Ельміна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ельміна

Elmina Castle (3587077829).jpg

Координати 5°05′ пн. ш. 1°21′ зх. д. / 5.083° пн. ш. 1.350° зх. д. / 5.083; -1.350Координати: 5°05′ пн. ш. 1°21′ зх. д. / 5.083° пн. ш. 1.350° зх. д. / 5.083; -1.350

Країна Flag of Ghana.svg Гана
Адмінодиниця Komenda/Edina/Eguafo/Abirem Municipal Districtd
GeoNames 2301190
OSM 12979602 ·R (Komenda/Edina/Eguafo/Abirem Municipal District)
Ельміна. Карта розташування: Гана
Ельміна
Ельміна
Ельміна (Гана)

Ельміна (також відома як Едіна на мові фанте) — місто в Центральній області Гани. Столиця району Коменда/Едіна/Егуафо/Абірем. Ельміна була першим європейським колоніальним поселенням в Західній Африці і місцем першої колоніальної морської битви.


Історія[ред. | ред. код]

До прибуття португальців поселення тубільців, розташоване на півострові між лагуною Бенія та морем називалося Аманквакур або Аноманса («вічним» або «незгасаючим напоєм»)[1].

Зображення Ельміни на середньовічній карті

Заснування португальцями[ред. | ред. код]

У 1471 році португальська морська експедиція, споряджена лісабонським купцем Фернаном Гомешем, досягла місцевості, де розташована сучасна Ельміна і виявила тут процвітаючу торгівлю алювеальним (намивним) золотом, що велась тубільцями з арабськими та берберськими торговцями. Португальці також встановили тут власний торговельний пост, який намагався перебрати торгівлю золотом на себе, і який вони назвали Ель Міна (віл mina — копальня).

Під час Війни за кастильську спадщину поблизу Ельміни в 1478 році відбулась морська Гвінейська битва за контроль над африканською торгівлею (золото, раби, слонова кістка та перець малегета) між кастильською армадою з 35 каравел та португальським флотом. Битва закінчилася цілковитою португальською перемогою. В результаті перемоги суверенітет Португалії над західноафриканськими територіями отримав офіційне визнання від Кастилії і католицьких королів, що було закріплено в Алкасоваському договорі 1479 року[2][3]. Битва при Ельміні була стала першою морською колоніальною битвою між європейськими державами.

У 1482 році португальський король Жуан II наказав збудувати факторію для управління місцевою торгівлею золотом і фортецю для її захисту. На торгівлю золотом була впроваджена королівська монополія.

Фортеця Сан-Жоржи-да-Міна була збудована португальцем Діого де Азамбуджа в 1482 році. На найближчі 200 років вона стала головним португальським форпостом в Західній Африці через який здійснювалась торгівля золотом та іншими африканськими товарами (перець малагета, раби, слонова кістка та ін.). Спочатку головним експортним товаром Ельміни було золото. Зокрема, до Лісабона було відвантажено 8.000 унцій золота з 1487 по 1489 рік, 22.500 унцій з 1494 по 1496 рік і ще 26.000 унцій до початку шістнадцятого століття[4].

Голландські війська штурмують Фортецю Ельміни

Пізніше поселення значно зросло завдяки торгівлі десятками тисяч рабів, що направлялися через торговий пост Ельміни (10-20 тисяч було продано лише в 1500-35 рр). До 1479 р. португальці вивозили через Ельміну рабів, що скуповувались на всьому прилеглому африканському узбережжі (аж до Беніну). Вартість работоргівлі складала до 10 % торгівлі Ельміни[4].

Розташування Ельміни на пів дорозі між Португалією і Індією, перетворило її також на важливе місце з ремонту і відновлення суден, що прямували на південь до мису Доброї Надії на шляху до Індії.

Крім фортеці Сан-Жоржи, у 1555 році португальці додатково збудували ще один форт на пагорбі Сент-Яго з протилежного боку затоки Ельміна — Форте де Сантьяго (пізніше — форт Коенраасбург).

Захоплення голландцями[ред. | ред. код]

Голландці дізналися про вигідну позицію Ельміни через Барента Еріксца з Медембліка. Еріксц отримав інформацію про торгівлю на узбережжі Ельміни, будучи в'язнем у Принсіпі.[5]

В 1625 р. відбулась перша битва за Ельміну між голландцями і португальцями. Голландський десант в кількості 1.200 осіб, доставлений на 15 кораблях був майже повністю винищений португальцями, які залучили собі на допомогу 200 тубільних воїнів. Зокрема, загинув керівник загону і усі його офіцери. Перед тим, як облишити узбережжя, голландці у відчаї обстріляли фортецю, випустивши по ній 2.000 ядер.

У 1637 р. князь Іоганн-Моріц з третьої спроби захопив фортецю Ельміни. Протягом наступних століть Ельміна стала центром работоргівлі, яку здійснювала головним чином Голландська Вест-Індійська компанія. Британці напали на місто в 1782 році, але Ельміна залишалося в голландському управлінні до 1872 року, коли Нідерландська Гвінея була продана англійцям. Король Ашанті, що претендував на владу над містом, виступав проти його передачі, і результатом цього стала третя англо-ашантійська війна 1873—1874 років[6].

Географія[ред. | ред. код]

Розташована на узбережжі Гвінейської затоки, за 12 км на захід від Кейп-Кост.

Клімат[ред. | ред. код]

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом тропічних саван. Найтепліший місяць — березень із середньою температурою 27.4 °C (81.3 °F). Найхолодніший місяць — серпень, із середньою температурою 24.4 °С (75.9 °F).[7]

Клімат Ельміни
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середня температура, °C 26,5 27,3 27,4 27,4 26,9 25,8 24,9 24,4 24,9 25,8 26,6 26,5 26,2
Норма опадів, мм 20.4 36.9 73.7 102.8 209.7 322.1 104.9 55.4 73.5 96.2 68.9 28 1192.5
Днів з опадами 5,4 7,1 10,7 13,1 19,5 24 15,8 14,8 16,3 17,6 13 8 165,3
Вологість повітря, % 83.1 83.7 83.7 84.3 85.9 87.7 88.1 88.8 88.3 86.8 85.1 84.1 85.8
Джерело: Weatherbase

Сьогодення[ред. | ред. код]

На сьогодні головна економічна галузь Ельміни — рибальство, виробництво солі та туризм.

Населення Ельміни налічує 33,5 тис. осіб.

Туризм[ред. | ред. код]

Окрім фортеці Сан-Жоржи-да-Міна та форту Коенраасбург, основними туристичними пам'ятками Ельміни є голландське кладовище та музей Ельміна Ява.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ampene, Kwame. National Commission On Culture. www.ghanaculture.gov.gh. Процитовано 19 April 2018. 
  2. Historian Malyn Newitt: «However, in 1478 the Portuguese surprised thirty-five Castilian ships returning from Mina [Guinea] and seized them and all their gold. Another…Castilian voyage to Mina, that of Eustache de la Fosse, was intercepted … in 780. (…) All things considered, it is not surprising that the Portuguese emerged victorious from this first maritime colonial war. They were far better organised than the Castilians, were able to raise money for the preparation and supply of their fleets, and had clear central direction from … [Prince] John.» In A History of Portuguese Overseas Expansion, 1400–1668, New York: Routledge, 2014, pp. 39, 40.
  3. Bailey W. Diffie and George D. Winius: «In a war in which the Castilians were victorious on land and the Portuguese at sea, …» in Foundations of the Portuguese Empire 1415—1580, volume I, University of Minnesota Press, 1985, p. 152.
  4. а б Ivor Wilks (1997). Wangara, Akan, and Portuguese in the Fifteenth and Sixteenth Centuries. У Bakewell, Peter. Mines of Silver and Gold in the Americas. Aldershot: Variorum, Ashgate Publishing Limited. с. 4–5. 
  5. Marees, Pieter. Description and Historical Account of the Gold Kingdom of Guinea. London: The Oxford University Press, 1602. 206–22. Print.
  6.  Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер знаходиться у суспільному надбанніHugh Chisholm, ред. (1911) «Elmina» // Encyclopædia Britannica (11th ed.) V. 9 Cambridge University Press p. 297  (англ.)
  7. Клімат Ельміни