Флюгельгорн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Флюгельгорн

Флюгельго́рн (нім. Flügelhorn, від Flügel — «крило» і Horn — «ріг», «ріжок», англ. Flugelhorn) — мідний духовий музичний інструмент. Зовні дуже нагадує трубу або корнет-а-пістон, але відрізняється від них ширшою мензурою і конічним каналом рури, що починається відразу від мундштукової частини трубки. Найвищий представник (поряд з флюгельгорнами пікколо і пікколіно) сімейства саксгорнів, але на відміну від класичних альтгорна, теноргорна і барітонеуфоніума, а тим більше низьких видів саксгорнів басової і контрабасової туб мають не овальну і тубообразну форму, а форму схожу з корнетом і трубою. Має 3 або 4 вентиля. Використовується в джазових ансамблях, інколи в симфонічному оркестрі, рідше — в духових оркестрах. На флюгельгорні часто грають сурмачі, виконуючи на цьому інструменті ніжні уривки.

У духових оркестрах — це верхній голос і його грають дві партії (2-4 виконавця залежно від складу). У духовому оркестрі іноді використовують малі флюгельгорни в ладі Мі бемоль і Сі бемоль високому для гри в найвищому регістрі (третя октава).

Історія та етимологія[ред.ред. код]

Німецьке слово Flügel перекладається як "крило" або "фланг". Історично інструмент використовувався на полі бою для передачі сигналів на фланги армії[1].

З'явився в Австрії близько 1825 року як удосконалення сигнального (поштового) ріжка, для використання в армії для подачі бойових сигналів.

Можливо, назву інструменту слід розглядати як спотворене Bugelhorn.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]