Домненко Григорій Степанович

Домненко Григорій Степанович
Народження	5 вересня 1922(1922-09-05) Ковалі
Смерть	15 жовтня 1976(1976-10-15) (54 роки)
	Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Навчання	Харківський художній інститут
Діяльність	художник
Вчитель	Шелюто Микола Андрійович, Афоніна Таїсія Кирилівна, Косарєв Борис Васильович і Овчаренко Дмитро Павлович
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Толоконникова Маргарита Миколаївна
Діти	Домненко Галина Григорівна і Домненко Катерина Григорівна

Григорій Степанович Домне́нко (нар. 5 вересня 1922, Ковалі — пом. 15 жовтня 1976, Ворошиловград) — український радянський художник; член Спілки радянських художників України з 1964 року. Чоловік художниці Маргарити Толоконникової, батько художниці Галини і скульпторки Катерини Домненків.

Біографія

Народився 5 вересня 1922 року в селі Ковалях (за іншими даними в Олександринках) Полтавської губернії (нині Лубенський район Полтавської області, Україна). 1950 року закінчив Ворошиловградське художнє училище; у 1950—1956 роках навчався у Харківському художньому інституті (викладачі Микола Шелюто, Таїсія Афоніна, Борис Косарєв, Дмитро Овчаренко). Дипломна робота — ескізи декорацій і костюмів до інсценіровки роману «Заколот» Дмитра Фурманова (керівник Дмитро Овчаренко).

Впродовж 1956—1960 років викладав у Алма-Атинському художньому училищі; з 1961 року — на Луганському художньо-виробничому комбінаті: з 1973 року — голова художньої ради. Жив у Ворошиловграді в будинку на кварталі Шевченка № 35, квартира № 35. Помер у Ворошиловграді 15 жовтня 1976 року.

Творчість

Працював в галузі станкового живопису, станкової графіки та театрально-декораційного мистецтва. Автор жанрових сцен, колективних портретів, пейзажів, натюрмортів. Працював в техніці олійного живопису, ліногравюри, монотипії, пастелі, акварелі, рисунка, стінного розпису, мозаїки. Серед робіт:

живопис

• «Михайло Коцюбинський виступає на відкритті пам'ятника Івану Котляревському у Полтаві 1903 року» (1950);
• «Михайло Щепкін у Івана Котляревського в Полтаві» (1951);
• «Передача досвіду» (1951);
• «Кращий будівельник Соколово-Сорбайського комбінату» (1957);
• «Звільнення політв'язнів із в'язниці» (1957);
• «Портрет старшої доярки колгоспу „Гігант“ Б. Жакеєвої» (1958—1959);
• «Портрет професора геліотехнки В. П. Бухмана» (1960);
• «Хіміки» (1965);
• «У Володимира леніна» (1966—1967);
• «Зимка» (1968);
• «Озеро Іссик-Куль (Маки)» (1968);
• «Портрет Героя Соціалістичної Праці М. Т. Коротуна» (1969);
• «Володимир Ленін і селяни» (1970);
• «Жовтень» (1970);
• «Цвинтар взимку» (1971);
• «Зима» (1971);
• «Літо» (1971);
• «Синя весна» (1972);
• «Автопортрет» (1974);

графіка

• «Дівчина з книгою» (1958, м'який лак);
• «Україно, моя Україно» (1964);
• «Сінокіс» (1969, монотипія);
• «Портрет доярки Н. П. Подколзіної» (1969, монотипія);
• серія «Ленін–100» (1970).

На шевченківські теми створив:

картини

• «Пани горять» (1961, за мотивами поеми «Гайдамаки»; у співавторстві з Георгієм Хаджиновим);
• «Караюсь, мучуся…, але не каюсь…» (1961, за мотивами вірша);
• «У неволі» (Тарас Шевченко у засланні, 1961; 1963);
• «Пісня (Повернення Тараса Шевченка із заслання)» (1964);
• «Шевченко серед селян» (1966);
• «Тарас Шевченко і Володимир Даль» (1971);

графіка

• серія «Земля, якою ходив Тарас»: «Перебендя», «В Моринцях», «Чигирин. Богдан-гора», «Тарас Шевченко у Чернігові», «Стоїть в селі Суботові», (1961—1964, всі — офорт, остання також акварель);
• «На могилі Тараса» (1963, ліногравюра);
• «Любіть Україну» (1964, ліногравюра);
• «Малий Тарас із чумаками» (1964, монотипія);
• «Річка Псьол у Сорочинцях, де бував Тарас Шевченко» (1964);
• серія ліноритів «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» (1964).

Оформив

• вистави:
  • «Заколот» за Дмитром Фурмановим;
  • «Гроза» Олександра Островського;
  • «Назар Стодоля» Тараса Шевченка;
• балет «Червоний мак» Рейнгольда Ґлієра.

Брав участь у виставках з 1951 року, всеукраїнських — з 1957 року. Персональна виставка відбулася у Донецьку у 1974 році.

Роботи зберігаються у Луганському, Донецькому, Харківському, Полтавському художніх музеях, Полтавському літературно-меморіальному музеї Івана Котляревського.

Література

• Домненко Григорій Степанович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 144.;
• Домненко Григорій Степанович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 77.;
• Домненко Григорій Степанович // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976., сторінка 196;
• Домненко, Григорий Степанович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 3. Москва. Искусство. 1976, сторінка 438 (рос.);
• В. М. Ханко. Домненко Григорій Степанович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.;
• Наталія Білоус. Домненко Григорій Степанович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т. 2: Г—З : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2012. — С. 400—401.