Елізабет Лука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елізабет Лука
Народилася 1 січня 1909(1909-01-01) (111 років)
Бєльці, Бессарабська губернія, Російська імперія
Громадянство
(підданство)
Flag of Romania.svg Румунія
Діяльність політикеса
Знання мов румунська
Партія Romanian Social Democratic Partyd
У шлюбі з Лука Васіле

Елізабет Лука (рум. Elisabeta Luca, в дівоцтві Бірман, за іншими джерелами — Бірнбаум[1][2]; нар.. 1 січня 1909) — румунська революціонерка єврейського походження, учасниця румунської комуністичного руху, доброволець Інтернаціональних бригад, діячка французького Опору. Авторка декількох книг, твори якої були включені до програму обов'язкового читання [Вікіпедія:Авторитетні джерела][3]; дружина Василе Лука.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1933 році, під час навчання в гімназії в Чернівцях, познайомилася з членом комуністичної партії і першим чоловіком Авраамом Вайсманом і почала брати участь в революційному русі. Заарештовано за політичну діяльність 11 травня 1934 року, проте політичної поліції так і не вдалося дізнатися, що вона була членом чернівецького комітету партії. За звільнення бере участь в організації секції «Червоної допомоги» і в 1935 році, за рекомендацією Ленути Тудораке, прийнята в Румунську комуністичну партію[4].

Знову заарештована 7 листопада 1935 року, звільнена у 1936 році і спрямована для партійної роботи під керівництвом Симона Бугича в Яссах. Ця робота переривається масовими облавами політичної поліції, яка заарештувала багатьох важливих членів РКП та політичним процесом, 106", за допомогою якого уряд намагався покласти край комуністичної партії[4].

З допомогою брата, секретаря префекта, Елізабет і Авраам Вайсман отримують нові документи і ховаються в Чехословаччині. Там вони вирішують приєднатися до Інтернаціональних бригад, щоб битися в тільки що почалася громадянської війни в Іспанії. Для цього вони переїжджають в Базель і зв'язуються з Комуністичною партією Швейцарії, проте в Іспанію відправляють лише Вайсмана — Елізабет залишається, щоб пройти додаткову військово-медичну підготовку в Швейцарії і Франції.

Прибувши в Іспанію, крім виконання безпосередніх функцій в управлінні медичної служби Альбасенте, пише статті та вірші для бюлетеня румунських добровольців і займається навчанням грамоті санітарного персоналу, не має освіти, а також стає секретарем Петра Борилэ[ro]. Із завершенням громадянської війни — у Франції, де бере участь у діяльності Опору проти уряду Віші, а в березні 1941 року з Марселя відправляється в Москву[5].

В СРСР працює в секції літератури на іноземних мовах в Политиздате, бере участь у діяльності румунської секції Комінтерну і стає секретарем Анни Паукер[1]. Крім цього працює на радіо «Вільна Румунія»[6]. Там же знайомиться з Василе Лука. У звільненій Румунії стає членом Комітету кінематографії і редактором офіційного партійного органу «Скынтеи»[7]; ці посади вона незабаром була змушена залишити в результаті внутрішньопартійної боротьби і антисемітської кампанії уряду Георгіу-Дежа.

Заарештована 16 серпня 1952 року за звинуваченням у «сіонізм і участі в антипартійній групі Паукером-Лука-Джорджеску». Проти Елізабет Луки використовувалися показання отримані від заарештованого в Чернівцях у 1949 році Авраама Вайсмана, який звинуватив її і Василе Лука в прихильності сіонізму[1]. Звільнена в листопаді 1954 року і аж до реабілітації в 1968 році працювала на заводі[8]. Відновлено в партії без переривання партійного стажу, в 1971 році, за рішенням секретаріату ЦК РКП, їй була збільшена пенсія[9].

Книги[ред. | ред. код]

  • Chipuri din secuime. Editura Federaţie Democrate a Femeilor din România, 1946
  • Legende Vechi, Legende Noui. Editura Scanteia, 1946

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Robert Levy. Ana Pauker: the rise and fall of a Jewish Communist. — University of California Press, 2001. — P. 198.
  2. Євреї під псевдонімами-2. Давид ХАХАМ
  3. Florentina Sâmihăian. Peste vremi sau sub vremi — eroii din manuale Архівовано 28 травень 2013 у Wayback Machine.. Dilema Veche. Nr. 454, 25-31 octombrie 2012
  4. а б Lavinia Betea. Elisabet Luca — o femeie pe frontul din Spania Архівовано 7 січень 2014 у Wayback Machine.. Jurnalul National. 17 Mai 2005
  5. Lavinia Betea. Ancheta sotiei «tradatorului» Vasile Luca. Jurnalul National. 17 mai 2005
  6. Lavinia Betea. Sovieticul Vasile Luca. Jurnalul National. 15 Noi 2005
  7. Sidi Gross, Erhard R. Wiehn. Zeitzeugin sein: Geschichten aus Czernowitz und Israel. Hartung-Gorre, 2005, s. 71
  8. Robert Levy. Ana Pauker: the rise and fall of a Jewish Communist. University of California Press, 2001, p. 246
  9. Colegiul Central de Partid

Посилання[ред. | ред. код]