Дональд Берд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дональд Берд
англ. Donald Byrd
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Дональдсон Туссен Л'Овертюр Берд ІІ
Дата народження 9 грудня 1932(1932-12-09)
Місце народження Детройт, Мічиган
Дата смерті 4 лютого 2013(2013-02-04) (80 років)
Місце смерті Довер, Делавер
Роки активності 1950-ті—2000-ні
Громадянство США
Національність афроамериканці
Професія музикант, композитор, викладач
Інструменти труба, флюгельгорн
Жанри джаз, ритм-енд-блюз
Лейбли Blue Note, Columbia, Prestige, Verve, Savoy, Transition
Нагороди

До́нальд Берд (англ. Donald Byrd), повне ім'я До́нальдсон Туссе́н Л'Овертю́р Берд ІІ (англ. Donaldson Toussaint L'Ouverture Byrd II; 9 грудня 1932, Детройт, Мічиган  — 4 лютого 2013, Довер, Делавер) — американський джазовий і ритм-енд-блюзовий трубач, флюгельгорніст, композитор і викладач.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 9 грудня 1932 року в Детройті (штат Мічиган). Його батько був священиком-методистом і музикантом-любителем. Навчався у середній технічній школі Кесс в Детройті, виступав з Лайонелом Гемптоном. Проходив службу в армії у Повітряних силах США (1951—53), де він грав у військовому бенді, після чого здобув освітній ступінь бакалавра в Університеті Вейна у 1954 році. У 1955 році переїхав у Нью-Йорк, де здобув ступінь магістра в Мангеттенській музичній школі, і згодом почав виступати у гурті піаніста Джорджа Воллінгтона в Café Bohemia з серпня по жовтень 1955 року.

У грудні 1955 року приєднався до гурту Арта Блейкі Jazz Messengers. Улітку 1956 року працював з Максом Роучем; у 1957 році був учасником гурту, який виступав у Нью-Йорку і записувався як соліст з різними артистами: Редом Гарлендом, Джоном Колтрейном, Артуром Тейлором і Лу Дональдсоном; з квінтетом Джиджі Грайса Jazz Laboratory. На початку 1958 року виступав у Five Spot з квінтетом Пеппера Адамса, співпраця з яким продовжилась до 1961 року; також грав з Сонні Роллінсом, Коулменом Гокінсом, Лайонелом Гемптоном, Телоніусом Монком та з власним квінтетом.

У 1958 році заключив ексклюзивний контракт з лейблом Blue Note. Дебютним альбомом Берда на лейблі став Off to the Races, і впродовж наступних трьох років випустив низку альбомів у співпраці з Адамсом, зокрема Byrd in Hand (1959), At the Half Note Cafe, Vols. 1-2 (1960), The Cat Walk (1961) і Royal Flush (1961). В іншому записі 1961 року, Free Form, взяв участь молодий піаніст Гербі Генкок. Виступав на фестивалях в Жюан-ле-Пен, Реклінгаузені, Стокгольмі та Мольде; у 1966 працював аранжувальником оркестру Норвезького радіо.

Наприкінці 1960-х років викладав у Рутгерському, Гемптонському, Нью-Йоркському і Говардському університетах. Час від часу працював у студії, у 1966—67 роках записав Mustang! і Blackjack. У 1969 році випустив Fancy Free, де вперше використав електропіаніно.

У 1976 році здобув освіту юриста і викладав у центральному університеті Північної Кароліни. Після випуску Caricatures (1976) залишив Blue Note і перейшов на Elektra. Записав декілька альбом у 1976—83 роках, однак вони не мали успіху. У 1982 році здобув науковий ступінь доктора філософії у Коледжі викладачів при Колумбійському університеті. Наприкінці 1980-х і на початку 1990-х повернувся до стилю хард-боп і зробив декілька записів на лейблі Landmark.

Помер 4 лютого 2013 року у Довері (штат Делавер) у віці 80 років.

Дискографія[ред. | ред. код]

  • Royal Flush (Blue Note, 1962)
  • Free Form (Blue Note, 1961)
  • A New Perspective (Blue Note, 1963)
  • I'm Tryin' to Get Home (Blue Note, 1964)
  • Mustang (Blue Note, 1966)
  • Blackjack (Blue Note, 1967)
  • Slow Drag (Blue Note, 1967)
  • The Creeper (Blue Note, 1967)
  • Fancy Free (Blue Note, 1969)
  • Electric Byrd (Blue Note, 1969–70)
  • Kofi (Blue Note, 1969)
  • Ethiopian Knights (Blue Note, 1971)
  • Black Byrd (Blue Note, 1973)
  • Street Lady (Blue Note, 1973)
  • Stepping into Tomorrow (Blue Note, 1974)
  • Places and Spaces (Blue Note, 1975)
  • Caricatures (Blue Note, 1976)


Література[ред. | ред. код]

  • Feather, Leonard; Gitler, Ira. The Biographical Encyclopedia of Jazz — Oxford University Press; 1 ed., 2007. — 744 p. ISBN 978-0195320008

Посилання[ред. | ред. код]