Доманіж
|
Доманіж
|
Доманіж (пол. Domaniż) — частина міста Лащів у гміні Лащів Томашівського повіту Люблінського воєводства Польщі. Колишнє село (до 2010 року).
Назва[ред. | ред. код]
Назва поселення вочевидь походить від давнього слов'янського імені Доманіг[1][2].
Положення[ред. | ред. код]
Відстань до Томашева становила 25 верст, до Холма — 73 версти, до Любліна — 121 версту[3].
Історія[ред. | ред. код]
У документах 1406 року є згадка про православний монастир у Доманіжі[4]. Доманіж є давнім передмістям Лащева[5]. Саме на теренах Доманіжа в 1549 році шляхтич Олександр Лащ заснував містечко Лащів[6]. У податкових реєстрах 1564 та 1578 року згадується православна церква в селі, пізніша доля якої невідома[4].
У часи входження до Російської імперії в 1816—1837 роках належало до парафії Лащів Томашівського повіту Грубешівської області Люблінського воєводства Королівства Польського[7], а після 1837 року — до гміни Черкаси Томашівського повіту Люблінської губернії[5]. У 1827 році село перебувало в приватній власності, налічувалося 20 домів і 143 жителів[7]. За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, усе населення розмовляло українською мовою[8]. У 1877 році кількість дворів становила 52[9]. Близько 1881 року в селі налічувалося 53 домів, 267 мешканців і 256 моргів землі[5]. У селі містився гмінний суд[10].
Станом на 1921 рік село Доманіж належало до гміни Лащів Томашівського повіту Люблінського воєводства міжвоєнної Польщі[11]. За офіційним переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі Доманіж налічувалося 63 будинків та 445 мешканців, з них[11]:
- 206 чоловіків та 239 жінок;
- 268 римо-католиків, 177 православних;
- 269 поляків, 176 українців.
За німецької окупації у 1939—1944 роках входило до громади Лащів крайсгауптманшафту Замостя Люблінського дистрикту Генеральної губернії[12]. Чисельність населення за переписом 1943 року становило 461 особа[12].
24 квітня 1944 року польські шовіністи вбили в селі 15 українців[13].
У 1975–1998 роках належало до Замостського воєводства. З 1 січня 2010 року є частиною міста Лащева.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Губерначук С. Прадавність української мови. — К. : Четверта хвиля, 2010. — С. 84.
- ↑ Чучка П. Слов'янські особові імена українців: історико-етимологічний словник. — Ужгород : Ліра, 2011. — С. 166.
- ↑ Список населенных мест Люблинской губернии. — Люблин : В типографии М.Коссаковский, 1893. — С. 37. (рос. дореф.)
- ↑ а б Доманіж с Церква. www.pslava.info. Прадідівська слава.
- ↑ а б в Domaniż // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 113. (пол.)
- ↑ Domaniż // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 428. (пол.)
- ↑ а б Tabella miast, wsi, osad, Królestwa Polskiego : z wyrażeniem ich położenia i ludności. — Warszawa : w drukarni Łątkiewicza przy ulicy Senatorskiéy Nro 467, 1827. — Т. 1: A - Ł. — С. 104. (пол.)
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 367. (рос. дореф.)
- ↑ Список населенных мест Люблинской губернии. — Люблин : Губернская типография, 1877. — С. 88. (рос. дореф.)
- ↑ Łaszczów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 606. (пол.)
- ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 107. (пол.)
- ↑ а б Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis für das Generalgouvernement auf Grund der Summarischen Bevölkerungsbestandsaufnahme am 1. März 1943 / Statistischen Amt des Generalgouvernements. — Krakau : Burgverlag Krakau, 1943. — С. 49. (нім.)
- ↑ Карта вбивств українців польськими партизанськими відділами на Холмщині (1942–1944 роки). Наше слово. 2 жовтня 2014. Процитовано 26 грудня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- S. S. Domaniż // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 113. (пол.)
- Domaniż // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 428. (пол.)
- Świeżawski A. Z pradziejów Łaszczowa // Rocznik Tomaszowski 1/1981. — Lublin, 1983. — С. 17. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Доманіж с. www.pslava.info. Прадідівська слава.
|
| |||||||||||||||||||||||
