Донецький коксохімічний завод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

ВАТ Донецьккокс (Донецький коксохімічний завод) - коксохімічне підприємство Донецька.

Проектні потужності[ред.ред. код]

ВАТ «Донецьккокс» складався з трьох технологічно самостійних коксохімічних заводів: Рутченківського (4 батареї), Донецького (2 батареї) і Смолянинівського (1 батарея).

Найбільший виробничий потенціал мала Рутченківська ділянка - чотири коксові батареї проектною потужністю 1219 тис. т валового коксу на рік. Дві батареї Донецької ділянки здатні виробляти до 492 тис. т коксу на рік. Смоляниновська ділянка спеціалізувалася на виробництві ливарного коксу для машинобудівників. Тут була розташована одна батарея з проектною потужністю 284 тис.т коксу на рік.

Історія[ред.ред. код]

Завод складався з трьох самостійних коксохімічних підприємств: Рутченківського ім С.М. Кірова, Донецького і Смолянинівського, розташованих відповідно в Кіровському, Ленінському та Куйбишевському районах м. Донецька. Датою заснування підприємства прийнято вважати дату введення в експлуатацію Рутченківського коксохімічного заводу, до якого в 1970 р. були приєднані Донецький і Смолянинівський коксохімічні заводи.
У грудні 1995 р. завод перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Донецьккокс». Основний майданчик - колишній Рутченківський завод включав в себе ряд виробничих і допоміжних цехів. Колишній Донецький завод отримав назву Донецький коксохімічний цех, а Смолянинівський - Смолянинівський коксохімічний цех. Пайова участь у загальному обсязі виробництва становила: Рутченківського - 50, Донецького - 30, Смолянинівського - 20%.
Донецький коксохімічний завод по праву вважають родоначальником коксохімії України: на підприємстві пройшли весь шлях отримання коксу з кам'яного вугілля - від коксування в купах до коксування в сучасних коксових батареях.
Історія виникнення і розвитку заводу нерозривно пов'язана з будівництвом і пуском в експлуатацію Донецького металургійного заводу, коли 24 січня 1872 р. на Юзівському металургійному заводі почалася регулярна промислова виплавка чавуну на коксі, отриманому на коксової установки колишнього Донецького коксохімічного заводу. Коксування відбувалося в так званих купах, а потім у шаумбургскіх печах без уловлювання хімічних продуктів коксування. У громадянську війну (1917-1920 рр) всі коксові установки Донбасу були зруйновані і діяли.

Закриття заводу[ред.ред. код]

У 2006 році, незважаючи на досить високий попит на кокс і прибутки заводу, повністю зупинена Смолянинівська ділянка. Її закриття пов'язують з гострою нестачею вугільної сировини, якої не вистачало ключовим коксохімічним активам холдингу SCM - Авдіївському КХЗ, "Маркохіму".[1]
Протягом 2006-2007 років були зупинені дві батареї на Рутченківському заводі. У 2008 році зупинені ще дві. Від колись великого виробництва, що діяло залишилися дві невеликі за потужністю батареї Донецької ділянки, що працюють за давальницькою схемою для заводу "Донецьксталь", який знаходиться поруч.[2] Перспективи Донецької дільниці заводу в цей час тумані, її роботу тісно пов'язують з металургійним заводом.
Закрита дільниця заводу офіційно находиться на реконструкції. На справді дві ділянки заводу були порізані на метал і звільнені території чекають свого перепрофілювання.

Виробництво[ред.ред. код]

Обсяг продукції в

  • 2005 — 0,9929 млн тонн (7-й по Україні — 5,2 % всього виробництва коксу)
  • 2010 - 354 тис. тонн
  • 2011 - 385 тис. тонн [3]

Примітки[ред.ред. код]