Жираф західноафриканський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Жираф західноафриканський
Біля Куре, Нігер
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина: Жирафові (Giraffidae)
Рід: Жирафа (Giraffa)
Вид:
giraffe (G. camelopardalis)
Підвид:
Жираф західноафриканський (G. c. peralta)
Триноміальна назва
Giraffa camelopardalis peralta
Thomas, 1898
Ареал жирафа західноафриканський
Вікісховище: Giraffa camelopardalis peralta

Жираф західноафриканський (Giraffa peralta[2] або Giraffa camelopardalis peralta (англ. West African giraffe)), також відомий як нігерський жираф або нігерійський жираф — вид або підвид жирафа, який відрізняється своїми світлими плямами. Зустрічається в Сахелі Західної Африки.

У 19 столітті він поширювався від Сенегалу до озера Чад[3], але в 2011 році цей підвид вижив лише в кількох ізольованих осередках, що містять близько 400 особин[4]. Його останнє самодостатнє стадо знаходиться на південному заході Нігеру, підтримується серією притулків у регіоні Доссо та туристичним центром у Куре, близько 80 км на південний схід від Ніамея[5]. Зараз відомо, що всі так звані «західноафриканські жирафи», що містяться в неволі, є кордофанськими жирафами (G. c. antiquorum)[3].

Еволюційна історія[ред. | ред. код]

Західноафриканські жирафи поблизу Куре, Нігер
Західноафриканські жирафи поблизу Куре в Нігері

Старіші дослідження підвидів жирафів змусили деяких дослідників поставити під сумнів окремий статус G. c. перальта та кордофанський жираф (G. c. antiquorum). Генетичне тестування, опубліковане в 2007 році, підтвердило особливість західноафриканського жирафа[3][6][7][8].

Більшість жирафів у неволі з північно-західної Африки знаходяться у французьких зоологічних парках, які є результатом французьких колоній у Західній Африці. Ці жирафи раніше вважалися G. c. peralta. Однак, оскільки генетичний аналіз показав, що лише жирафи на захід від озера Чад належать до цього підвиду, популяції в європейських зоопарках насправді є кордофанськими жирафами (G. c. antiquorum ). Західноафриканський жираф більш близький до жирафів Східної Африки, ніж до жирафів Центральної Африки. Його предок, можливо, мігрував зі Східної до Північної Африки під час четвертинного періоду, а потім до Західної Африки з освоєнням пустелі Сахара. Найбільше озеро Чад могло служити бар’єром між західноафриканськими та кордофанськими жирафами в голоцені[3].

Екологія та поведінка[ред. | ред. код]

Західноафриканські жирафи харчуються переважно листям Acacia albida та Hyphaene thebaica, а також Annona senegalensis, Parinari macrophylla, Piliostigma reticulatum та Balanites aegyptiaca[5]. Наприкінці 1990-х років проект боротьби з опустелюванням у районі Ніамея сприяв розвитку лісозаготівельного бізнесу. Ненавмисним наслідком цього стало знищення значної частини тигрового чагарнику та середовища проживання жирафів у регіоні. Відтоді уряд Нігеру вжив заходів щодо обмеження вирубки лісу в цьому районі[9].

Консервація[ред. | ред. код]

У середині 1990-х років у всій Західній Африці їх було лише 49. Ці жирафи були офіційно захищені урядом Нігеру, і зараз їх кількість зросла до 600[10]. Зусилля щодо збереження, починаючи з 1990-х років, призвели до значного зростання популяції, хоча в основному обмежене одним стадом доссо. З 50 особин стадо зросло приблизно до 175 диких особин у 2007 році[11], 250 у 2010 році та 310 за підрахунками уряду Нігеру в 2011 році. Станом на 2016 рік було від 400 до 450 диких особин[4][12]. Інтенсивні зусилля були докладені в Нігері, особливо в районі на північ від часткового фауністичної заповідниці Доссо. Звідти найбільше існуюче стадо сезонно мігрує в більш сухі високогір’я вздовж долини Даллол-Боссо, аж на північ до Куре, близько 80 км на південний схід від Ніамея. Ця територія, хоч і піддається незначному офіційному регулюванню, є центром нігерських і міжнародних зусиль щодо збереження середовища проживання, налагодження стосунків між стадом і фермерами, що займаються місцевістю, а також надання можливостей для туризму, організованого Асоціацією охорони жирафів у Нігері.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Fennessy, J.; Marais, A.; Tutchings, A. (2018). Giraffa camelopardalis ssp. peralta. IUCN Red List of Threatened Species. 2018: e.T136913A51140803. doi:10.2305/IUCN.UK.2018-2.RLTS.T136913A51140803.en.
  2. ↑ Groves, Colin; Grubb, Peter (2011). Ungulate Taxonomy (англ.). JHU Press. с. 68—70. ISBN 9781421400938.
  3. ↑ а б в г Hassanin, Alexandre; Ropiquet, Anne; Gourmand, Anne-Laure; Chardonnet, Bertrand; Rigoulet, Jacques (2007). Mitochondrial DNA variability in Giraffa camelopardalis: consequences for taxonomy, phylogeography and conservation of giraffes in West and central Africa. Comptes Rendus Biologies. 330 (3): 265—274. doi:10.1016/j.crvi.2007.02.008. PMID 17434121.
  4. ↑ а б Fennessy, Julian; Bidon, Tobias; Reuss, Friederike; Kumar, Vikas; Elkan, Paul; Nilsson, Maria A.; Vamberger, Melita; Fritz, Uwe; Janke, Axel (2016). Multi-locus Analyses Reveal Four Giraffe Species Instead of One. Current Biology. 26 (18): 2543—2549. doi:10.1016/j.cub.2016.07.036. PMID 27618261.
  5. ↑ а б Galadima, Mariama (16 липня 2008). Le Sanctuaire des Girafes. Centre d'Echange d'Informations sur la Biodiversité du Niger. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 6 вересня 2023.
  6. ↑ Brown, D. M.; Brenneman, R. A.; Koepfli, K. P.; Pollinger, J. P.; Milá, B; Georgiadis, N. J.; Louis Jr, E. E.; Grether, G. F.; Jacobs, D. K. (2007). Extensive population genetic structure in the giraffe. BMC Biology. 5: 57. doi:10.1186/1741-7007-5-57. PMC 2254591. PMID 18154651.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  7. ↑ "Not one but 'six giraffe species'".
  8. ↑ "Giraffes and Frogs Provide More Evidence of New Species Hidden in Plain Sight".
  9. ↑ Geels, Jolijn (2006).
  10. ↑ Northern giraffe: Giraffa camelopardalis. Giraffe Conservation Foundation (en-AU) . 14 березня 2019. Процитовано 19 листопада 2020.
  11. ↑ Projet d’étude et de conservation des Girafes du Niger, Association pour la Sauvegarde des Girafes du Niger (2007).
  12. ↑ Müller-Jung, Friederike (26 вересня 2016). Niger: Giraffes Make an Impressive Comeback in Niger. AllAfrica.com. Процитовано 27 вересня 2016.

Література[ред. | ред. код]

  • І. Чіофоло. «Останні жирафи Західної Африки: конфлікт між розвитком і збереженням», Journal of Tropical Ecology, Vol. 11, № 4 (листопад 1995), стор. 577–588
  • Івонік Ле Пенду та Ізабель Чіофоло (1999). Сезонні переміщення жирафів у Нігері. Журнал тропічної екології, 15, стор 341–353

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жираф_західноафриканський&oldid=40624880