Закарпатський академічний обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Закарпатський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. братів А. Ю. та Є. Шерегіїв

48°37′16″ пн. ш. 22°17′40″ сх. д. / 48.62130000002777308° пн. ш. 22.29470000002777752° сх. д. / 48.62130000002777308; 22.29470000002777752Координати: 48°37′16″ пн. ш. 22°17′40″ сх. д. / 48.62130000002777308° пн. ш. 22.29470000002777752° сх. д. / 48.62130000002777308; 22.29470000002777752
Країна Україна Україна
Місто
Місце Ужгород
Адреса
вул.Івана Чендея, 12
Власник Закарпатська обласна рада
Місткість 760 місць
Тип музично-драматичний театр
Статус обласний
Відкрито 1946
Репертуар українська та зарубіжна класика і драматургія, концертні і театральні програми
Керівництво Рудольф Дзуринець (директор-художній керівник)
Анатолій Філіппов (головний режисер)
dramteatr.uz.ua
Ідентифікатори і посилання

Мапа

CMNS: Закарпатський академічний обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв у Вікісховищі

Закарпа́тський академі́чний обласни́й украї́нський музи́чно-драмати́чний теа́тр і́мені браті́в Ю́рія-Августи́на та Євге́на Шерегії́в — заклад культури імені Юрія та Євгена Шерегеїв у місті Ужгород, у Закарпатської области.

Історія театру

[ред. | ред. код]

Театральні колективи у краї існували ще в XIX сторічч. 1921 року до Ужгорода на запрошення громади приїжджає театральний діяч Микола Садовський, разом з акторами та художником Миколою Кричевським. Після театру М. Садовського, на театральну сцену виходить «Нова Сцена» під керівництвом Шерегій Юрія, після нього з'являється «Угро-руський театр».

На початку березня 1945 року, Народна рада Закарпатської України про організацію в Ужгороді народного театру. Новий театр 30 квітня 1945 року показав свою першу виставу «Руські люди» — К. Сіманова, художник – Манайло Федір Федорович.

12 листопада 1945 року Рада Народних Комісарів УРСР приймає постанову про відкриття державного театру на Закарпатті. Відповідно до рішення українського уряду з липня 1945 по квітень 1947 року на Закарпатті гастролював Запорізький український музично-драматичний театр імені Магара (тоді М.Щорса) під керівництвом народного артиста УРСР В.Магара, який став першим режисером нового театру.

1 січня 1946 року «Закарпатській обласний державний український музично-драматичний театр» розпочинає свою роботу у місті Ужгород. У 1963 році відбулася реорганізація театру український музично-драматичний театр з'єднався з Мукачівським театром і став називатись «Закарпатський муздрамтеатр».

У 2011 році — згідно з рішенням № 224 від 26.05.2011 року Закарпатської обласної ради [1] театру присвоєно ім'я братів Шерегіїв, нова назва театру: Закарпатський обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв. Відповідно до наказу Міністерство культури України № 1152 від 06.12.2016 року театру надано статус «Академічного».

Репертуар театру

[ред. | ред. код]
  • «Назар Стодоля» Т. Шевченка
  • «Шампанського і карету» О. Галіна
  • «Білий нігер» В. Шершуна
  • «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука
  • «Здрастуйте, я ваша тітонька» Б. Томаса[2]
  • «Турецька шаль» О. Горіна
  • «Білий нігер» за К. Чапеком
  • «А в Парижі гарне літо» О. Гавроша
  • «Шаріка» Я. Барнича
  • «Кров від любові» за М.Старицьким

Гастролі

[ред. | ред. код]

Театр за свою історію багато гастролював по містам: Київ,Харків, Одеса, Львів, Рівне, Тернопіль, Івано-Франківськ, Коломия, Дрогобич; Литва; Естонія; Латвія; Хорватія; Румунія; Словаччина; містам та селам Закарпаття.

Персоналії театру

[ред. | ред. код]
Артисти
  • Марія Харченко (14.04.1924 — † 31.12.2016) народна артистка УРСР (1981)
  • Майя Геляс (26.03.1939 — † 01.09.2017) заслужена артистка УРСР (1990)
  • Людмила Іванова(18.06.1937 — † 25.01.2022) заслужена артистка УРСР (1972)
  • Марія Пільцер (27.11.1912 — † 21.03.1976) заслужена артистка УРСР (1965);
  • Гнат Ігнатовіч;
  • Кирил Маринченко (1898—1970) заслужений артист УРСР (1951);
  • Галина Ушенко, заслужена артистка УРСР (1970);
  • Андрій Вертелецький (05.07.1925 — † ????)[3];
  • Віктор Костюков (15.09.1927- † 22.01.2006) заслужений артист УРСР(1973);
  • В. Подлігаєв, заслужений артист УРСР
  • Василь Арендаш (01.08.1936 — † ???)[4];
  • Віктор Аведіков (01.02.1905 — † 14.02.1971) заслужений артист УРСР (1950);
  • Петро Ластівка;
  • Микола Білецький (06.01.1910 — † 30.12.1977) заслужений артист УРСР(1957);
  • Олександр Біляцький
  • Елеонора Климчук (в театрі: 1962—1965)[5]
  • Ярослав Мелець, заслужений артист України

В. Виноградов, В. Бідяк, Н. Лагодіна, А. Філоновіч, М. Хмара, П. Гоца, М. Сочка, В. і Г. Левкулич, І. Чуєнко, А. Копитіна

Режисери
  • Володимир Магар (гл. реж. 1945);
  • Гнат Ігнатовіч (гл. реж. 1947—1948, 1953, 1960—1963);
  • Андрій Ратмиров (черг. реж. 1950—1961);
  • Григорій Воловик (16.05.1902 — † 7.06.1967), заслужений артист УРСР (1946), (гл. реж. 1948—1953)[6];
  • Михайло Терещенко (10.05.1927 — † 16.12.2008) (черг. реж. 1953—1956);
  • Віталій Авраменко(гл. реж.1954–1959);
  • Валентин Івченко (29.08.1932) (черг. реж. 1960—1963);
  • Віктор Рябінов (гл. реж. 1963—1965);
  • Іван Марушко (черг. реж. 1963, 1965, 1997);
  • Лесь Гриб(30.10.1933), (гл. реж.1967);
  • Михайло Курінний (гл. реж. 1968—1971);
  • Анатолій Москаленко - заслужений артист УРСР (1979)( реж. 1968—1970);
  • Володимир Сурков (14.09.1936 — † 7.11.2010), (гл.реж. 1970—1971);
  • Володимир Усенко (гл. реж. 1971);
  • Володимир Нестеренко (17.10.1937— † 2.04.2014) народний артист України (1999), (гл. реж.1971–1973);
  • Ярослав Геляс (гл. реж. 1974—1985);
  • Юрій Горуля заслужений артист УРСР (1981), (гл. реж. 1985—1988)[7];
  • Станіслав Мойсеєв (гл. реж.1988–1991);
  • Юзеф Фекета(12.04.1941) народний артист РФ, (гл. реж. 1992—1994);
  • Олександр Саркісьянц (06.07.1948) (черг. реж з 1981), (гл. реж. 1995—1996);
  • Анатолій Філіппов (гл. реж. з 1997 року).
Художники
  • Федір Манайло (1945—1946);
  • Сергій Шамета (худ. 1947—1950);
  • Павло Борисов (худ. 1950—1951);
  • Андрій Коцка (худ. 1955);
  • Микола Манджуло (1913 — †1985) (гол. худ. 1951—1980);
  • Геннадій Васильєв (28.09.1949-1973) (худ. 1969—1973);
  • Микола Зелінський (Зелинскис) (15.08.1918 — † 1984) заслужений працівник культури РРФСР, заслужений діяч мистецтв Якутської АРСР (худ. 1975—1977)[8];
  • Валентина Франківська (1910 - † 1983)(худ. 1950—1982);
  • Анатолій Пеньковський (13.10.1948) (худ. 1980—1982);
  • Ігор Панейко (02.03.1957) (гол. худ. 1984—1987);
  • Сергій Маслов (01.01.1952- ?. 1913) (гол. худ. 1988—1995);
  • Вікторія Гресь (22.02.1964) (худ. 1987—1991);
  • Віра Степчук (05.12.1955) (худ. з 1983 року);
  • Людмила Бєлая (30.09.1970) (худ. 2006—2009, 2010—2016, з 2018 року);
  • Емма Зайцева (гол. худ. з 1998 року).
Музиканти
  • Євген Шерегій (диригент 1946—1965)
  • Дмитро Білоус заслужений артист УРСР;
  • Тетяна Бабець (диригент 1993—2014); Василь Кобаль (композитор)[9]
  • Анастасія Жужгова (головний диригент від 2014 року).
Директори
  •  Андрій Черкаський (1946);
  • Валентин Компанієць (1946—1947);
  • Тимофій Висящий (1948—1949);
  • Микола Букаев (1949—1950);
  • Аго Армандарян (1950—1959);
  • Микола Манджуло (1959—1960);
  • Ілля Фрідманський (1960—1962);
  • Іван Дудинець (1962—1964);
  • Володимир Віноградов (1965—1966);
  • Йозеф Луцкер (1914—1982) (директор 1967—1969);
  • Василь Руснак (1935—2010), заслужений працівник культури УРСР (директор 1970—1990);
  • Іван Білак (1947—2015) заслужений працівник культури України (директор 1991—2003);
  • Зоряна Зінов'єва (2003—2005);
  • Анатолій Рошко (2005—2007);
  • Анатолій Кримусь (2007—2009);
  • Олег Зайцев (2009—2010);
  • Любов Оленчук (2010—2014);
  • Василь Марюхнич (2015-2023);
  • Рудольф Дзуринець (з 2023).

Визнання

[ред. | ред. код]
Народний артист України
Заслужений артист України
Заслужений діяч мистецтв України
Заслужений працівник культури України
Лауреати обласної театральної премії імені братів Шерегіїв
  • з.а. України Михайло Фіщенко (2000, 2017)
  • з. а. України Василь Шершун (2003, 2015)
  • з.а. України Наталія Засухіна (2003)
  • Олександр Саркісьянц (2006)
  • Василина Грицак (2008)
  • Галина Буланова (2008)
  • Тарас Гамага (2011)
  • Клара Берець (2011, 2019)
  • Світлана Мавріц (2013)
  • Степан Барабаш (2013)
  • Катерина Якубик–Гамага (2014)
  • Віктор Бабука (2015)
  • Любомир Геляс (2017)
  • Рудольф Дзуринець (2018)
  • Олеся Дзуринець (2021)
  • Дмитро Сньозик (20016, 2017, 2019)
  • Вікторія Варга (2017)
  • Микола Словянін (2017)

Президентські Стипендіати в галузі театрального мистецтва:

  • Дмитро Сньозик (2020)
  • Рудольф Дзуринець (2021)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. [1] [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.]
  2. Карантин оновлює ужгородський театр. У Закарпатському театрі ім. братів Шерегіїв відбулися здачі (генеральні репетиції) двох оновлених вистав спектаклів. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 15 липня 2020.
  3. Й. О. Баглай (2005). Вертелецький Андрій Олександрович. Енциклопедія сучасної України. 33634. Архів оригіналу за 31 жовтня 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
  4. І. І. Білак (2001). Арендаш Василь Іванович. Енциклопедія сучасної України. 43198. Архів оригіналу за 31 жовтня 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. В. П. Шурапов (2006). Воловик Григорій Володимирович. Енциклопедія сучасної України. 27753. Архів оригіналу за 31 жовтня 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
  7. Ю. С. Шутюк (2006). Горуля Юрій Олександрович. Енциклопедія сучасної України. 31524. Архів оригіналу за 14 січня 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
  8. Л. М. Панасенко (2010). Зелінський Микола Ксенофонтович. Енциклопедія сучасної України. 15917. Архів оригіналу за 31 жовтня 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
  9. а б [2]
  10. Указ Президента України «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва» від 22.08.1996 № 757/96
  11. Й. О. Баглай (2003). Білак Лариса Олексіївна. Енциклопедія сучасної України. 39923. Архів оригіналу за 14 січня 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
  12. Указ Президента України «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій Закарпатської області» від 15.03.2004 № 329/2004
  13. В. В. Кобаль (2022). Іванова Людмила Дмитрівна. Енциклопедія сучасної України. 14424. Архів оригіналу за 20 листопада 2022. Процитовано 31 жовтня 2023.
  14. Указ Президента України «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року» від 01.12.2011 № 1094/2011
  15. Указ Президента України №117/2016 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва». Президент України. 26 березня 2016. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  16. Указ Президента України №276/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України». Президент України. 25 червня 2016. Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  17. Указ Президента України №82/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня театру». Президент України. 2017. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  18. Указ Президента України №121/2020 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва». Президент України. 2020. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  19. Указ президента України № 834/2019. Архів оригіналу за 9 листопада 2019. Процитовано 1 січня 2020.

Література

[ред. | ред. код]
  • Енциклопедія сучасної України. Т.10. // Київ.- 2010. — С.152.
  • Зайцев О. Д. Закарпатський обласний державний український музично-драматичний театр. Буклет. // Шарк. -Ужгород. −2010. —32 с.
  • Зайцев О. Д. Майстри Закарпатської сценографії ХХ сторіччя. // Шарк. -Ужгород. −1997. —192 с.
  • Кобаль В. В. Любов глядача — найвище визнання: Золоті сторінки історії та сьогодення театру Срібної Землі. // Карпати. -Ужгород. —2010.
  • Руснак В. Театр Срібної землі. // Карпати. -Ужгород. −1996. — 184 с