Райкін Аркадій Ісаакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Райкін Аркадій Ісаакович
Зображення
Народився 11 (24) жовтня 1911(1911-10-24)
Рига, тепер Латвія Латвія
Помер 17 грудня 1987(1987-12-17) (76 років)
Москва, СРСР СРСР
  • хвороба
  • Поховання
    Національність єврей
    Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
    Flag of the Soviet Union.svg СРСР
    Діяльність кінорежисер, актор, конферансьє, театральний режисер, комік, Q16691939
    Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв (1935)
    Роки діяльності з 1935 — тепер. час
    Діти Райкін Констянтин Аркадійович і Катерина Аркадіївна Райкіна[d]
    Брати / сестри Maks Raykin[d]
    IMDb nm0707430
    Автограф Автограф Аркадия Райкина. 1964.jpg
    Нагороди та премії
    Герой Соціалістичної Праці — 1981
    Орден Леніна — 1981 Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1985 Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1945 Орден Трудового Червоного Прапора — 1971
    Орден Дружби народів
    Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
    Медаль «За оборону Кавказу»
    Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
    Заслужений артист РРФСР — 1948 Народний артист РРФСР— 1957 Народний артист СРСР— 1968 Ленінська премія — 1980

    Райкін Аркадій Ісаакович у Вікісховищі?

    Арка́дій Ісаа́кович Ра́йкін (Arkādijs Raikins; *11 (24) жовтня 1911(19111024), Рига, Російська імперія — †17 грудня 1987, Москва, РРФСР) — видатний радянський режисер, сценарист, актор, комік, Народний артист СРСР(1968), Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської Премії.

    Радянський гуморист єврейського походження, володів найвищим рівнем майстерності та імпровізації, більш ніж півстоліття був лідером радянської і російської школи гумористів. Мініатюри і спектаклі А.І. Райкіна відзначались гострою сатирою, але одночасно були подані коректно та інтелігентно, що пояснювалось величезною працею і притягальною силою артиста.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Аркадій Райкін народився у Ризі. Ще школярем займався в драмгуртку та захоплювався театром. У 1929 році працював лаборантом на Охтенському хімічному заводі.

    У 1935 році закінчив Технікум сценічних мистецтв (нині «Російський державний інститут сценічних мистецтв») у Ленінграді, в який вступив всупереч волі батьків. За розподілом актор потрапив в Ленінградський ТРАМ (Театр робочої молоді (Театр рабочей молодежи)), який незабаром був перейменований в театр імені Ленінського комсомолу. Паралельно з роботою в театрі знімався в двох фільмах: «Вогняні роки» («Огненные годы») і «Лікар Калюжний» («Доктор Калюжный»), обидва зняті в 1938. Визнання прийшло до актора в Москві, в листопаді 1939 року. Тоді Аркадій Райкін став лауреатом 1-го Всесоюзного конкурсу артистів естради, виступивши з номерами «Чаплін» і «Мішка».

    У тому ж 1939 році Аркадій Ісаакович був прийнятий в трупу Ленінградського театру естради і мініатюр, через три роки стає художнім керівником цього театру. Під час Німецько-радянської війни Аркадій Райкін давав концерти на фронті. В співробітництві з письменником-сатириком В. С. Поляковим, в 1940 році ставорює програму «На чашку чаю», а в 1969 разом з М. М. Жванецьким ставить програму «Світлофор».

    Інші програми, поставлені Аркадієм Райкіним, — «Любов і три апельсина» («Любовь и три апельсина»), «Від двох до п'ятдесяти» («От двух до пятидесяти»), «Вибране-73» («Избранное-73»), «Його величність театр» («Его величество театр»), «Плюс-мінус» («Плюс-минус»), «Обличчя» («Лица»), «Мир дому твоєму» («Мир дому твоему»), «Любов і три апельсина» («Любовь и три апельсина»). Був художнім керівником Театру мініатюр, перейменованого в 1991 в театр «Сатирикон», яким зараз керує його син Костянтин Райкін.

    Серед авторів, з якими працював Аркадій Райкін, були відомі радянські письменники-гумористи - Марк Азов, Володимир Тихвінський, Михайло Жванецький, Семен Альтов, Марьян Бєлєнький, Михайло Мішин, та ін.

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    Актор[ред. | ред. код]

    • 1938 — «Вогняні роки» (Огненные годы)
    • 1939 — «Лікар Калюжний» (Доктор Калюжный)
    • 1939«Трактористи» (епізод)
    • 1954 — «Ми з Вами десь зустрічались» (Мы с Вами где-то встречались)…
    • 1964 — «Коли пісня не закінчується» (Когда песня не кончается)
    • 1970 — «Чарівна сила мистецтва» (Волшебная сила искусства)
    • 1974 — «Люди і маненкени» (Люди и манекены) (написав сценарій і здійснив постановку)

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

    Посилання[ред. | ред. код]