Зайцев Павло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зайцев Павло Іванович
Народився 23 вересня 1886(1886-09-23)
Суми, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 2 вересня 1965(1965-09-02) (78 років)
Мюнхен, ФРН
Діяльність військовослужбовець
Заклад Варшавський університет

Павло́ Іва́нович За́йцев (23 вересня 1886, Суми — †2 вересня 1965, Мюнхен) — український учений-літературознавець і культурно-громадський діяч, член Української Центральної ради. Начальник культурно-освітнього відділу Армії УНР. Брат активіста Сумського проводу ОУН (революційної) Олександра Зайцева.

Автор однієї із найвідоміших біографій Шевченка «Життя Тараса Шевченка».

Зайцев Павло Іванович.jpg

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї поміщиків-дворян с. Бездрик під Сумами. Батько — Іван Арсенійович Зайцев - був заступником директора Сумської гімназії, мати — донька путивльського купця, Ольга Василівна Комарова. Баба його — Анастасія Іванівна Алфьорова - була правнукою полкового осавула Сумського козацього полку. Після закінчення Олександрівської гімназії м. Суми у 1904 р. вступив на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. У 1909 р. отримав диплом юриста, продовжив навчання там же на історико-філологічному факультеті, який закінчив у 1913 р. Ще студентом почав друкувати свої літературознавчі статті. З 1904 р. — член української громади та місцевого осередку РУП, а з 1907 р. — активний діяч місцевої громади ТУП. Був викладачем історії у петербурзькій гімназії «Человеколюбивого общества» (19131917 рр.), а в 1915—17 рр. викладав українську літературу на нелегальних університетських курсах. У квітні 1917 р. Тимчасовий уряд призначив його косівським повітовим комісаром на Підкарпатті. Від Петроградської української громади обраний членом Центральної Ради. 15 вересня 1917 р. очолив канцелярію Генерального секретаря у справах освіти, з 1918 р. — директор департаменту загальних справ Міністерства освіти при уряді гетьмана П. Скоропадського. Одночасно півпрацював у кількох наукових установах та видавництвах: редагував журнал "Наше минуле" (1919), був редактором видавництва «Друкарь» (1919-1920) у Києві, 1919 р. редагував «Записки історично-філологічного відділу УАН», у лютому 1919 затверджений помічником головного редактора усіх видань Першого (історико-філологічного) відділу Всеукраїнської Академії наук. У 1920—1921 рр. — головнокеруючий справами мистецтва і національної культури, а також тимчасовий виконувач обов'язків керуючого справами Міністерства преси і пропаганди УНР. [1] У 1919 році учений змушений був покинути Київ. У цей час він активно включається у визвольні змагання українського народу. У травні 1920 — у складі секції освіти й культури Українського Громадянського Комітету — як товариш В. К. Прокоповича[2]. В 1920 році — начальник культурно-освітнього відділу Армії УНР. 1921 р. виїхав до Польщі, де був членом Ради УНР в Тарнові, викладав у Варшавському університеті, був співробітником Українського Наукового інституту (Варшава). 1923-го його дружину, Валентину, як агента НКВС було викрито М. Чеботарівим[3].У 1938 р. обраний дійсним членом Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка. З 1941 р. жив у Німеччині, пізніше — у Канаді й Америці, був професором Українського вільного університету (Мюнхен). В 1965 р. вчений знайшов вічний спочинок в Мюнхені на цвинтарі Вальдфрідгоф. За деякими відомостями його могилу втрачено[4].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Павло Зайцев як літературознавець сформувався ще у Петербурзі й Україні. Майже все своє наукове життя він присвятив дослідженню життєвого і творчого шляху Тараса Шевченка, став одним із провідних шевченкознавців ХХ ст. Розшукав і опублікував багато невідомих творів, листів і документів до біографії Шевченка, дослідив ряд проблем життя і творчості поета ("Російські поеми Т. Шевченка", 1913; "Перше кохання Шевченка", 1914; "Тарас Шевченко. Короткий нарис життя", 1920; "Шевченко і поляки", 1934, польською мовою), 1914 року підготував за прижиттєвими виданнями й автографами і випустив у Петербурзі "Кобзар". У 20-30-х роках Зайцев працював над підготовкою повного видання творів Т.Г. Шевченка у 16 томах (Варшава, 19341939, не вийшов 5-й том). Для цього видання вчений здійснив текстологічну підготовку творів Шевченка, розробив науковий апарат і написав низку ґрунтовних статей. Це зібрання творів Шевченка вважається одним із кращих у шевченкознавстві, увійшло до історії літератури під назвою "Видання П. Зайцева". До 100-річчя з дня народження Т. Шевченка варшавське видання було перевидано у США факсимільним способом у вигляді 14-томного видання творів Т.Шевченка (Чікаґо, 1961—1962). Воно мало додаткові (порівняно з львівсько-варшавським виданням) коментарі та наукові статті, які підготували Б. Кравців, Д. Чижевський, Л. Білецький, Ст. Смаль-Стоцький, Р. Смаль-Стоцький, Т. Осьмачка, Д. Антонович та ін. Також було використано шевченкознавчі праці П. Куліша, І. Франка, М. Грушевського, С. Єфремова та ін. Перший том цього повного видання містив монографію П. Зайцева "Життя Тараса Шевченка" — плід довголітньої наукової роботи вченого. Праця була написана ще до другої світової війни в процесі роботи у Варшавському університеті. Книжка друкувалася у Львові 1939 року, але світу не побачила: весь готовий наклад було знищено більшовиками після окупації Львова у вересні 1939 року. Уціліло лише кілька примірників. За цим текстом вийшла книжка "Життя Тараса Шевченка" ( Нью-Йорк; Париж; Мюнхен, 1955). Вона перекладена також англійською мовою (перекладач Ю. Луцький) і видана в Канаді у 1988 році.

Значення дослідницької роботи[ред. | ред. код]

Дослідження П. Зайцева завершене 1939 року, а отже й відбиває тогочасний рівень шевченкознавства і оперує тим фактичним матеріалом, що був опублікований до того часу. Та книга не втратила свого наукового значення, Написана на підставі першоджерел, на високому професійному рівні, без загальних місць і ідеологічної заданості, вона є видатним досягненням шевченкознавства, всебічно простежує життя Шевченка, глибоко аналізує його творчу спадщину, Вона значно доповнює, поглиблює й інтерпретує на вищому рівні життєпис Шевченка, відомий раніше з книг М. Чалого й О. Кониського.

Окремі видання[ред. | ред. код]

  • Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Мюнхен, 1955. — 399 с.
  • Зайцев П. Життя Тараса Шевченка/ Передм. М. Глобенка; Післямова О. Мишанича. — 2-е вид. — К.:Обереги, 2004. — 480 с.
  • Зайцев П. Рецензія на збірку О. Лятуринської «Гусла»// Ми. — 1939. — Ч. 4. — С. 107.

Вшанування[ред. | ред. код]

6 березня 2014 року на запрошення керівництва міста Суми та педагогічного колективу Олександрівської гімназії архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій й духовенство взяли участь у відкритті меморіальної дошки професору Павлу Зайцеву, котрий в цій гімназії навчався[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Реєстр розсекречених архівних фондів України: Міжархів. довідник. Т. 1. Розсекречені архівні фонди центральних державних архівів України. Кн. 1. Центральний державний архів громадських об'єднань України, Центральний державний історичний архів України, м. Київ, Центральний державний історичний архів України, м. Львів, Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г. С. Пшеничного, Центральний державний архів-музей літератури і мистецтв України / Держкомархів України, Укр. наук.-досл. ін-т архів. справи та документознавства; Упоряд. С. Зворський. — К., 2009. — 244 с. ISBN 966-8225-08-2
  2. (11 травня)
  3. Визвольні змагання очима контррозвідника. (Документальна спадщина Миколи Чеботаріва): Науково-документальне видання — К.: Темпора, 2003—288 с. (12 с.) ISBN 966-8201-00-0
  4. Парнікоза, Іван. Мюнхен для українця. Частина 2. 1945-1960 рр.: У новій оселі. https://h.ua/ (українська). h.ua. Процитовано 16.06.19. 
  5. Вшанування пам'яті. Архів оригіналу за 13-03-2014. Процитовано 13-03-2014. 

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • В. М. Матвієнко. Зайцев Павло Іванович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; ред. кол.: Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна (голова), В.І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – C. 164–165 . http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146