Жорж (готель)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
‎Готель «Жорж»
‎Готель «Жорж»
Інформація та статистика
Розташування площа Міцкевича, 1
Країна Україна
Дата відкриття 8 січня 1901
Архітектор Фердинанд Фельнер і Герман Гельмер
Кількість ресторанів 1
Веб-сайт georgehotel.com.ua/index.htm

Фотографії у Вікісховищі?
Попередня будівля готелю під час розбирання (1899).
Нереалізований проект реконструкції фасаду від 1888 року. Архітектор Альфред Каменобродський.

«Жорж» — готель у Львові, яскравий приклад архітектури фешенебельних готелів XIX — початку XX ст у стилі пізнього історизму з елементами сецесії та ар-деко. Пам'ятка архітектури місцевого значення. Знаходиться за адресою площа Міцкевича, 1.

Історія[ред. | ред. код]

Як стверджував львівський історик Францішек Яворський, перша будівля готелю на цьому місці була зведена 1793 року. Готель, споруджений за проектом невідомого архітектора по типу тодішніх заїжджих дворів, мав назву «Під трьома гаками».

Вже 1811 року було споруджено новий готель, названий «De Russie». Відкриття відбулось 3 грудня 1811 року. Це була триповерхова класицистична споруда із двома в'їздами в подвір'я. Фасад першого поверху прикрашено горизонтальним рустом, другого і третього — лізенами. Увінчано фасад балюстрадним парапетом, котрий на рівні в'їздів ставав суцільним. Споруду прикрашено ампірними рельєфами. Мистецтвознавець Юрій Бірюльов припускає, що авторами рельєфів могли бути брати Йоган і Гартман Вітвери.[1] Він також стверджує, що у 18101811 роках під керівництвом Гартмана Вітвера при скульптурному оформленні фасадів працював Йоган Міхаель Гаар.[2]

Зі сторони вулиці Хорунщини (нинішня Чайковського) знаходився великий сад з альтанками. Автором однієї з альтанок, у вигляді грецького храму був Вінцент Равський-старший.

1816 року готель переходить у власність до купця Ґеорґа (Жоржа) Гофмана (17781839). Після цього на правій суцільній ділянці парапету уміщено літери «G» і «H» — ініціали власника. Від середини XIX століття готель стали називати «Жоржем» за іменем першого власника. Починаючи від 1864 року перший поверх було зайнято різноманітними крамницями. Протягом другої половини століття родиною Гофманів зроблено ряд переважно незначних реконструкцій. 1872 року проведено перепланування першого поверху, пов'язане зі створенням єдиного центрального входу. При цьому бокові заїзди було закладено і перетворено на торгові приміщення. 1874 року до готелю прибудовано довгий двоповерховий флігель із фасадом на південно-західній межі ділянки. Протягом 18811883 років прибудовано ще два флігелі (три- і чотириповерховий), внаслідок чого готель став великою замкнутою спорудою із внутрішнім двором. 1888 року проведено реконструкцію перекриття та даху головного (найстарішого) будинку. Альфредом Каменобродським було виконано проект реконструкції фасаду у стилі історизму, котрий однак не було реалізовано. Наприкінці XIX століття прийнято рішення збудувати повністю новий готель, а старий було розібрано у квітні 1899. Донині зберігся малюнок Франца Ковалишина та кілька фотографій старої будівлі. Одна з фотографій фіксує процес розбирання старого готелю.

Сучасна будівля[ред. | ред. код]

У 1898 році новий проект розробила віденська архітектурна спілка Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера. Замовницею виступала Марія Гофман — остання власниця готелю з родини Гофманів. Австрійські креслення були дещо видозмінені львівськими архітекторами Іваном Левинським та Юліаном Цибульським і 1899 року затверджені магістратом. Будівництво тривало протягом 18991901 років. Урочисте відкриття відбулось 8 січня 1901 року. Первинно готель мав 93 номери, серед яких 32 були «апартаментами» класу «люкс». Номери коштували від 6 до 24 золотих ринських за добу.

Відразу після відкриття споруду не раз піддавали критиці. Зокрема дослідник львівської архітектури Богдан Януш писав: Величезна споруда готелю не відрізняється архітектурною вартістю, а відома лише завдяки сучасному внутрішньому устаткуванню.[3] Критично висловлювався також архітектор та мистецтвознавець Казимир Мокловський, який високо оцінив лише скульптуру Марконі, зауваживши, що самій будівлі бракує стилістичної єдності.[4]

1906 року власником готелю стає Товариство взаємного страхування приватних посередників. Розпочато реконструкцію, під час якої Іваном Левинським надбудовано третій і четвертий поверхи південного крила. 1909 року за проектом Володимира Підгородецького реконструйовано покрівлю і у мансардному поверсі створено офісні приміщення. У 1920-х роках готель стає власністю Пенсійного закладу для службовців.

У 19101912 роках в готелі «Жорж» діяла книгарня Альфреда Альтенберґа, згодом у 1912 — 1920 рр. там знаходилася видавнича спілка «Г. Альтенберґ, Г. Зейфарт, Е. Венде і спілка».

У 19271929 роках відбулося перепланування внутрішніх приміщень, а також надбудовано п'ятий поверх на південному фасаді. 1932 року у стилі ар деко було перебудовано читальну залу та ресторан готелю (архітектор Тадеуш Врубель). Скульптурне оздоблення ресторану за ескізами Врубеля виконала фірма скульптора Людвіка Репіховського.[5] 19401950-ті роки готель зазнав чергової реконструкції. Останню реконструкцію проведено в 1990-ті роки.

26 лютого 1980 року рішенням міської ради № 130 будинок визнано пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний № 185-М).[джерело?]

Архітектура[ред. | ред. код]

Будівля мурована з цегли, із високим мансардним дахом. Трапецієвидна у плані із внутрішнім подвір'ям. Головний вхід влаштовано у північно-східному фасаді, від площі Міцкевича. Внутрішнє планування типового для готелів коридорного типу з двостороннім розташуванням кімнат. На першому поверсі — великий вестибюль із входами до ресторану та службових приміщень. На верхніх поверхах також коридорне планування з двостороннім розміщенням приміщень.

Фасад споруди має неоренесансне членування, пожвавлене необароковою орнаментикою. Перший поверх відділений балконною балюстрадою, на верхніх поверхах — арочні вікна в обрамленнях. На фронтоні — рельєф «Святий Георгій» (Жорж), у нішах — алегорії Європи, Азії, Америки і Африки, що символізують чотири сторони світу. Виконані скульпторами Леонардом Марконі, Антоном Попелем, відлиті ймовірно в майстерні Роберта Адольфа Гебеля[6]. Статуя «Європа» виділяється однією деталлю: вона тримає в руках маленьке погруддя — скульптурний портрет Леонарда Марконі[7].

В інтер'єрі, що має перші ознаки сецесії, збереглася ліпнина у вестибюлі, мармурові сходи, керамічні каміни 1900 року. Первісне сецесійне оздоблення номерів не збережене.

Hotel George in Lviv (relief of Saint George).jpg
Afryka (George).jpg
Ameryka (George).jpg
Azya (George).jpg
Europa (George).jpg
Святий Георгій — рельєф на фронтоні готелю
«Африка»
«Америка»
«Азія»
«Європа»

Відомі особистості, що зупинялися в готелі[ред. | ред. код]

12 листопада 1863 року під час наради у готелі поліцією були заарештовані кілька учасників антиросійського повстання 1863—1864 років, зокрема, Ісидор Дідушицький[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 34. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  2. Бірюльов Ю. О. Гаар // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 448. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  3. Швець В. Tempus edax rerum // Архітектурний вісник. — 1997. — № 4. — С. 12.
  4. Biriulow J. Rzeźba… — S. 116.
  5. Biriulow J. Rzeźba… — S. 240.
  6. Biriulow J. Rzeźba… — S. 161.
  7. Дорош А. Мешканці Нового світу // Галицька брама. — 2008. — № 3-4 (159—160). — С. 29.
  8. Как будущий «рулевой» Страны Советов с ОУН на Львовщине боролся (рос.)
  9. Tyrowicz M. Dzieduszycki Izydor (1842—1888) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T. VI. — S. 108. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 221, 222, 366, 367, 463. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Сиряміна Н. Чарівна еклектика старого Львова: готель «Жорж» // Архітектурний вісник. — 1997. — № 4. — С. 42—45.
  • Харчук Х. «Жорж» // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 42, 43. — ISBN 978-966-7007-69-0.

Посилання[ред. | ред. код]

Координати: 49°50′19″ пн. ш. 24°01′50″ сх. д. / 49.8386611° пн. ш. 24.0305806° сх. д. / 49.8386611; 24.0305806