійний співробітник «Киевской Старины», «Літературно-наукового вісника», «Нової громади», «Записок НТШ», газет «Громадська думка», «Рада», фактичний редактор органу Української парламентської фракції у Другій Державній думі «Рідна справа — Думські вісті». Співзасновник видавництва «Вік», учень Володимира Антоновича.[1]

Редактор першого повного «Кобзаря» Тараса Шевченка (1907, 2-ге вид. — 1908, 3-тє — 1910), автор багатьох праць з історії України, редактор «Історії України-Русі» Миколи Аркаса. Організатор кооперації на Київщині та автор низки брошур з питань кооперації. Помер в Аркашоні (Франція).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 7 (19) березня 1877 р. у с. Колодисте на Черкащині в родині священика.

Ходив до гімназії в Києві. У 1900 році закінчив історико-філологічний факультет Київського університету під проводом Володимира Антоновича. Деякий час учителював в одній із київських гімназій, був одним із організаторів видавництва «Вік». Працював у редакціях газет «Нова громада», «Громадська думка».

У 1905 за інціативи В. М. Доманицького та інших була утворена Всеукраїнська учительська спілка (ВУУС) — професійна українська організація вчителів і діячів народної освіти.

За активну діяльність був відісланий на північ: у 1907 р. переїхав до Петербурга, де видав «Кобзар», працював над першим виданням «Історії України» Аркаса, збирав матеріали до монографії Марії Маркович, довівши авторство письменниці під псевдонімом Марко Вовчок.[1]

Домігся дозволу поїхати на лікування: у 1908 р. емігрував до Польщі. Продовжив журналістську діяльність у м. Закопане.

«Доманицький як чоловік визначався правим характером, тихою вдачею і хоть сам хорий, появою своєю будив охоту до життя й до праці. Як учений будив великі надії не тільки силою думки, але й основним науковим підготовленням. Як популярний письменник може рівнатися з найлучшими не тільки в нас, але й за границею, як видавець був прямо незрівняним.» Богдан Лепкий.[1]

Помер 28 серпня (10 вересня) 1910 р. у м. Аркашон (Франція), лікуючи хворі легені. Похований у рідному селі.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор праць «Піонер української етнографії (Зоріан Доленга-Ходаковський)» (1904), «Критичний розслід над творами „Кобзаря“ Шевченка» (1906), «Друкарська справа у Малоросії на початку ХІХ ст.» (1900), «Життя Тараса Шевченка» (1918) та багатьох інших.

Окремі видання:
  • Доманицький В. Засади українського рурбанізму / Передм. авт. — Прага ; Братислава: Накладом Спілки укр. інженерів у Словацькій Республіці, 1935. — 35 с.
  • Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря» Шевченка / Упоряд. та автор післямови В. Т. Поліщук. Репринт. відтворення вид. 1907 р. — Черкаси: Вертикаль, 2008. — 384 с.
  • Доманицький В. Козаччина на переломі XVI—XVII в. (1591—1603). — Львів: Накладом Т-ва ім. Шевченка, 1905. — 171 с.
  • Доманицький В. Лист до М. Коцюбинського // Листи до Михайла Коцюбинського / Упорядк. та комент. В. Мазного. — Ніжин, 2002. — Т. ІІ. — С. 161—162.
  • Доманицький В. Словарик пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів. — Київ, 1906.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

19 березня 2017 року на державному рівні в Україні відзначалась пам’ятна дата – 140 років з дня народження Василя Доманицького (1877-1910), філолога, історика, фольклориста та бібліографа.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г  Микола Аркас. Історія України-Русі / Бібліотека історичного клубу «Холодиний Яр». — Київ: Наш Формат, 2015. — 464 с. (репринт другого видання від 1912 року)
  2. Постанова Верховної Ради України від 22 грудня 2016 року № 1807-VIII «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2017 році»

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • О. В. Корнієвська. Доманицький Василь Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 441. — ISBN 966-00-0405-2.
  • В. А. Качкан. Доманицький Василь Миколайович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Універсальна енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.279-280.
  • Чистому серцем. Пам'яті Василя Доманицького. Біографія, спомини, похорон. / Упорядкував Сергій Єфремов — К.: Вік, 1912.
  • Павловський О. Хто такий був Василь Доманицький. — К., 1920.
  • Дей Олексій Іванович. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI-ХХ ст.). — К.: Наукова думка,1969.
  • Гуменюк, Михайло. Свіжий вітер // Вітчизна. — 1965. — № 2. — С. 177—179.
  • Качкан, В. Доманицький Василь Миколайович [псевд. Вітер В., Вітер Василь] // Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклопедичного словника. — Л., 1996. — Вип. 3. — С. 113—117
  • Балабольченко, Анатолій. Побратими. Сергій Єфремов, Василь Доманицький — нариси життя та творчості. — К.: Щек і Хорив, 2003.
  • Біляїв, Володимир. На неокраянім крилі… — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003.
  • Поліщук, Володимир. Василь Доманицький як шевченкознавець // Доманицький, Василь. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». Репринтне відтворення з видання: Критичний розслід над текстом «Кобзаря» Київ, 1907 р. — Черкаси: Вертикаль, 2008. — С. 374—383.
  • Поліщук, Володимир. 33 роки творчого, діяльного життя (до 100-річчя В. М. Доманицького) // Свобода. № 27. 2 липня 2010. С. 15.
  • Мацько В. Білий цвіт на калині. — Хмельницький: Просвіта, 2001. — С. 32.
  • Сквирська Л. М. Доманицький Василь Миколайович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. -К.: Українська енциклопедія ім. М. — П. Бажана, 1990. — Т. 2. — С. 88-89.
  • Франко І. В. Доманицький "Критичний розслід над текстом «Кобзаря» // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. — К.: Наукова думка, 1982. — Т. 37. — С. 372—373.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  •  Микола Аркас. Історія України-Русі / Бібліотека історичного клубу «Холодиний Яр». — Київ: Наш Формат, 2015. — 464 с. (репринт другого видання від 1912 року)
  • Лотоцький О. Під тягарем громадської праці (на 15 роковини смерти В. М. Доманицького) // Тризуб. — 1925 (15 листопада). — Рік I. — Ч. 5. — С. 15–18.

Посилання[ред. | ред. код]