Жуль-Елі Делоне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жуль-Елі Делоне
Jules-Élie Delaunay
Jules-elie delaunay autoprtrait.jpg
автопортрет
Ім'я при народженні Jules-Élie Delaunay
Дата народження 13 червня 1828(1828-06-13)
Місце народження Нант, Франція
Дата смерті 5 вересня 1891(1891-09-05) (63 роки)
Місце смерті Париж, Департамент Сени[d], Іль-де-Франс, Франція
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Жанр живопис
Напрямок реалізм, академізм
Роки творчості 1848 — 1890 рр.
Твори картини на біблійні сюжети, стінописи в Парижі, в останні роки — переважно портрети.

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Жу́ль-Елі Делоне́ (фр. Jules-Élie Delaunay 13 червня, 1828, Нант — 5 вересня, 1891) — французький художник 19 ст. Створював картини на біблійні сюжети, стінописи в Парижі, в останні роки — переважно портрети.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в місті Нант. Став учнем Школи красних мистецтв в Парижі 1748 року, де опановував художню майстерність. Його вчителі - Іпполіт Фландрін ( 1809—1864) та Луї Ламот (1822—1869). Неодноразово брав участь в конкурсах на Римську премію, що надавала право на перебування в Французькій академії в Римі ( в минулому римська віллі Медічі ) для удосконалення майстерності. Премію виборов лише в 1856 році.

«Іксіон падає в ад», 1876, Музей образотворчих мистецтв (Нант).

По перебуванню в Римі повернувся в Париж, де працював художником-монументалістом. Отримував замови від церковних очільників на картини біблійної тематики і стінописи, серед яких твори в церкві Св. Трійці, в церкві Св.Женевьєви тощо. Мав художню манеру, наближену до творів Рафаеля Санті і Домініка Енгра, але скеровану в бік більших теплоти чи драматизму на відміну від холодного, поміркованого в релігійних творах Енгра («Іксіон падає в ад»,1876). Еклектична художня манера митця розцінювалась як схвальна і художник, як слухняний і лояльний до влади, отримав замову від буржуазного уряду на створення стінописів в Опері Гарньє («Алегорія оперного співу»).

Не мав нічого спільного із бунтівними на той час Густавом Курбе (що пізніше здався на милість буржуазних смаків) чи Едуаром Мане. Його обрали членом Академії красних мистецтв 1879 року. А з 1889 року він працював в Школі красних мистецтв.

В останні роки життя працював переважно портретистом. Помер у Парижі.

Вибрані твори[ред.ред. код]

«Портрет мадам Жорж Бізе», 1878, Музей д'Орсе, Париж.
  • «Евхаристія» (або «Причастя апостолів»)
  • «Повернення Товії в будинок батьків»
  • «Поетеса Сафо цілує власну ліру»
  • «Автопортрет»
  • «Заколот Брута»
  • «Смерть німфи Гесперії»
  • «Чума в Римі», 1869
  • «Смерть кентавра Несса», 1870
  • «Діана», 1872
  • «Тріумф Давіда», 1874
  • «Портрет Ернеста Лігов'є»,1874
  • «Іксіон падає в ад»,1876
  • стінопис «Алегорія перного співу» (або «Тріумф співу»), Опера Гарньє
  • стінопис в ратуші Парижа
  • стінопис в церкві Св. Трійці, Париж
  • стінопис в Пантеоні «Св. Женевьєва та завойовник Атілла»
  • «Портрет мадам Жорж Бізе», 1878
  • «Портрет мадам Жорж Гвар»
  • «Мадемуазель Стефанія Брюссе»
  • «Портрет Жана-Луї Тангі»

Портрети роботи Делоне[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жуль-Елі Делоне

Див. також[ред.ред. код]