Завроподи
| Завроподи | |
|---|---|
| |
| Аламозавр | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Динозаври (Dinosauria) |
| Ряд: | Ящеротазові (Saurischia) |
| Підряд: | †Sauropodomorpha |
| Клада: | †Anchisauria |
| Клада: | †Завроподи (Sauropoda) Marsh, 1878 |
| Підгрупи[1] | |
| Синоніми | |
| |
 Вікісховище: Sauropoda
| |
Завроподи (Sauropoda) — група ящіротазових динозаврів. З'явилися наприкінці тріасу, набули значного поширення у пізній юрі. До часів масового крейдового вимирання усі групи, крім титанозавринів, уже вимерли. Залишки знайдені на усіх континентах крім Антарктиди. Назву Sauropoda (від грецького «Saur» — «ящірка» і «pod» — нога) групі присвоїв Отнієл Марш у 1878 році[2].
Знахідки повних скелетів завроподів є рідкісними. Багато екземплярів, особливо найбільших, відомі тільки за окремими кістками. Також багатьом екземплярам бракує черепів, хвостів чи кінцівок.
Таксономія[ред. | ред. код]
Останніми роками класифікація завроподів значно стабілізувалася, хоча все ще є деякі неузгодженості, як, наприклад позиція еухелопа (Euhelopus), гаплокантозавра (Haplocanthosaurus), джобарії (Jobaria) та немегтозавриних (Nemegtosauridae). Нижче наведені дві альтернативні класифікації. У деяких випадках такі родини, як вулканодонтові (Vulcanodontidae), цетіозаврині (Cetiosauridae) та омеїзаврині (Omeisauridae) не включаються, тому що їх розглядають, як парафілетичні групи, чи навіть (у випадку Camarasauridae) поліфілетичними.
Класифікація[ред. | ред. код]
Таксономія завроподів згідно з Wilson & Sereno 1998, Yates 2003, Galton 2001, та Wilson 2002[3], з рангами згідно з Benton, 2004[4].
- Клада Платеозаврії
- Родина Анхізаврові (Anchisauridae)
- Родина Бліканазаврові (Blikanasauridae)
- Родина Меланорозаврові (Melanorosauridae)
- Родина Вулканодонтові)Vulcanodontidae)
- Родина Цетіозаврові (Cetiosauridae)
- Родина Омеїзаврові (Omeisauridae)
- Родина Платеозаврові (Plateosaurus)
- Клада Турізаврії (Turiasauria)
- Division Неозавроподи (Neosauropoda)
- Надродина Диплодокоїди (Diplodocoidea)
- Родина Rebbachisauridae
- Родина Дикреозаврові (Dicraeosauridae)
- Родина Диплодокові (Diplodocidae)
- Subdivision Макронарії (Macronaria)
- Родина Брахіозаврові (Brachiosauridae)
- Родина Камаразаврові (Camarasauridae)
- Родина Еухелопові (Euhelopodidae)
- Надродина Титанозавроїди (Titanosauroidea)
- Надродина Диплодокоїди (Diplodocoidea)
Філогенетика[ред. | ред. код]
Спрощена кладограма згідно з Wilson, 2002.[3]
| Sauropoda |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Завроподні динозаври могли сприяти мезозойському потеплінню[5][ред. | ред. код]
Одним з джерел утворення метану, сильного парникового газу, є травоїдні ссавці, що виробляють його за рахунок ферментативного розкладання целюлози. Вчені з Глазго, Лондона і Ліверпуль, виходячи із зустрічальності кісток завроподів у верхньоюрській формації Моррісон на заході США, припустили, що гігантські рослиноїдні ящери, які, ймовірно, теж ферментували їжу і виділяли метан, могли зробити істотний вплив на клімат юрського і крейдяного періодів.
Виходячи з того, що сучасні нежуйні ссавці виробляють метану приблизно 0,18 л в день на 1 кг власної маси, було обчислено, що один апатозавр міг би виділяти 2675 л цього газу в день. Враховуючи щільність метану при стандартній температурі й тиск того періоду, це приблизно 1,9 кг на день, або 690 кг на рік. Таким чином, при певній щільності популяції завроподів і загальній площі рослинного покриву Землі близько 75×106 км2 (що становить приблизно половину площі суші в той період) загальний обсяг метану, виробленого динозаврами, міг наближатися до 520 млн т на рік.
Враховуючи дуже великі розміри завроподів, які набагато перевершують розміри будь-яких наземних ссавців, включаючи викопних гігантів, основну проблему для них представляв надлишок тепла, що утворюється в процесі травлення (гігантотермія), а не його брак. Не випадково до розмірів кита ссавці змогли дорости тільки у водному середовищі, де надлишок тепла легко відводиться в зовнішнє середовище. Водний спосіб життя завроподів, знову ж приписуваний їм у рамках колишньої парадигми, не знаходить підтвердження в викопному літописі. Так що великі стада гігантотермних ящерів, що мирно паслися на суші, цілком могли підгазовувати атмосферу в величезних обсягах[6][7][8].
Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]
- Nigersaurus taqueti [Архівовано 19 квітня 2016 у Wayback Machine.] (укр.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Holtz, Thomas R. (2012). Winter 2011 Appendix. Dinosaurs: The Most Complete, Up-to-Date Encyclopedia for Dinosaur Lovers of All Ages (PDF) (англ.).
- ↑ Marsh, O.C. (1878). «Principal characters of American Jurassic dinosaurs. Part I». American Journal of Science and Arts 16: 411–416
- ↑ а б Wilson, J. A. (2002). «Sauropod dinosaur phylogeny: critique and cladistic analysis.» Zoological Journal of the Linnean Society, 136: 217–276.
- ↑ Benton, M.J. (2004). Vertebrate Palaeontology, Third Edition. Blackwell Publishing, 472 pp.
- ↑ Журавлёв А. Завроподные динозавры могли способствовать мезозойскому потеплению. Архів оригіналу за 25 квітня 2013. Процитовано 2 лютого 2013.
- ↑ Felisa A. Smith, Scott M. Elliott, S. Kathleen Lyons. Methane emissions from extinct megafauna // Nature Geoscience. — 2010. — V. 3. — P. 374–375.
- ↑ David M. Wilkinson, Euan G. Nisbet, Graeme D. Ruxton. Could methane produced by sauropod dinosaurs have helped drive Mesozoic climate warmth? // Current Biology. — 2012. — V. 22. — P. R292-R293.
- ↑ A. J. (Tom) van Loon. Were sauropod dinosaurs responsible for the warm Mesozoic climate? // Journal of Palaeogeography. — 2012. — V. 1. — P. 138–148.
|
Це незавершена стаття про динозаврів. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|