Еверет Шинн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еверет Шинн
Everett Shinn
Shinn self portrait 1901.jpg
Автопортрет
При народженні Everett Shinn
Народження 6 листопада 1876(1876-11-06)
Вудстаун, Нью-Джерсі, США
Смерть 1 травня 1953(1953-05-01) (76 років)
  Нью-Йорк
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність художник
Напрямок реалізм
Роки творчості 1895 -1951
Вплив [[]]
Вчитель Thomas Pollock Anshutz[d]
Член Американська академія мистецтв та літератури

Еверет Шинн у Вікісховищі?

Еверет Шинн( англ. Everett Shinn 6 листопада, 1876 - 1 травня, 1953 ) художник із Сполучених Штатів, представник реалізму.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Вудстаун, Нью-Джерсі. Походив з родини американських фермерів. Мати - Жозефіна Ранслі Шинн, батько — Ісайя Конклін Шинн. Еверет Шинн був другим сином в родині. Художні здібності виявив ще в дитинстві. У віці п'ятнадцять років батьки влаштували сина в Весняну школу інституту в місті Філадельфія, де він опановував малюнок і композицію.В шістнадцять ровів він вже брав уроки в Пенсільванській академії образотворчих мистецтв. Згодом почав працювати штатним художником-заробітчанином в місцевій газеті «Філадельфія Пресс». Вже тоді відрізнявся швидкістю в створенні потрібних малюнків.

1897 року відбув у місто Нью-Йорк, де скоро став відомим як художник реалістичного напрямку побутового жанру. Через рік узяв перший з власних чотирьох шлюбів. Дружиною була Флоренція Сковел, теж художниця.

Входив в спілку мериканстких художників, відому як «Вісімка». Згодом за стилістикою і темами був віднесений критиками до школи «Кошик для сміття», що допомогло взяти участь у низці художніх виставок. Тим не менше Еверет Шинн не брав участі у відомій виставці 1913 року ( Armory Show ). Було відомо, що не спокусився на стилістику модернізму чи кубізму і кепськи ставився до скандальних експериментів в живопису Пабло Пікассо та Анрі Матісса.

Робив пейзажі міста, побутові сцени, іноді портрети. Відомий як прихильник концертів, ревю, балету і дешевих театральних вистав, котрі були темами його мистецтва. Працював художником-декоратором за приватними замовами в історичних стилістиках. Виборов як художник непоганий матеріальний успіх.

Створив стінописи в театрі Беласко (вісімнадцять фресок, збережені донині) та в одному з барів.

Наприкінці життя хворів на рак легенів. Від ускладнень хвороби помер у Нью-Йорку 1953 року.

Образ у літературі[ред. | ред. код]

Світське життя, котре намагався вести художник, чотири офіційні люби, коханки, витрати значних грошових сум і негаразди в роки Великої депресії - лише неповний перелік подій життя Еверета Шинна.Він постійно приваблював увагу журналістів і газет. Є відомості, що його бурхливе життя стало прототипом подій книги Теодора Драйзера 1915 року «Геній», хоча обдарування Еверета Шинна було помітно меншим (деякий час Еверет Шинн і Драйзер працювали в одному виданні).

Місце в історії живопису США[ред. | ред. код]

Еверет Шинн — особа перехідних років і працював в період пришвидшення історичного процесу в Сполучених Штатах з усіма його негараздами — гарячкуватою бізнесовою метушнею, вуличними насиллям, дегуманізацією оточення, урбанізмом, котрий прийняв особливо потворні форми саме в Нью-Йорку. Він сам вважав початком власної творчості працю художником-наймитом ще в виданні «Філадельфія Пресс». Еверет негативно ставився до розповсюдження фотографії і процесів швидкого витіснення фотографіями числених малюнків в газетах, як то десятиліттями було в Британії і в Сполучених Штатах. Адже створення малюнків для газет могутньо підтримувало в країні ремесло художників. Увага Шинна до відтворення рухів персонажів і важливих деталей була притаманна як його малюнкам для газети, так і пастелям і картинам олійними фарбами. 1899 року Еверет Шинн покинув газету і влаштувався на роботу в журнал «Ainslee», залучивши до праці і власну першу дружину, художницю Флоренцію Шинн, відому як добрий ілюстратор. Як журнальний художник Еверет Шинн працював більш ніж 20 років, створивши малюнки для нью-йоркських журналів «Harper's», «Vanity Fair», «Life», Look, «Judge».

Ще 1897 року Еверету Шинну запропонували перейти на працю до Джозефа Пулітцера (1847—1911) художником-ілюстратором в «New York World» при збільшенні зарплатні. Він перейшов і сприяв влаштуванню в друкарню і дружини. Вся шкала подій міського життя, не оминючи драм і сенсацій, знайшла відображення в малюнках Шинна — пожежі, вуличне насилля, мітинги і протестні виступи, нещасні випадки тощо. Спроби зафіксувати це привчили його працювати швидко і використовувати пастель, що не потребувала значних підготувань. Еверет Шинн був практино єдиним з митців школи «Кошик для сміття», в творчому доробку якого була така значна частина пастельних творів. У Франції подібним зацікавленням відрізнявся Едгар Дега.

Особлива галузь творчості Еверета Шинна — стінописи і фрески. Еверет Шинн познайомився із низкою театральних діячів Нью-Йорку, серед яких були акторка Юлія Марло, драматург Клайд Фітч, продюсер Девід Беласко, дизайнер інтер'єров Елсі де Вульф та архітектор Стенфорд Вайт. Знайомство з двома останніми сприяло залученню Шинна до декоративного живопису в спорудах Стенфорда Вайта та в інтер'єрах Елсі де Вульф. Фінансово забезпечені замовники, косервативні за смаками, надавали перевагу грайливому і легковажному рококо. Еверет Шинн швидко опанував стилістику легковажного неорококо, що нагадувало твори Франсуа Буше чи навіть Ватто. Це було досить несподівано для творчості митця, в картинах якого присутні викинуті на вулицю боржники, актори дешевих ревю, дрібний криміналітет, пригнічені мешканці буржуазних околиць та порожнеча їх побуту.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

«Кемфілд. Будинок азартних ігор» 1912 рік
  • «На 21-й вулиці взимку. Нью-Йорк», пастель, кінець 19 ст.
  • «Вулична бійка», 1899
  • «Виселення боржника на вулицю», 1904
  • «Грін парк, Лондон», 1908
  • «Ревю. Концерт.», 1908
  • «Танцівниця, клоун і силач», 1909
  • «Ванна», 1910
  • «Ню», 1910
  • «Репетиція балета», 1910
  • «Площа Вашингтон», 1910
  • «П'ята авеню в Нью-Йорку», 1910


Галерея[ред. | ред. код]

«На 21-й вулиці взимку. Нью-Йорк», пастель, кінець 19 ст.
Еверет Шинн. «Репетиція балета», 1910 рік.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Brown, Milton. American Painting from the Armory Show to the Depression. Princeton: Princeton University Press, 1955.
  • De Shazo, Edith, Everett Shinn, 1876-1953: A Figure in His Time. New York: Clarkson N. Potter, 1974.
  • Hunter, Sam. Modern American Painting and Sculpture. New York: Dell, 1959.
  • Life's Pleasures: The Ashcan Artists' Brush with Leisure, 1895-1925 (exhibition catalogue for the Detroit Institute of Arts and the New York Historical Society). London: Merrill Publishers, 2007.
  • Loughery, John. John Sloan: Painter and Rebel. New York: Henry Holt, 1995.
  • Mazow, Leo G. "Everett Shinn's Time Warp" (pp. 129-137) in Elizabeth Kennedy (ed.), The Eight and American Modernisms. Chicago: University of Chicago Press, 1009.
  • Metropolitan Lives: The Ashcan Artists and Their New York (exhibition catalogue). Washington, D.C.: the National Museum of American Art, 1996.
  • Perlman, Bennard N. Painters of the Ashcan School: The Immortal Eight. New York: Dover, 1999 edition.
  • Wong, Janay. Everett Shinn: The Spectacle of Life (exhibition catalogue). New York: Berry-Hill Galleries, 2000.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еверет Шинн