Ейдельман Яків Наумович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ейдельман Яків Наумович
Народився 11 квітня 1896(1896-04-11)
Житомир, Російська імперія
Помер 14 липня 1978(1978-07-14) (82 роки)
Москва, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність театрознавець, журналіст, публіцист
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Партія КПРС
Діти Натан Якович Ейдельман
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією» медаль «За взяття Будапешта» медаль «За взяття Відня» медаль «За визволення Праги»

Яків Наумович Ейдельман (11 квітня 1896, Житомир — 14 липня 1978, Москва)- радянський театрознавець, журналіст, публіцист.

Біографія[ред. | ред. код]

Учасник Першої світової війни. Навчався в єврейській театральній студії «Аманут» в Києві. Автор статей з питань ідеології, в тому числі для Літературної газети (Литературная газета).

В 1942 році пішов добровольцем на фронт і вступив у ВКП (б) (виключений в 1949 році). Капітан танкових військ. Був військовим кореспондентом газети «В решающий бой» 9-го гвардійського механізованого корпусу. Нагороджений п'ятнадцятьма нагородами — орденами та медалями.

Після війни збирав у себе молодих людей, розповідав їм історію єврейського народу, читав єврейських поетів, вчив івриту. Один із слухачів і написав на нього донос[1].

В 1950 році звинувачений в «єврейському буржуазному націоналізмі», засуджений на 10 років ВТТ, відправлений в Воркуту (Воркутлаг), де грав у театрі ГУЛАГу. Звільнений в 1954 році[2]. В останні роки життя поділяв ідеї сіонізму.

Дружина — Марія Натанівна Ейдельман (1901—1992). Син — радянський літературознавець та історик Натан Ейдельман.

Внучка — Тамара Ейдельман, російський історик, педагог, письменник, перекладач, радіоведуча і блогерка. Заслужений вчитель Російської Федерації (2003).

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Я. Эйдельман. Удача молодого театра. Литературная газета. 1935. № 32. 10 июня.
  • Я. Эйдельман. Диспут об Аристократах. Литературная газета. 1935. № 31. 5 июня
  • Я. Эйдельман. Незаконченные диалоги. Москва: Мосты культуры — Гешарим, 1999

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Юлия Эйдельман. Век иной и жизнь другая. — СПб. : Союз писателей Санкт-Петербурга, 2013. — С. 135.
  2. Театр ГУЛАГа

Посилання[ред. | ред. код]