Зайцехвіст яйцеподібний
| Зайцехвіст яйцеподібний | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Надтриба: | Poodae |
| Триба: | Poeae |
| Підтриба: | Aveninae |
| Рід: | Зайцехвіст (Lagurus) L. |
| Вид: | Зайцехвіст яйцеподібний (L. ovatus)
|
| Біноміальна назва | |
| Lagurus ovatus | |
Зайцехвіст яйцеподібний[1][2] (Lagurus ovatus L.) — вид рослин родини тонконогові (Poaceae).
Етимологія[ред. | ред. код]
грец. λαγώς — «заєць», грец. οὐρά — «хвіст», лат. ōvātus — «яйцеподібний».
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Стебла 10–95 см, прямовисні. Волоті 0,6–4,5(7) × 0,6–1,5(2) см, яйцюваті, рідше майже циліндричні, пухнасті. Колоски 7–11 мм. Зернівки ≈ 3 × 0,6 мм, веретеновиді. Цвіте з березня по липень. Поширюється вітром
Географія й середовище проживання[ред. | ред. код]
Північна Африка: Алжир; Єгипет; Лівія; Марокко; Туніс. Західна Азія: Кіпр; Ізраїль; Йорданія; Ліван; Сирія; Туреччина. Кавказ: Азербайджан. Європа: Україна [вкл. Крим]; Албанія; Болгарія; Хорватія; Греція [вкл. Крит]; Італія [вкл. Сардинія, Сицилія]; Франція [вкл. Корсика]; Португалія [вкл. Мадейра]; Іспанія [вкл. Балеарські острови, Канарські острови]. Натуралізований у деяких інших країнах, також культивується. Росте на піщаних прибережних ґрунтах.
В Україні вид знайшов поблизу Балаклави у Криму Левеє (Leveille, 1842) і підкріпив знахідку гербарним зразком. Однак згодом рослину в Криму ніхто не знаходив[3].
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кудіна Г. О. Методика проведення експертизи сортів зайцехвосту яйцеподібного (Lagurus ovatus L.) на відмінність, однорідність і стабільність // Методика проведення експертизи сортів рослин групи декоративних на відмінність, однорідність і стабільність. — 2. — Вінниця : ФОП Корзун Д. Ю, 2016. — С. 401–410.
- ↑ Гридько О. О. Біоекологічні особливості декоративних злаків, інтродукованих на південному сході України
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 468.
Джерела[ред. | ред. код]
- Flora Vascular [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.] (ісп.)
- United States Department of Agriculture (англ.)
|
Це незавершена стаття про злакові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||