Залісся (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Залісся
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада/громада Залісянська сільська рада
Код КОАТУУ 6125583200
Облікова картка Залісся 
Основні дані
Засноване 1939
Населення 1033 (2014)
Територія 0.363 км²
Густота населення 3297.52 осіб/км²
Поштовий індекс 48561
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 48°56′38″ пн. ш. 25°53′30″ сх. д. / 48.94389° пн. ш. 25.89167° сх. д. / 48.94389; 25.89167Координати: 48°56′38″ пн. ш. 25°53′30″ сх. д. / 48.94389° пн. ш. 25.89167° сх. д. / 48.94389; 25.89167
Водойми Млинка
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Залісся
Відстань до
залізничної станції
0 км
Місцева влада
Адреса ради 48561, с. Залісся
Карта
Залісся is located in Україна
Залісся
Залісся
Залісся is located in Тернопільська область
Залісся
Залісся

Залі́сся — село в Україні, в Чортківському районі Тернопільської області. Центр сільради. До села приєднано хутори Борухи, Колонія, Млинки.

Розташування[ред.ред. код]

Розташоване на берегах р. Млинки (ліва притока Серету, басейн Дністра), за 18 км від районного центру і 5 км від найближчої залізничної станції Озеряни.

Північною околицею села пролягла залізниця Чортків–Іване-Пусте.

Територія — 3,63 кв. км. Дворів — 475.

Назва[ред.ред. код]

Залісся розташоване серед лісів, що підкреслює його назва.

З переказів відомо, що первісне поселення існувало за два кілометри на південний схід від теперішнього села. Татари знищили його у XVII ст., багато мешканців було взято у полон і продано на невільницьких ринках. Односельці, які залишилися, розбіглися по лісах. Після відступу татар місцеві жителі почали повертатися до рідних обійсть.

Першим повернувся з лісу житель на прізвище Бар і поселився на тому місці, де нині розташоване село. Одна з вулиць Залісся досі йменується Барською. Першими поселенцями села були люди українського роду, і так тривало до часів Гайдамаччини, коли багато польських утікачів із-за Збруча, уникаючи гніву українського народу, діставалися околиці Залісся.

За дозволом і протекцією дідичів Тарнавських осідали в Заліссі, де отримували від тодішнього власника різні привілеї та земельні наділи.

Загалом поляки у селі були звільнені від панщини і до Другої світової війни становили приблизно третину всіх мешканців Залісся. Проживали тут шляхетські родини: Вонсовичі, Гасини, Зєм'янські, Ліпінські, Кіровські, Румійовські, Стожеки, Сьвірські, Уруські, Хіхловські.

Хутори[ред.ред. код]

  • Борухи — хутір, розташований за 3 км від села. У 1952 р. на хуторі — 6 дворів, 29 жителів.
  • Колонія — хутір, розташований за 0,5 км від села. У 1949 р. на хуторі — 27 дворів, 98 жителів.
  • Млинки — хутір, розташований за 0,7 км від села. У 1952 р. на хуторі — 120 дворів, 430 жителів. На хуторі Млинки є геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення — карстова печера (охоронна зона — 0,5 га), що вражає багатством крис- талічних форм (кристалічні драпірування, друзи), структурними модифікаціями гіпсів, які виникли за рахунок вторинної кристалізації. Майже 100 років тому біля Залісся місцеві жителі добували гіпс (але- бастр) для власних потреб, вирубали в скелі вели- чезну нішу і натрапили на щілини, що вели далеко під землю. Першим дослідником печери був учитель Михайло Біль. Цим витвором природи дедалі більше зацікавлюються вчені й туристи з різних країн. Нині печера передана для науково-дослідних та рекреа- ційних робіт Чортківському спелеоклубові «Кристал». Довжина ходів печери — понад 44 км. Майже щороку спелеологи відкривають нові ходи, і у 2008 р. дослі- джено, що печера з'єднана з печерою с. Угринь того ж Чортківського району, оскільки кільцьовані кажани, які мешкають у печері Млинки, були знайдені у печері в Угрині.[1]

Історія[ред.ред. код]

Перша писемна згадка — XVII ст.

Перша письмова згадка — 1561 р. як Залісне.

1785 р. в селі проживали 923 особи. У 1838 р. поблизу села випадково знайшли срібні речі візантійського провінційного виробництва VI—VII ст. н. е. (загальна вага 2951 г.), т. зв Заліський скарб. Зберігається в Музеї історії мистецтва у Відні.

За статистикою, у Заліссі: 1900 р. — 2212 жителів, 1910—2287, 1921—2012, 1931—2231 житель; у 1921 р. — 384, 1931—475 дворів.

8 червня 1918 р. збройні сили ЗУНР зібралися в трикутнику між умовними лініями сіл Устечко–Ягільниця від заходу, Збриж–Чорнокінці–Шманьківчики з півночі й р. Збруч від сходу. Частина 1-го корпусу УГА базувалась у м. Борщів, частина 2-го корпусу — в Заліссі. У серпні всі відділи Леґіону УСС перебували в селі, згодом були доповнені куренем, вишколеним під проводом отамана М. Тарнавського, який став командиром Леґіону УСС, дислокованим на Чортківщині та Борщівщині, керівником Чортківської офензиви.

Національний склад населення села за станом на 1938 р.: українців — 1742 особи, поляків — 762 особи, євреїв — 88 осіб.

У другій половині вересня 1939 р. у селі встановлено радянську владу.

Почались арешти членів ОУН і тих, кого НКВС підозрювали у приналежності до неї.

Заарештували Мирона Білінкевича, Михайла Бойчука, Ми- колу Замрикіта, Івана Ліщинського, Павла Орлика та Мирона Ціхоцького.

Протягом 1939—1941 рр. енкавеесівці замордували у Чортківській тюрмі жителів Залісся Івана Веленковича та Йосипа Слободяна; розстріляли в Умані Павла Орлика.

У 1940 р. радянська влада виселила із села у Сибір усіх колоністів; 1945 р. на їхнє місце примусово поселили українців з Польщі: сім'ї Василівих, Гаталяків, Гвоздів, До бушів, Лапчуків, Міщишиних, Папалів, Пирків, Фургалів, Шведів та інших.

Від 6 липня 1941 р. до 7 квітня 1944 р. Залісся — під нацистською окупацією. У цей період війт села — Петро Репета. Із Залісся вивезли до Німеччини на примусові роботи Ольгу Дзиндру, Михайла Добощука, Марію Зазуляк, Михай- ла Копистинського, Василя Сов'яка, Павла Шумку та ін- ших. У селі діяла спеціальна провокаційна група НКДБ для боротьби з учасниками ОУН і УПА, яка переслідувала наці- онально-свідомих українців, знущалася над місцевими жи- телями. Воякам УПА допомагали активістки-зв'язківці Га- фія Горбачовська, Олександра Козак, Емілія Лазарук, Анна Слободян, Павліна Сороківська (Бурник), Іванна Хрик. Під час Другої світової війни посеред села було наси пано могилу для вшанування жертв терору НКВС.

Під час німецько-радянської війни загинув або пропав безвісти у Червоній армії 51 мешканець Залісся:

  • Василь Ангелюк (нар. 1896),
  • Іван Атаманець (нар. 1915),
  • Михайло Атаманець (нар. 1909),
  • Павло Атаманець (нар. 1905),
  • Тимофій Атаманець (нар. 1900),
  • Павло Бурник (нар. 1927),
  • Адам Вонсович (нар. 1924),
  • Павло Говико (нар. 1898),
  • Іван Горбачевський (нар. 1904),
  • Микола Гоцян (нар. 1925),
  • Йосип Григорчук (нар. 1903),
  • Антон Гуцуляк (нар. 1906),
  • Микола Добущук (нар. 1912),
  • Михайло Добощук,
  • Володимир Задоровський (нар. 1899),
  • Михайло Іваник (нар. 1913),
  • Володимир Кашута (нар. 1918),
  • Володимир Коростіль (нар. 1918),
  • Василь Лазар (нар. 1904),
  • Мар'ян Лазарчук (нар. 1924),
  • Володимир Ланчук (нар. 1918),
  • Броніслав Литвин (нар. 1913).

В УПА воювали Василь Зозуляк, Адам та Іван Ліщинські, Анатолій Свирида й інші.

Освіта[ред.ред. код]

За Австро-Угорщини і за Польщі функціонувала школа з польською мовою навчання. Чимало мешканців села виїхали на заробітки до Канади.

У Заліссі діяла польська школа. Всі предмети протягом 1-го року викладали тільки польською мовою. Від 2-го року дітей вчили української мови.

Нині діє Залісянська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.[2]

Релігія[ред.ред. код]

У селі є капличка (2001), де освячують воду на Водохреща.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Вхід в печеру Млинки
  • На території сільської ради розташована частина заказника загальнодержавного значення «Дача Галілея». Ві-ім дубів занесені до пам'яток природи місцевого значення. Під охороною унікальні, рідкісні та екзотичні дерева: горіх маньчжурський, сосна чорна Веймутова, модрина європейська, ялиця біла, дугласові дуби, ясени та модрини.
  • Печера Млинки.

Пам'ятники[ред.ред. код]

У 1995 р. насипано символічну могилу Борцям за волю України.

Споруджено:

  • пам'ятник (1971 р.) воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні;
  • встановлено
    • пам'ятний хрест на честь скасування панщини (друга половина XIX ст.);
    • фігура Матері Божої, пам'ятний хрест на честь побудови каплички.
    • фігура Маиері Божої у центрі села (2000)

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У селі діяли: фільварок (власник Юзеф Фельдшуґ), ґуральня, млин.

При загарбанні села Польщею поляк Юзеф Фельдчук володів маєтком, винокурним заводом, де працювали українці.

1930 р. в Заліссі відбувся страйк сільськогосподарських робітників. Т

оді в селі функціонували споживча кооператива, гурток «Сільського господаря», згодом — гурток «Рідної школи», відділ «Союзу Українок», а при читальні — хоровий, театральний та інші гуртки.

У 1930-х рр. «Просвіта» мала при церкві хату-читальню (завідувач Петро Слободян, керівник церковного та світського хорів). Активістами села були: Петро Колісник, син отця Білінкевича Кипріян, Ананій Свирида, Йосип Задоровський, Йосип Ліщинський — учні гімназії «Рідна школа» у Чорткові.

Діяла філія військово-спортивного товариства «Луг» (керівник Петро Данюк), до якого належали 20 хлопців. На хуторі Млинки була хата-читальня (керівник Володимир Бойчук).

Місцевий фільварок власника єврея Юзефа Фельшуґа розпарцелювали між спровадженими з корінної Польщі колоністами, для яких було створено окремий присілок із обширного лану під назвою «Помірки»

До 1939 р. діяли філії товариств «Просвіта», «Союз Українок», «Сільський господар», «Рідна школа» та інші.

1940 р. примусово організовано колгосп (голова правлін- ня Антон Роздольський).

У вересні 1948 р. примусово організовано колгосп.

У 1963 р. село радіофіковано й електрифіковано.

Протягом 1950–1983-х рр. збудовано колгоспні тваринницькі ферми, лазню, будинок спеціаліста, млин, контору колгоспу, а також школу, дитячий садок, цегельний завод, приміщення сільської ради, Будинок культури.

Нині працюють дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, ФАП, три торгових заклади. Залісся газифіковане. Працюють фермерське господарство «Наборроєв», СВК «Залісся».

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. В. Бойко, В. Уніят, М. Федечко. Залісся // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 471. — ISBN 978-966-457-246-7.
  2. Залісянська школа

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]