Жан-Батист Дюма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жан-Батист Дюма
Jean-Baptiste Dumas
Jean Baptiste André Dumas.jpg
Народився 14 липня 1800(1800-07-14)[1][2][3], 15 липня 1800(1800-07-15)[4][5][6] або 16 липня 1800(1800-07-16)[7]
Алес[8][4][9][10][11][12]
Помер 10 квітня 1884(1884-04-10) (83 роки), 9 квітня 1884(1884-04-09)[1][2] (83 роки) або 11 квітня 1884(1884-04-11)[4][5][6] (83 роки)
Канни[8][4][13][14][15]
Поховання цвинтар Монпарнас
Громадянство (підданство) Flag of France.svg Франція
Діяльність хімік[16][17][18], політик, науковець[19][20][10] і викладач університету
Alma mater Женевський університет
Посада Депутат Національної асамблеї Франції і Second Empire senator[d]
У шлюбі з Hermione-Caroline Brongniart[d]
Діти Ernest Charles Jean-Baptiste Dumas[d]
Нагороди
s: Роботи у Вікіджерелах
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі
Жан-Батист Андре Дюма

Жан-Бати́ст Анре́ Дюма́ (фр. Jean-Baptiste Andre Dumas; 14 липня 1800(18000714), Але, департамент Гар — 11 квітня 1884, Канни) — французький хімік.

Біографія[ред.ред. код]

У юності навчався аптекарській справі; у 1816 році відправився до Женеви, де працював помічником фармацевта. Закінчивши Женевський університет, в 1823 році перебрався до Парижу, де до 1840 року працював в Політехнічній школі; у 1835 році став професором. Одночасно Дюма викладав в Сорбонні (1832—1868), Центральній школі мистецтв і ремесел (1829—1852), одним із засновників якої він був, і у Вищій медичній школі (з 1839 року).

З 1832 року став членом Паризької АН, а в 1868 став її неодмінним секретарем. У 1859 Дюма став президентом Французького хімічного товариства. З 1840 року — член Лондонского королівського товариства, з 1845 — іноземний член-кореспондент Петербурзької АН, з 1880 — член Берлінської АН. У 1844 Лондонське королівське товариство нагородило Дюма медаллю Коплі. У 1849—1851 роках він був міністром сільського господарства і комерції Франції. Був членом Сенату (1856), президентом муніципальної ради Парижа (1859), начальником Монетного двору (1868). Кавалер ордена Почесного легіону (1863).

Наукова робота[ред.ред. код]

Наукові роботи Дюма відносяться в основному до області органічної хімії. У 1826 році він запропонував спосіб визначення щільності пари, за допомогою якого визначив атомну масу кількох елементів; проте Дюма не робив чіткої відмінності між атомом і молекулою, що привело його до помилкових висновків. У 1830 році він запропонував об'ємний спосіб кількісного визначення азоту в органічних сполуках (метод Дюма).

У 1827 Дюма встановив склад ацетону і естерів; спільно з французьким хіміком П. Булле прийшов до висновку, що ефірі, винному спирті й етилені міститься однаковий радикал, який Якоб Берцеліус назвав етерином. Дюма вважав етерин основою, подібною аміаку. Ці уявлення були розвинені в етеринну теорію — одну з теорій «складних радикалів».

У 1833—1834 він вивчав дію хлору на органічні сполуки і сформулював емпіричні правила заміщення водню хлором (реакція металепсії). У 1835 спільно з французьким хіміком Еженом Пеліго провів дослідження деревного спирту, і, зіставивши його склад і властивості з складом і властивостями винного спирту, заклав уявлення про клас спиртів. У 1839 спільно з Пеліго встановив, що жири є естерами. Отримавши в тому ж році трихлороцтову кислоту, висловив припущення, що будь-які елементи в хімічних сполуках можуть бути заміщені іншими. Ґрунтуючись на результатах своїх досліджень по металептичному заміщенню водню хлором, запропонував відмовитися від електрохімічного дуалізму Берцеліуса і висунув першу теорію типів.

Дюма також визначив емпіричну формулу індиго (1841), встановив існування першого гомологічного ряду в органічній хімії — ряду мурашиної кислоти (1843). У 1847 вперше отримав нітрили і розробив загальний метод їх синтезу. Крім органічної хімії, він вивчав вплив пищи на хімічний склад молока різних тварин і хімічний склад крові, займався також питаннями шовківництва, брав участь в заходах щодо боротьби з філоксерою. У 1851—1959 роках Дюма, як і дещо раніше німецький лікар Макс фон Петтенкофер, спробував знайти у хімічних елементів співвідношення, подібні тим, що виявляються в гомологічних рядах органічних сполук. Він показав, що атомні маси хімічно схожих елементів зазвичай відрізняються один від одного на величину, кратну восьми.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б http://www.senat.fr/senateur-2nd-empire/dumas_jean_baptiste0273e2.html
  2. а б Jean-Baptiste Dumas / за ред. Національна асамблея Франції
  3. Jean Baptiste Dumas ministère de la Culture.
  4. а б в г Dumas, Jean Baptiste André // 1911 Encyclopædia Britannica — 11 — New York City: 1911. — Vol. 8.
  5. а б Jean Baptiste André Dumas — 2009.
  6. а б Jean-Baptiste André Dumas — 1834.
  7. Record #126477378 // general catalog of BnF
  8. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #100828051 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  9. Дюма // Энциклопедический лексикон Санкт-Петербург: 1841. — Т. 17. — С. 392.
  10. а б http://www.tandfonline.com/doi/pdf/10.1080/00033798500200101
  11. http://www.sciencephoto.com/media/105283/view
  12. http://biography.yourdictionary.com/jean-baptiste-andre-dumas
  13. http://www.astro.com/astro-databank/Dumas,_Jean-Baptiste
  14. http://www.euchems.eu/publications/100-distinguished-european-chemists/19th-century/dumas-jean-baptiste-andre.html
  15. http://www.goodreads.com/topic/show/1382192-journey-chapters-1---11
  16. http://www.nndb.com/org/084/000099784/
  17. http://www.nndb.com/org/107/000099807/
  18. http://www.nndb.com/org/386/000104074/
  19. http://pubs.acs.org/doi/pdf/10.1021/ed077p9
  20. http://www.churchmilitant.tv/cia/12Galileo/90.pdf

Джерела[ред.ред. код]

  • Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И.  Выдающиеся химики мира. — М. : Высшая школа, 1991. — 656 с. — ISBN 5-06-001568-8. (рос.)
  • Джуа М. История химии // Пер. с итал. — М. : Мир, 1966. (рос.)
  • Partington J. R. A history of chemistry, v. 4, L., 1964. (англ.)