Альфред Каменобродський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альфред Каменобродський
Alfred Kamienobrodzki Polish architect (2).jpg
Альфред Каменобродський із клейнодами Стрілецького товариства
Народження 10 березня 1844(1844-03-10)
Смерть 25 листопада 1922(1922-11-25) (78 років)
Поховання
Країна
(підданство)
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперія
Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Навчання Віденський технічний університет
Діяльність художник, архітектор
Праця в містах Львів
Архітектурний стиль історизм
CMNS: Альфред Каменобродський у Вікісховищі
Пам'ятник на могилі А. Каменебродського..jpg

Альфред Каменобродський (пол. Alfred Kamienobrodzki; 10 березня 1844, Тарнів — 25 листопада 1922, Львів) — польський архітектор, живописець-аквареліст.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Тарнові (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія). Був сином Адольфа Каменобродського (18141864), службовця магістрату міста Тарнів і Олександри Домбровської.

Брав участь у повстанні 1863 року і в одній із перших битв отримав важке поранення. У Кракові навчався рисунку в Леона Дембовського, та ймовірно там же — у Школі образотворчого мистецтва. Навчався в Парижі у Школі мистецтв. Вивчав архітектуру у Віденській політехніці у 18701874 роках. Від 1877 року був членом Політехнічного товариства у Львові.[2] У 1879 році входив до правління товариства.[3] У 1880 році редагував Технічний календар, виданий товариством. Від 1885 року спільно з Мацеєм Вшелячинським та під редакцією др. Владислава Маєвського видавав журнал «Immobilaria», присвячений нерухомості.[4] Брав участь в організації ювілейної виставки Політехнічного товариства 1902 року, як член виконавчого комітету, був також одним із журі. На цій же виставці в розділі польських винаходів представив Автоматичний пристрій для встановлення горизонтального або вертикального положення предмету на осі обертання. 1910 року експонував проєкти і акварелі на виставці польських архітекторів у Львові.[5] Від 1920 року мав у Львові власну виставку проєктів, архітектурних макетів та акварелей. Належав до Куркового (Стрілецького) товариства і тричі був «Курковим королем». Член журі конкурсів на проєкт розширення дому «Сокола» на нинішній вулиці Дудаєва у Львові (1904)[6], проєктів будівлі Акціонерного кооперативного банку у Львові (1909)[7], проєктів будівлі казино у Львові (1910)[8], дому Ремісничої палати у Львові (1912).[9]

Під час перебування у Відні одружився з Юзефою Кортсмари, що походила з Угорщини. У сім'ї народилось семеро дітей, зокрема син Адольф, майбутній архітектор. Помер у Львові 25 листопада 1922 року, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 6.[10]

Живопис[ред. | ред. код]

Як живописець працював переважно аквареллю. Сюжетами були пейзажі, інтер'єри, архітектура Львова, Кракова і околиць, а також Волині.

Був членом Товариства любителів мистецтва в Кракові і брав участь у виставках товариства. У 1881 році виставив у Кракові акварелі Вірменська вежа у Львові і Осінь, а в 1887 році на Першій виставці польського мистецтва в Кракові акварелі: Вірменська вежа у Львові, Флоріанські Ворота, Інтер'єр їдальні, Мотив з львівських околиць, Декоративний ескіз. Деякі рисунки Альфреда Каменобродського друкувались у журналі «Tygodnik Ilustrowany».

Частина акварелей Альфреда Каменобродського знаходиться у львівському історичному музеї, кілька — у львівському музеї історії релігії. 1910 року він особисто подарував 20 робіт музеєві. Декілька акварелей — в Історичному музеї Тарнова, деякими роботами володіє родина.

Архітектура[ред. | ред. код]

Значний внесок Каменобродського як архітектора. У березні 1875 року одержав концесію на будівництво. Член Товариства уповноважених будівничих, а в 18971905 роках — голова товариства. Заступник голови Акціонерного товариства будівельних промисловців, так званого «Будівельного банку», що споруджував у 18741877 роках корпуси Львівської політехніки. У часописі «Dźwignia» («Важіль») опублікував статтю про будівництво корпусів «С» і «К». Один із перших у Львові створив комплексне архітектурно-будівельне бюро. Брав участь у конкурсах. Автор проєктів багатьох житлових, громадських, адміністративних та промислових споруд у Львові. До кінця XIX століття творив у різних напрямах історизму, пізніше — у модернізованих формах історичних стилів.

У 1892 році був членом Комітету будівельної виставки у Львові, на тій же виставці виступив із кількома проєктами:

  • Конкурсний проєкт львівської ощадної каси;
  • Конкурсний проєкт Промислового музею;
  • Проєкт будівлі виставкового павільйону;
  • Проєкт костелу та церкви в місті Сколе)
  • Проєкт народної школи імені Тадеуша Чацького (нині Львівський технологічний ліцей на вул. Таманській, 11).

У 1894 році отримав на Загальній виставці краєвій золоту медаль за архітектурні роботи.

Реалізовані проєкти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Личаківський некрополь — С. 171.
  2. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902… — S. 89.
  3. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902… — S. 76.
  4. Czasopismo Techniczne. — 1885. — № 4. — S. 56.
  5. Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 387.
  6. Kronika bieżąca // Przegląd Techniczny. — 1904. — № 22. — S. 308; Z Sokoła // Wiek Nowy. — 28 maja 1904. — № 874. — S. 8.
  7. Konkurs na dom Galicyjskiego Banku Związkowego // Czasopismo Techniczne. — 1909. — № 21. —S. 261.
  8. Konkurs na gmach Kasyna miejskiego we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 7. — S. 98; Konkurs na gmach kasyna we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 1. — S. 20.
  9. Konkurs na szkice domu Izby rękodzielniczej we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 58.
  10. Личаківський некрополь, 2006, с. 175.
  11. Харчук Х. Вул. Дорошенка, 31 — житловий будинок
  12. Архітектура Львова, 2008, с. 342.
  13. Архітектура Львова, 2008, с. 330.
  14. Харчук Х. Від першої кав'ярні у Відні до «Віденської кав'ярні» у Львові // Будуємо інакше. — 2000. — № 1. — С. 47.
  15. Архітектура Львова, 2008, с. 314.
  16. Енциклопедія Львова, 2007, с. 154.
  17. Архітектура Львова, 2008, с. 356.
  18. Харчук Х. «Нове» єврейське кладовище у Львові (середина ХІХ — ХХ ст.) // Народознавчі зошити. — 2011. — № 6 (102). — С. 982. — ISSN 1028-5091.
  19. Архітектура Львова, 2008, с. 285.
  20. Kulewski A., Włodek P. Lwów: Przewodnik. — Białystok : Rewasz, 2006. — С. 342. — ISBN 83-89188-53-8.
  21. Архітектура Львова, 2008, с. 349.
  22. Архітектура Львова, 2008, с. 554.
  23. Архітектура Львова, 2008, с. 331.
  24. Ю.nbsp;О. Бірюльов Каменобродський Альфред
  25. Архітектура Львова, 2008, с. 339.
  26. Архітектура Львова, 2008, с. 343.
  27. Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków : Międzynarodowy Centrum Kultury, 2004. — С. 58. — ISBN 83-85739-17-9. (пол.)
  28. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — С. 179. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  29. Центр міської історії центрально-східної Європи Вулиця Лисенка Переглянуто 8 червня, 2010
  30. Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 286—287. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  31. Komar Ż. Trzecie miasto Galicji. — Kraków : Międzynarodowy Centrum Kultury, 2008. — С. 351, 413. — ISBN 978-83-89273-52-9. (пол.)
  32. Ґранкін П. Е. Сграфіто у Львові // Будуємо інакше. — 2000. — № 3. — С. 15—17.
  33. Projekt kaplicy grobowej w Trembowli // Czasopismo Techniczne. — 1905. — № 4. (пол.)
  34. W. Ż. Konkurs na budowę domu Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie // Przegląd Techniczny. — 1906. — № 3. — S. 26. (пол.)
  35. Бойко О. Поступова синагога (Темпель) // Синагоги Львова. — Львів : ВНТЛ-Класика, 2008. — С. 149. — ISBN 966-8849-30-2.
  36. Харчук Х. Вул. Університетська, 1 — головний корпус ЛНУ ім. І. Франка
  37. Архітектура Львова, 2008, с. 450.
  38. Архітектура Львова, 2008, с. 425.
  39. Архітектура Львова, 2008, с. 278.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / Бевз М., Бірюльов Ю., Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Енциклопедія Львова / за редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 154. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  • Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 175. — ISBN 966-8955-00-5.
  • Семенюк Д. Львів на акварелях Альфреда Каменобродського у збірці Львівського історичного музею // Наукові записки. Львівський історичний музей. — Вип. 12, 2008. — С. 191—212. — ISBN 978-966-96146-9-8.
  • Бірюльов Ю. О. Каменобродські // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 49—51. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  • Лінда С. Житлове будівництво Львова у другій половині XIX століття // Наукові записки НТШ. — Т. 241. — 16 серпня 2001. — С. 126—163.
  • Jodłowska R. Kamienobrodzki Alfred // Polski Słownik Biograficzny. — Skład główny w księg, Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 11. — S. 522, 523. (пол.)
  • Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 76, 89. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]