Чукалівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Чукалівка
Chukalivka gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська
Район/міськрада Тисменицький
Рада/громада Чукалівська сільська рада
Код КОАТУУ 2625888301
Основні дані
Засноване 1648[1]
Населення 1407
Площа 4,5 км²
Густота населення 312,67 осіб/км²
Поштовий індекс 77458
Телефонний код +380 03436
Географічні дані
Географічні координати 48°52′05″ пн. ш. 24°41′23″ сх. д. / 48.86806° пн. ш. 24.68972° сх. д. / 48.86806; 24.68972Координати: 48°52′05″ пн. ш. 24°41′23″ сх. д. / 48.86806° пн. ш. 24.68972° сх. д. / 48.86806; 24.68972
Водойми р. Бистриця Надвірнянська
Місцева влада
Адреса ради 77458, Івано-Франківська обл., Тисменицький р-н, с. Чукалівка, вул. Клубна, 1а; тел. 46-2-26
Карта
Чукалівка. Карта розташування: Україна
Чукалівка
Чукалівка
Чукалівка. Карта розташування: Івано-Франківська область
Чукалівка
Чукалівка
Не плутати з Чо́колівка — історична місцевість Києва, селище.

Чу́калівка — село в Україні, у Тисменицькому районі Івано-Франківської області.

Історія[ред. | ред. код]

Перша документальна згадка про село Чукалівка датується 1652 роком. Цікаво, що тоді воно мало подвійну назву- Слобідка Чукалівка або Красний Потік.  Місцева легенда говорить: ” У 1648 році почалися польсько- козацькі війни. Богдан Хмельницький з великим військом пішов на Польщу.Одного полковника він послав на Прикарпаття для того, щоб вигнати поляків з України. Сталося так, що військо зсотником Сичем попало в полон. Троє козаків  вирішили прорватися з оточення, але їх було вбито. Ім’я одного з них – Чукало, на честь якого і названо село.”                                

 За Австро- Угорщини, в період від 1772 до 1918 року село Чукалівка адміністративно належала до домінії Станіславів Станіславівського округу, а з 1854 року до Богородчанського повіту. У 1858 році в селі нараховувалося тільки 290 мешканців. Цього ж року вперше  згадується у селі однокласна парохіальна школа, до якої ходив 21 школяр.                      

Читальня « Просвіта» в селі була створена в 1910 році. В 1913 році в селі парохом став о. Теодор Матейко який заснував « Братство тверезості», воно нараховувало 30 членів і проіснувало до 1925 року і мало тоді 61 братчика. В 30- х роках загальна площа села становила 4,13 кв. м. В 1935 році в селі проживало 512 греко-католиків. З історією с .Чукалівки кінця 30-х початку 40-х років пов’язане ім’я відомого церковного і культурного діяча  Прикарпаття священика  Івана Блавацького.                                    

Перед війною в селі відбулася місія. 30 червня 1941 року село було захоплене німецько – фашистськими окупантами. В той же день ОУН, яку очолив Степан Бандера, проголосував у Львові Акт відновлення Української держави. З новими надіями про українську самостійність галичани збирали кошти на « дар української держави». Розпочали акцію селяни села з ініціативи Прокопа Петришина , назбиравши 2.217 крб.

Гірку чашу війни чукалівчанам довелося випити сповна, окупація тривала до 27 липня 1944 року. На примусові роботи у рейх вивезено 48 чоловіків, ще 23 не повернулися до рідних домівок з доріг другої світової війни. В 1946 році церква змушена стати православною. В 1948 році відкрилася початкова школа. В 1953 році вперше в 115 хатах села почули радіо. В 1969 році за кошти колгоспу «Леніна», почалося будівництво клубу, який в 1972 році було здано в експлуатацію.

В 1990 році розпочалася газифікація села під керівництвом Петришина Миколи Дмитровича, Карася Олександра.

13 грудня 1991 року утворилася Чукалівська сільська рада. Голова Шиптур Іван Дмитрович, секретар Гаврилів Ігор Богданович.

Того ж 1991 року чукалівська церква знову стала греко-католицькою, а наступного року були відновлено хрести, які свого часу було встановлено на честь скасування кріпосного права. Напередодні з черніївських гаїв Дорошенко Петро Михайлович, та їздовий Влашин Роман Антонович привезли дуби з яких були зроблені  2 хрести.

В 1992 році почалося будівництво нової школи. Але через брак коштів цю роботу було заморожено. В цьому ж році сільський клуб перейменували на Будинок культури.

Відомі люди[ред. | ред. код]

На місцевому цвинтарі поховані:

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]