Жванецький Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жванецький Михайло Михайлович
рос. Михаил Михайлович Жванецкий
рос. Михаил Маньевич Жванецкий
Ім'я при народженні рос. Михаил Маньевич Жванецкий
Народився 6 березня 1934(1934-03-06)
Одеса, Українська СРР, СРСР
Помер 6 листопада 2020(2020-11-06)[1] (86 років)
Москва, Росія[2]
·рак простати
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність письменник, сатирик, сценарист, ведучий, актор, гуморист, телеведучий, інженер, механік
Alma mater Одеський національний морський університет (1956)
Мова творів російська
Конфесія юдаїзм
У шлюбі з Жванецька Наталя Валеріївнаd
Діти Жванецький Дмитро Михайловичd і Ривкін Андрій Михайловичd
Нагороди
Сайт: jvanetsky.ru

CMNS: Жванецький Михайло Михайлович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Миха́йло Миха́йлович Жване́цький (6 березня 1934, смт. Томашпіль, Україна — 6 листопада 2020, Москва, РФ) — радянський та російський, українського походження письменник-сатирик, виконавець власних творів. Виступи та твори Жванецького вирізняються так званим «одеським гумором» і дещо алегоричною подачею матеріалу. З 1988 року був художнім керівником Московського театру мініатюр, з 1990 року був президентом Всесвітнього клубу одеситів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 6 березня 1934 року у Одесі в родині лікарів.

У 1956 році закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту (нині — Одеський національний морський університет) за фахом «Інженер-механік підіймально-транспортного устаткування портів». У студентські роки юнак брав участь у самодіяльності, де почав писати мініатюри та монологи, які часто сам і виконував.

У 1963 році під час гастролей в Одесі Ленінградського театру мініатюр[ru] познайомився з Аркадієм Райкіним, який узяв його твори до репертуару театру, а 1964 року запросив Михайла у свій театр на посаду завідувача літературної частини.

Разом із Жванецьким Райкін поставив 1969 року програму «Светофор», де вперше були показані мініатюри «Авас», «Дефицит», «Век техники». У часи роботи під проводом Райкіна колегами Жванецького були Роман Карцев і Віктор Ільченко, для яких він написав понад 300 мініатюр і монологів[3].

Згодом, коли Михайло Жванецький отримав досвід, він пішов з театру Райкіна та почав працювати самостійно. Він влаштувався працювати в Одеську обласну філармонію, а згодом у Московський театр «Ермітаж»[ru], де отримав славу. Згодом, 1988 року, Жванецький заснував Московський театр мініатюр, керівником залишався до смерті. Там він поставив спектаклі: «Птичий полет» (1987), «Избранное» (1988), «Политическое кабаре» (1989), «Моя Одесса» (1994), «Престарелый сорванец» (1999).[4]

Наприкінці 2019 року у Жванецького було діагностовано рак, у жовтні 2020-го він заявив про припинення публічних виступів. Помер 6 листопада 2020 року в Москві у віці 86 років.[5]

Творчість[ред. | ред. код]

Попри популярність, у часи СРСР Жванецький видав лише кілька книжок. Зокрема, «В помощь художественной самодеятельности» і збірку «Год за два» (1987)[6], а також у 1982 році — «Встречи на улицах», після розвалу СРСР було видано книгу «Моя Одесса» (1993).

2001 року до 65-річчя письменника у видавництві «Время»[ru] вийшло чотиритомне «Собрание произведений» Жванецького.

У грудні 2019 року знявся в фільмі «Одеський пароплав» разом з Михайлом Пореченковим та Федором Добронравовим, зйомки пройшли в тимчасово анексованому РФ Криму (Севастополь та Євпаторія). Фільм було створено за замовленням пропагандистського телеканалу «Росія-1»[7].

Нагороди та почесні звання[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Дружина Наталя (*1966), є син Дмитро[11].

Пам'ять[ред. | ред. код]

Wikinews
Wikinews
Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею:


Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://tvrain.ru/news/umer_mihail_zhvanetskij-518910/
  2. https://crimea.ria.ru/society/20201106/1118911419/Umer-Mikhail-Zhvanetskiy.html
  3.  Миниатюры М.Жванецкого в исполнении Романа Карцева и Виктора Ильченко (1975) на YouTube
  4. а б Официальная биография. Офіційний сайт Михайла Жванецького (рос.). Архів оригіналу за 12 листопада 2015. Процитовано 8 червня 2016. 
  5. Помер Михайло Жванецький: названа причина смерті. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 7 листопада 2020. 
  6. Божко Г. (04-11-2005). Михайло Жванецький: «Зло — це добро, яке прийшло до влади». «Дзеркало тижня». 
  7. Жванецький знявся у фільмі про Одесу: там багато фанатів "руского міра". РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020. 
  8. Указ Президента України від 8 вересня 1999 року № 1146/99 «Про присвоєння М. Жванецькому почесного звання "Народний артист України"»
  9. Путін нагородив орденом Народного артиста України. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 14 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020. 
  10. http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001201902280005?index=9&rangeSize=1 [Архівовано 28 лютого 2019 у Wayback Machine.] Указ Президента Российской Федерации от 27.02.2019 № 79 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
  11. Михайлу Жванецькому діагностували рак: лікарі дали прогноз. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 18 січня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]