Домінік Грушовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Домінік Грушовський
Dominik Hrušovský
Герб
Прапор
3-й Апостольський Нунцій
в Білорусі
15 квітня 1996 — 28 липня 2001
Церква: Католицька церква
Попередник: Архієпископ Агостіно Маркетто
Наступник: Архієпископ Іван Юркович
 
Альма-матер: Папський Латеранський університет
Діяльність: католицький священник, дипломат
Народження: 1 червня 1926(1926-06-01)
Маня (округ Нове Замки), Нове Замки, Словаччина
Смерть: 27 липня 2016(2016-07-27) (90 років)
Нітра, Словаччина, Шенгенська зона
Священство: 23 грудня 1950
Єп. хіротонія: 6 січня 1983

Нагороди:

Кавалер ордена За заслуги перед Італійською Республікою

Кавалер ордену Людовита Штура 1 класу

CMNS: Домінік Грушовський у Вікісховищі

Домінік Грушовський (словац. Dominik Hrušovský; 1 червня 1926, село Велька Мання, Чехословаччина — 27 липня 2016, Нітра, Словаччина) — словацький прелат і ватиканський дипломат.

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта і священство[ред. | ред. код]

У 1945 закінчив Трнавську семінарію. Навчався на богословському факультеті в Братиславі. У 1946 його, як обдарованого студента, направили у Папський Латеранський університет в Римі.

Отримав вчені ступені бакалавра філософії і магістра богослов'я.

23 грудня 1950 в кафедральному соборі Святого Іоана Хрестителя на Латеранському пагорбі в Римі був висвячений на священика Трнавської єпархії.

Здійснював пастирське служіння в Північній Італії, спочатку в якості священика, а потім як адміністратор парафії в єпархії Беллуно. У 1953 став священиком в Доломітових Альпах.

Після двох років роботи Священної Конгрегації у справах семінарій та університетів призначений професором філософії і догматики в папській семінарії в Вітербо, де він працював в 19551959. У 19621966 — член словацької католицької місії в Парижі.

З 1966 працював у словацькому інституті святих Кирила і Мефодія в Римі, а з 1 березня 1973 по 31 грудня 1992 був його ректором. З грудня 1970 — Капелан Його Святості. З 1975 — повірений у справах Святого Престолу по духовному обслуговуванню для словацьких католиків за кордоном. З 1976 року — Почесний прелат Його Святості.

Єпископське служіння[ред. | ред. код]

18 грудня 1982 возведений у сан титулярного єпископа Тубіа (Tubiensis). 6 січня 1983 возведений в єпископа Іваном Павлом II у соборі Святого Петра в Ватикані. З 17 грудня 1992 — єпископ-помічник Братиславсько-Трнавської архиєпархії (Словаччина) і Генеральний секретар Єпископської конференції Словаччини.

Папський нунцій[ред. | ред. код]

15 квітня 1996 вступив на дипломатичну службу Святого Престолу і був призначений Апостольським нунцієм в Республіці Білорусь і хіротонізований в сан архієпископа Тубії. Вірчі грамоти вручив 22 травня 1996.

8 жовтня 2001 залишив посаду нунція і закінчив дипломатичну службу у зв'язку з виходом на пенсію; переїхав до Ватикану.

Життя і діяльність після відставки[ред. | ред. код]

З 29 жовтня 2001 — радник відділу з відносин з державами світу Державного секретаріату Святого Престолу. З 20 грудня 2001 — член Папської комітету з міжнародних євхаристійних конгресів.

У 2007 році повернувся у Словаччину й оселився в місті Маня, на південному заході країни.

Помер 27 липня 2016, в місті Нітра, Словаччина[2].

Суспільна діяльність[ред. | ред. код]

Після утворення Всесвітнього конгресу словаків був членом відділу по зв'язках із словаками за межами Словаччини і з 1973 був головою релігійного відділу Всесвітнього конгресу словаків.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]