Загвіздя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Загвіздя
Zagvizdya gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Тисменицький район
Рада/громада Загвіздянська сільська рада
Код КОАТУУ 2625881101
Основні дані
Засноване 1394
Населення 3978
Площа 18,01 км²
Густота населення 204,55 осіб/км²
Поштовий індекс 77450
Телефонний код +380 03436
Географічні дані
Географічні координати 48°55′21″ пн. ш. 24°39′17″ сх. д. / 48.92250° пн. ш. 24.65472° сх. д. / 48.92250; 24.65472Координати: 48°55′21″ пн. ш. 24°39′17″ сх. д. / 48.92250° пн. ш. 24.65472° сх. д. / 48.92250; 24.65472
Водойми Бистриця Солотвинська
Місцева влада
Адреса ради 77450 Івано-Франківська область, Тисменицький район, с.Загвіздя вул.Липова , тел. 44-2-38
Карта
Загвіздя. Карта розташування: Україна
Загвіздя
Загвіздя
Загвіздя. Карта розташування: Івано-Франківська область
Загвіздя
Загвіздя

Загві́здя — село Тисменицького району Івано-Франківської області. Лежить на лівому березі річки Бистриці-Солотвинської, за 3 км від залізничної станції Івано-Франківськ.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат району помірно континентальний. Середні температури липня +18 С, січня — мінус 5 С. Середня річна кількість опадів 600—800 мм. Сніговий покрив нестійкий (40 — 78 днів).

Історія[ред.ред. код]

Село засноване до 1394 року[1].

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується млин і 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі[2].

Під час визвольної війни українського народу під керівництвом Б. Хмельницького 50 жителів села приєдналися до повстанців загону С. Г. Височана.

В 1949 році створено колгосп «Авангард», який 1968 року реорганізований у птахофабрику «Авангард».

Пам'ятки археології[ред.ред. код]

  • Поселення Загвіздя І, підкарпатська к-ра шнурової кераміки; верхньо-дністров-ська група, ІІІ етап.
  • Поселення Загвіздя ІІ, багатошарове: мезоліт; голі-градська к-ра фракійського гальштату; к-ра карпатських курганів; Київська Русь.
  • Поселення Загвіздя ІІІ (трипільська к-ра).
  • Поселення Загвіздя ІV (мезоліт).
  • Поселення Загвіздя V (голіградська культура фракійського гальштату).
  • Поселення Загвіздя VІ (мезоліт)

Походження назви[ред.ред. код]

За народними переказами, кілька століть тому на території теперішнього села Загвіздя був лише хутір, з усіх боків оточений лісами. Можливо, що й первісною назвою цього хутора, як вказується у книзі «Топонімічні назви населених пунктів Покуття», була назва Загосдзе (1373 р.). До села вела заболочена дорога. ТОді про таку дорогу склали приказку: «Туди поїдеш, як загвоздишся — з багна не вилізеш». Назва села утворена від слів «гвіздь, гваздами», які дуже давно, як пояснює «Словник народних термінів» (1984 р.) означали болото, бруднити.

Сьогодення[ред.ред. код]

У селі є школа, бібліотека, клуб, медпункт, аптека, ресторан, мотель та багато магазинів. 

Соціальна сфера[ред.ред. код]

  • Парафія УГКЦ, парох отець Іван (Шевчук)
  • ДНЗ ясла-садок «Сонечко».
  • Загально — освітня школа І-ІІІ ступенів.
  • Будинок культури (Бібліотека, кінозал, спортзал).
  • Адміністративний будинок (Лікарська амбулаторія, кабінет стоматолога, аптека, перукарня, ательє, відділення звязку, ощадна каса).
  • Магазини: «Легенда», «Гостинець», «Святковий» та багато інших.
  • Ресторан-бар «Святковий», «Мангал», «Наталі».

Підприємства[ред.ред. код]

  • Птахофабрика ЗАТ «Авангард», що стала материнською компанією, на основі якої виник агрохолдинг «Авангард».
  • Кахельно-черепичний завод Івано-Франківського управління цегельних заводів.
  • ТОВ «Керамікбудсервіс» — виробництво керамічної цегли.
  • Навчально-виробничий корпус ІФТУНГ № 6.

Архітектура[ред.ред. код]

  • Українська Греко — Католицька Церква Св. Івана Хрестителя (1932)

Відомі люди[ред.ред. код]

Світлини[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. 64. Владислав, польський король, дарує Данилові Задеревецькому села під Галичем i Зудечовом
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 170 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.

Посилання[ред.ред. код]