Емілі Сент-Джон Мандел
| Емілі Сент-Джон Мандел | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Emily St. John Mandel | ||||
 Емілі Сент-Джон Мандел у 2015 році | ||||
| Народилася |
1979 Merville[d][1] або Британська Колумбія, Канада[2] | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Канада США | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Сфера роботи | наукова фантастика[2] і науково-фантастична літератураd[2] | |||
| Alma mater | The School of Toronto Dance Theatred | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Роки активності | 2009 — дотепер | |||
| Напрямок | наукова фантастика | |||
| Жанр | роман | |||
| Magnum opus | Sea of Tranquilityd, Станція одинадцять[d] і The Glass Hoteld | |||
| У шлюбі з | Кевін Мандел[3] | |||
| Нагороди |
Премія Артура Кларка (2015) Книжкова премія Торонто[en] (2015) | |||
| Сайт: emilymandel.com | ||||
|
| ||||
 Емілі Сент-Джон Мандел у Вікісховищі | ||||
Емілі Сент-Джон Мандел (англ. Emily St. John Mandel; нар. 1979, Комокс, Канада) — канадська письменниця у жанрі наукової фантастики[4].
Біографія[ред. | ред. код]
Емілі Сент-Джон Мандел народилася у 1979 році у місті Комокс, Британська Колумбія, Канада[5]. Вона залишила школу у віці 18 років, щоб вивчати контемпорарі-денс у Школі театру танців у Торонто[en]. Недовго жила у Монреалі до того, як переїхала до Нью-Йорку[3].
Мандел опублікувала чотири романи. ЇЇ четверта книга — «Станція одинадцять»[en] (Station Eleven), постапокаліптичний роман, дія якого відбувається у недалекому майбутньому у світі, який постраждав від наслідків вірусу, та оповідає про трупу шекспірівських акторів, що подорожує по містах у районі Великих озер. Роман був номінований на Національну книжкову премію[en][6], нагороду «PEN/Faulkner» за художню літературу[en][7], жіночу літературну премію Бейліз[8][9] та отримав премію Артура Кларка[10][11] і книжкову премію Торонто[en][12]. Однойменний мінісеріал на основі роману вийшов на HBO Max 16 грудня 2021 року[13].
Твори[ред. | ред. код]
- 2009 — «Остання ніч у Монреалі» (англ. Last Night in Montreal)
- 2010 — «Пістолет співака» (англ. The Singer's Gun)
- 2012 — «Квартет „Лола“» (англ. The Lola Quartet)
- 2014 — «Станція одинадцять»[en] (англ. Station Eleven)
- 2020 — «Скляний готель»[en] (англ. The Glass Hotel)
- 2022 — «Море спокою»[en] (англ. Sea of Tranquility)
Дослідження[ред. | ред. код]
Мандел написала статтю, у якій детально проаналізувала статистику, що стосується романів з назвами «The ___'s Daughter» (укр. «Донька ___»)[14].
Вона написала схожу статтю, у якій детально проаналізувала статистику, що стосується романів, які мають у своїй назві слово «girl» (укр. «дівчина»). Одним з її відкриттів стало те, що дівчина зі значно більшою ймовірністю опиняється мертвою в кінці, якщо автор книги — чоловік[15][16].
В обох дослідженнях Мандел використовувала базу даних сайту Goodreads.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://sixtysixmag.com/emily-st-john-mandel/
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ а б Kirch, Claire (9 березня 2012). Emily St. John Mandel: Once a Dancer, Now a Noir Phenom. Publishers Weekly. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 25 серпня 2015.
- ↑ «Mandel, Emily St. John 1979– --» in Contemporary Authors, v. 301. Gale, 2010.
- ↑ Emily St. John, Mandel (1979–). ABC Bookworld. 2015. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 25 серпня 2015.
- ↑ Charles, Ron (15 жовтня 2014). National Book Awards finalists announced. The Washington Post. ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 26 вересня 2015.
- ↑ PEN/Faulkner Award. 2015. Архів оригіналу за 21 грудня 2013. Процитовано 20 вересня 2015.
- ↑ Baileys women's prize for fiction longlist – in pictures. the Guardian. Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 26 вересня 2015.
- ↑ Review by S. Nunez, September 14, 2014, O.K., Now It's Time to Panic Emily St. John Mandel's ‘Station Eleven,’ a Flu Apocalypse [Архівовано 28 вересня 2017 у Wayback Machine.] New York Times Book Review, 119:37, Retrieved 25 August 2015
- ↑ Anders, Charlie Jane (6 травня 2015). Station Eleven Wins This Year's Arthur C. Clarke Award!. io9. Архів оригіналу за 14 грудня 2015. Процитовано 20 вересня 2015.
- ↑ Arthur C Clarke award goes to 'elegy for the hyper-globalised present'. The Guardian. London. 6 травня 2015. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 15 травня 2015.
- ↑ «Emily St. John Mandel wins 2015 Toronto Book Award» [Архівовано 29 вересня 2017 у Wayback Machine.]. Toronto Star, October 15, 2015.
- ↑ Надтока, Світлана (6 грудня 2021). Від Відьмака до Ейфорії. Головні серіали зими. Korrespondent.net. Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
- ↑ The ___’s Daughter. Millions. Архів оригіналу за 2 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.
- ↑ The Gone Girl With The Dragon Tattoo On The Train. FiveThirtyEight, 27 Oct 2016. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 5 березня 2017.
- ↑ On the train, gone, or with a tattoo: what happens to all those 'Girls' in book titles?. the Guardian, 31 Oct 2016. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 7 жовтня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт(англ.)
|
