Завропосейдон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Завропосейдон
Sauroposeidon dinosaur.svg
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Рептилії (Reptilia)
Надряд: Динозаври
Ряд: Ящеротазові (Saurischia)
Підряд: Sauropodomorpha
Інфраряд: Sauropoda
Родина: Brachiosauridae
Рід: Sauroposeidon
Вид:
Біноміальна назва
Sauroposeidon proteles
Wedel, Cifelli & Sanders, 2000
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sauroposeidon
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sauroposeidon
Fossilworks: 66616

Завропосейдон (лат. Sauroposeidon «ящір, який подібно Посейдону створює землетруси»[1], названий на честь повелителя морів і бога землетрусів у грецькій міфології) — рід гігантських завроподів, що жили в середині крейдового періоду, 112–100 мільйонів років тому. Довжина гіганта 31 м, висота 18 м, а вага 60 т. Рештки цього довгошийого завропода були викопані в США, в штаті Оклахома в 2000 році.

Історія дослідження[ред.ред. код]

Порівняння: амфіцеліас (темно-коричневий), маменчизавр (зелений), аргентинозавр (світло-фіолетовий), завропосейдон (світло-синій), суперзавр (світло-коричневий)

В Денвері (штат Колорадо) на одній із конференцій Американського товариства палеонтології хребетних була прочитана доповідь, яка здобула загальну увагу. Доповідь була зроблена палеонтологами Річардом Цифеллі, Метью Уедела і радіологом Кентом Сандерсом.

Вони виклали результати вивчення рештків викопної тварини, знайденої в південно-східній частині Оклахоми, і яку назвали «завропосейдон протелес» (грец. προτέλές, що згідно літературного перекладу означає «доведений до досконалості перед самим кінцем»).

Будову цієї істоти вчені відтворили по чотирьом його хребцям, які дійшли до нас через 110 млн років. Ці хребці вражають своїми розмірами: один із них досягає 140 см в довжину. Відповідно, шия тварини могла досягати 10 м. Довжина тіла — від голови до хвоста — сягала 30 м або близько цього, а голова піднімалась над землею на 18 м, що дозволяло цьому рослиноїдному ящероногу щипати зелень навіть з верхніх частин деревовидних папоротей і хвойних дерев.

У жодної викопної тварини палеонтологи до цього часу не зустрічали такої довгої шиї. Керувати нею завропосейдону дозволяла спеціальна будова хребців: вони відрізнялись великою пористістю і, відповідно, малою вагою.

Залишки завропосейдона збереглись в осадових породах порівняно молодого віку: в цей час епоха царювання динозаврів вже завершилась і майже по всій Північній Америці вони вже вимирали. Наприкінці цього періоду і виник завропосейдон, який за розмірами переважав навіть брахіозавра, що скоріше за все, було пов'язано з наявністю великої кормової рослинної бази у місцях проживання завропосейдона.

Живлення[ред.ред. код]

Діапазон досяжності їжі для брахіозавра і завропосейдона

Фізичні дані завропосейдона свідчать про те, що кожен день він повинен був спожити близько тонни рослинності. Щоб здійснити таке, у динозавра були 52 долотоподібні зуба, які зрубували рослини одним махом. Він навіть не обтяжував себе пережовуванням їжі, ковтаючи рослинність, яка попадала в 1-тоний шлунок, розміром з басейн. Потім його шлунковий сік, що мав величезну травну властивість, здійснював травлення. Динозавр також ковтав камінці, які допомогали йому перетравлювати грубу клітковину.

У динозавра відмінно працювала травна система, оскільки при тривалості життя в 100 років (одна із найдовших в царстві динозаврів) і при відсутності такого метаболізму, він би дуже швидко зістарився.

Примітки[ред.ред. код]

  1. англ. lizard earthquake god

Джерела[ред.ред. код]

  • Wedel, Mathew J.; Cifelli, Richard L. (Summer 2005). «Sauroposeidon: Oklahoma's Native Giant» (PDF). Oklahoma Geology Notes 65 (2): 40-57.