Жіноча літературна премія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жіноча літературна премія M:
англ. Women's Prize for Fiction
Присуджується за за найкращий роман, написаний жінкою англійською мовою, і опублікований у Великій Британії за минулий рік.
Країна Велика Британія Велика Британія
Рік заснування 1996
womensprizeforfiction.co.uk

Жіноча літературна премія (англ. Women's Prize for Fiction; раніше мала спонсорські назви Бейліс та Орандж) — одна з найпрестижніших літературних премій Великої Британії[1][2][3]. Цією премією щороку нагороджують письменницю будь-якої національності за найкращий роман, написаний англійською мовою, і опублікований у Великій Британії у попередній рік[4]. Заснована в 1996 році.

Назви[ред. | ред. код]

У попередні роки мала спонсорські назви:

  • 1996—2006: Літературна премія Орандж (англ. Orange Prize for Fiction)
  • 2007—2008: Літературна премія Орандж Бродбанд (англ. Orange Broadband Prize for Fiction)
  • 2009—2012: Літературна премія Орандж (англ. Orange Prize for Fiction)
  • 2013: Жіноча літературна премія (англ. Women's Prize for Fiction)
  • 2014—2017: Жіноча літературна премія Бейліс (англ. Baileys Women's Prize for Fiction)
  • з 2018: Жіноча літературна премія (англ. Women's Prize for Fiction)

Історія[ред. | ред. код]

Премія була заснована для того, щоб відзначати літературні досягнення письменниць[4][5]. На створення премії організаторів підштовхнула Букерівська премія 1991 року, коли серед авторів книг, котрі потрапили до короткого списку, не виявилося жодної жінки, незважаючи на те, що 60 % опублікованих книг того року були написані жінками. Тоді група чоловіків та жінок, які працюють у книжковій індустрії — автори, видавці, літературні агенти, продавці книг, бібліотекарі, журналісти — зібралися, щоб обговорити цю проблему. Їх дослідження показало, що досягнення жінок у галузі літератури часто не відзначали основними літературними нагородами. 

Переможниця премії отримує 30 000 фунтів стерлінгів, а також бронзову скульптуру під назвою «Бессі», яку створила мисткиня Грізель Нівен, сестра актора та письменника Дейвіда Нівена. Сама скульптура зображає жіночу фігуру і заввишки 12 сантиметрів[4].

Зазвичай, довгий список номінанток оголошується щороку в березні, а короткий список — у червні; переможницю називають кілька днів потому. Щороку переможницю обирає комітет з «п'яти видатних жінок»[6]. Перша п'ятірка номінанток та переможниця отримують право на видання свого роману у шкіряній палітурці.

Спочатку спонсором премії виступав оператор мобільного зв'язку «Orange». Проте 2012 року компанія припинила фінансування премії[7]. У 2014—2017 роках спонсором премії був бренд алкогольних напоїв «Бейліс»[8]. З 2018 призовий фонд складається з приватних пожертвувань[9].

Переможниці[ред. | ред. код]

Переможниці премії: Гелен Данмор[en] (1996)[10], Енн Майклз[en] (1997)[11], Керол Шилдс[en] (1998)[12], Сюзанна Берн[en] (1999)[13], Лінда Грант[en] (2000)[14], Кейт Гренвілл[en] (2001)[15], Енн Петчетт[en] (2002)[16], Валері Мартін[en] (2003)[17], Андреа Леві[en] (2004)[18], Лайонел Шрайвер[en] (2005)[19], Зеді Сміт (2006)[20], Чімаманда Нґозі Адічі (2007)[21], Роуз Тремейн[en] (2008)[22], Мерилін Робінсон[en] (2009)[23], Барбара Кінгсолвер[en] (2010)[24], Теа Обрехт[en] (2011)[25], Мадлен Міллер[en] (2012)[26], Емі Хоумс[en] (2013)[27], Емеар Макбрайд[en] (2014)[28], Алі Сміт[en] (2015)[29], Ліза Макіннерні[en] (2016)[30], Наомі Олдерман[en] (2017)[31], Каміла Шамсі[en] (2018)[32], Таярі Джонс[en] (2019)[33], Меґґі О'Фаррелл[en] (2020)[34].

#ThisBook[ред. | ред. код]

У травні 2014 року «Жіноча літературна премія» запустила кампанію #ThisBook. Метою кампанії було з'ясувати, які книги, написані жінками, справили найбільший вплив на читачів[35]. Для запуску кампанії вибрали дев'ятнадцять жінок, «що надихають», і потім тисячі людей з «широкої громадськості» висловили своє бачення таких книг через Твіттер. Список з 20 переможниць оголосили 29 липня 2014 року. Організатори зазначили, що половина книг, що увійшли до цього списку, були опубліковані до 1960 року[36].

Книги обрані в межах кампанії «#ThisBook»:

  1. Убити пересмішника, Гарпер Лі
  2. Оповідь служниці, Марґарет Етвуд
  3. Джейн Ейр, Шарлотта Бронте
  4. Гаррі Поттер, Джоан Роулінг
  5. Буремний перевал, Емілі Бронте
  6. Гордість і упередження, Джейн Остін
  7. Ребекка, Дафна дю Мор'є
  8. Маленькі жінки, Луїза Мей Елкотт
  9. Таємна історія[en], Донна Тартт
  10. Я захоплюю замок[en], Доді Сміт
  11. Під скляним ковпаком, Сильвія Плат
  12. Кохана, Тоні Моррісон
  13. Звіяні вітром, Марґарет Мітчелл
  14. Нам потрібно поговорити про Кевіна[en], Лайонел Шрайвер[en]
  15. Дружина мандрівника в часі, Одрі Ніффенеггер
  16. Міддлмарч[en], Джордж Еліот
  17. Я знаю, чому птаха співає в клітці[en], Майя Енджелоу
  18. Золотий щоденник[en], Доріс Лессінг
  19. Барва пурпурова, Еліс Вокер
  20. Жіночий простір[en], Мерилін Френч[en]

Повернути її ім'я[ред. | ред. код]

До 25-ї річниці премії організатори у співпраці зі спонсором Бейліс організували перевидання 25 книг, написаних жінками-авторами, які спочатку були видані під чоловічими псевдонімами, наприклад Міддлмарч[en] Мері Енн Еванс (Джордж Еліот)[37]. Справжнє ім'я автора надруковане на суперобкладинці книг у серії під назвою «Повернути її ім'я» (англ. Reclaim Her Name).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Pryor, Fiona (28 грудня 2007). Life after Orange Prize success. BBC News. Процитовано 7 червня 2009. (англ.)
  2. Reynolds, Nigel (12 квітня 2008). Small Island voted best Orange prize winner of past decade. Daily Telegraph (London). Процитовано 7 червня 2009. (англ.)
  3. Forna, Aminatta (11 червня 2005). Stranger than fiction. The Guardian (London). Процитовано 7 червня 2009. (англ.)
  4. а б в FAQs. Women's Prize for Fiction. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  5. Merritt, Stephanie (28 жовтня 2007). The model of a modern writer. The Guardian (London). Процитовано 10 червня 2009. (англ.)
  6. Judging. Women's Prize for Fiction. Процитовано 12 січня 2021. 
  7. Benedicte Page (22 травня 2012). Orange to cease sponsorship of Fiction Prize. The Bookseller. Процитовано 23 травня 2012. (англ.)
  8. Alison Flood (3 червня 2013). Baileys all round at Women's Prize for fiction. The Guardian. Процитовано 4 червня 2013. (англ.)
  9. Women's Prize for Fiction Announces New Sponsorship Model for 2018. Women's Prize for Fiction. Процитовано 12 січня 2021. 
  10. Interview: Helen Dunmore. the Guardian (en). 10 червня 2001. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  11. Shilling, Jane (17 травня 2009). The Winter Vault By Anne Michaels: review. The Daily Telegraph (London). Процитовано 7 червня 2009. (англ.)
  12. Martin is surprise Orange prize winner. BBC News. 3 червня 2003. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  13. Boyd Tonkin (22 жовтня 2011). `Disturbing and lyrical' first novel wins Orange prize. The Independent. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  14. Grant the pick of Orange judges. the Guardian. 7 червня 2000. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  15. Sexes clash on Orange prize. the Guardian. 19 травня 2001. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  16. Helen Brown (13 червня 2002). It's wrong to sell women literature as aromatherapy. The Telegraph. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  17. Martin is surprise Orange prize winner. BBC News. 3 червня 2003. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  18. Andrea Levy: Notes from a small island. The Independent. 10 жовтня 2011. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  19. School murder novel wins Orange Prize. The Sydney Morning Herald. 9 червня 2005. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  20. Taking the Orange at second bite. the Guardian. 7 червня 2006. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  21. John Ezard (6 червня 2007). Nigerian war epic sweeps to Orange prize victory. the Guardian. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  22. Noises off: This is a celebration – so cut the whining and just. The Independent. 22 жовтня 2011. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  23. Marilynne Robinson wins Orange prize. the Guardian. 3 червня 2009. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  24. Kingsolver crowned Orange winner. BBC News. 9 червня 2010. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  25. Orange Prize for Fiction awarded to Tea Obreht. BBC News. 8 червня 2011. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  26. Orange prize for fiction 2012 goes to Madeline Miller. the Guardian. 30 травня 2012. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  27. Fiction books of the year – review. the Guardian. 8 грудня 2013. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  28. Donna Tartt heads Baileys women's prize for fiction 2014 shortlist. the Guardian. 7 квітня 2014. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  29. Baileys Women’s Prize for Fiction 2015 winner: Ali Smith triumphs. The Independent. 4 червня 2015. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  30. Baileys prize goes to The Glorious Heresies by Lisa McInerney. the Guardian. 8 червня 2016. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  31. Women's Prize for Fiction 2017 shortlist announced. The Independent. 3 квітня 2017. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  32. Women's prize for fiction shortlist favours new voices over big hitters. the Guardian. 23 квітня 2018. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  33. Revealing the 2019 Women's Prize for Fiction Shortlist. Women's Prize for Fiction. 28 квітня 2019. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  34. Women's Prize for Fiction: Maggie O'Farrell wins for Hamnet, about Shakespeare's son. BBC News. 9 вересня 2020. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  35. Marta Bausells (29 липня 2014). Which books by women have had the biggest impact on you?. The Guardian. Процитовано 29 липня 2014. (англ.)
  36. To Kill a Mockingbird by Harper Lee takes top spot in #ThisBook campaign. Women's Prize for Fiction. 29 липня 2014. Архів оригіналу за 30 липень 2014. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)
  37. Middlemarch and other works by women reissued under their real names. BBC News. 12 серпня 2020. Процитовано 12 січня 2021. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]