Шманьківці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шманьківці
Шманьківці, Вид на село, 2.jpg
Вигляд на село зі Шманьківського замку
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Громада Заводська громада
Облікова картка с. Шманьківці 
Основні дані
Перша згадка 16 липня 1449
Населення 665 (на 2021)[1]
Територія 2.27 км²
Площа 14,405 км²
Поштовий індекс 48580
Телефонний код +380 3552
Катойконіми шманьківчани
День села жовтень
Географічні дані
Географічні координати 48°59′35″ пн. ш. 25°55′03″ сх. д. / 48.99306° пн. ш. 25.91750° сх. д. / 48.99306; 25.91750Координати: 48°59′35″ пн. ш. 25°55′03″ сх. д. / 48.99306° пн. ш. 25.91750° сх. д. / 48.99306; 25.91750
Середня висота
над рівнем моря
280 м
Водойми р. Нічлава
Відстань до
обласного центру
90 км
Відстань до
районного центру
12 км
Відстань до
центру громади/сільради
1.55 км
Найближча залізнична станція Шманьківчики
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради с. Шманьківці, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48580
Староста Ніколайченко Надія Михайлівна
Карта
Шманьківці. Карта розташування: Україна
Шманьківці
Шманьківці
Шманьківці. Карта розташування: Тернопільська область
Шманьківці
Шманьківці
Мапа

CMNS: Шманьківці у Вікісховищі

Шма́ньківці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Заводська громада. Адміністративний центр колишньої Шманьківської сільської ради. До складу Шманьківців входить хутір Струсівка — колишнє село.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване на правому березі р. Нічлавки (права притока Нічлави, басейн Дністра), за 12 км від районного центру і 2 км від найближчої залізничної станції Шманьківчики. Географічні координати: 48° 59’ північної широти і 25° 55’ східної довготи. Середня висота над рівнем моря — 280 м[2]. Територія — 2,27 км². Дворів — 268.

Поруч протікає потік Самець, який впадає в Нічлавку[3], а північну межу села зачіпає потік Ставки (права притока Нічлавки).

Вулиці[ред. | ред. код]

У селі є дев'ять вулиць:

Сучасна назва[4] Тип Колишні назви Додаткові відомості[5]
Зелена Вулиця Назва вулиці виникла штучно, на ній немає значних зелених насаджень, дерев. Розпочинається від вулиці Тараса Шевченка і продовжується Новою вулицею.
Івана Франка Вулиця Названа на честь видатного українського поета Івана Франка. Розпочинається від вулиці Степана Чарнецького і продовжується вулицею Тараса Шевченка.
Коротка Вулиця Назва говорить сама за себе. Розпочинається від вулиці Степана Чарнецького і продовжується вулицею Тараса Шевченка.
Нова Вулиця Назва вулиці говорить сама за себе. Розпочинається від вулиці Зеленої і закінчується біля села Пастушого.
Січових Стрільців Вулиця Розпочинається від вулиці Степана Чарнецького і продовжується вулицею Зеленою.
Степана Чарнецького Вулиця Шкільна[6] Розпочинається від вулиці Тараса Шевченка.
Стрілка Вулиця Стрівка[7] Назва вулиці походить від колишнього хутора Стрівка, який згадується в історико-мемуарному збірнику «Чортківська округа».
Струсівка Вулиця На початку XVIII століття існувало окреме село, яке з XIX та XX століть увійшло до Шманьківців. Назва вулиці походить від антропоніма Струс, який був засновником села. Ймовірно, це міг бути представник із польської шляхти Струсів. 12 липня 2013 року мешканці вулиці відзначали її день[8][9].
Тараса Шевченка Вулиця Центральна[10] Розпочинається на початку села і продовжується вулицею Новою. Згадується в історико-мемуарному збірнику «Чортківська округа», як вулиця Шевченка[11]. До 1939 року була частиною села[5]. Капітальний ремонт вулиці здійснювався в 1990-тих роках, коли мали відбутися перші червонокалинівські фестини, приурочені Степану Чарнецькому[12]. 19 березня 2004 року вулицю Центральну перейменовано на вулицю Тараса Шевченка до дня святкування 190-ї річниці з дня його народження[10]. У травні 2019 року встелено 600 метрів вулиці новим асфальтом[12].

Адміністративне підпорядкування[ред. | ред. код]


Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Шманьківців
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −1,3 0,3 5,3 13,8 19,6 22,8 23,9 23,3 19,3 13,1 5,9 1 18,7
Середня температура, °C −7,9 −6,4 −2,6 3,4 8,6 12,1 13,5 12,6 8,9 3,9 −0,1 −4,7 7,8
Середній мінімум, °C −4,6 −3,1 1,3 8,6 14,1 17,4 18,7 17,9 14,1 8,5 2,9 −1,9 18,7
Норма опадів, мм 33 31 32 52 74 98 99 65 54 35 35 38 646
Джерело: [1]

Топоніміка[ред. | ред. код]

Дорога в село
В'їзд у село

Провідний в Україні фахівець із ономастики, доктор філологічних наук, професор Львівського університету Михайло Худаш у своїй монографії «Походження українських карпатських і прикарпатських назв населених пунктів (відантропонімні утворення)» зазначив, що початкове значення було «Шмайківці», що означало «рід або підданці Шмайка». Тобто первісна назва села звучала Шмайківці, яка згодом переросла у Шманьківці у зв'язку із перезвучанням літери «й» на «н». Прямий аналог цьому — це український відповідник назви «Шмайко»[13].

Микола Крикун подає[15] наступні варіанти назв с. Шманьківці, зафіксовані у хронологічному порядку у відповідних джерелах:

  • Szmankowce, с. — Кам'янецька земська книга 1617, 1642;
  • Szmankowce, с. — Подимний реєстр 1629, 1650 1661, 1667;
  • Szmankowce, с. — Поголовний реєстр 1662;
  • Szmankowce, с. — Комісарський реєстр 1678;
  • Czerminkofce, с. — Боплан.

Історія[ред. | ред. код]

Давні часи[ред. | ред. код]

У селі знайдено старожитності трипільської культури (4—3 тис. до н.е), культури Ноа (14—11 ст. до н.е.), голіградської культури (11—7 ст. до н.е.), черняхівської культури (2—5 ст. н.е.) та культури Лука Райковецької (7—10 ст. н.е.)[16], поселення та могильник давньоруського часу. Із середньовічним періодом пов'язані знахідки різноманітних бронзових та срібних прикрас: персні, кульчики, намисто, бляшки діадем[17], датовані XVI—XVII ст., які до Другої світової війни зберігалися в музеї археології Ягайлонського університету в Кракові (Польща)[18][19].

Середньовіччя, Новий Час[ред. | ред. код]

У багатотомному виданні актових джерел, які перебували в архіві монастиря отців Бернардинів у Львові, є перша відома згадка про село Шманьківці. Згідно акту від 16 липня 1449 року, який зареєстрували в Теребовлі, Зимгунд Кердей отримав вищезгадане село.[20]

1469 року відбулася ревізія грамот на володіння маєтностями в Русі[21].

Згідно з поборовим реєстром 1563—1564 рр., в Шманьківцях зафіксовано православний храм, власником якого був Лянцкоронський[22].

29 вересня 1485 року польський король і великий князь литовський Казимир IV Ягеллончик видав грамоту, якою, зокрема, підтвердив продаж Яном Фредром із Плешевичів братам Бучацьким половини села Шманьківців у Скальському повіті на річці Сарнек за 200 гривень і двох коней вартістю 50 гривень[23][24][25]; населений пункт придбали магнати брати Бучацькі гербу Абданк.[26]

1609 року руський воєвода Станіслав Ґольський віддав Марцінові Маковецькому фільварок у Шманьківцях, ті менші половини, які Маковецький посідав згідно доживотнього права від Миколая Бучацького[27].

22 лютого 1610 року руський воєвода та барський староста Станіслав Гольський, запросивши шманьківецьких ченців-домініканців, заклав[28] монастир домініканів з костелом під назвою Пресвятої Діви Марії та святого Станіслава в Чорткові. Монастиреві виділяє більшу частину в селі Шманьківцях із ставками: перший — Млинський, другий — при Дворі, третій — Кам'яний, четвертий — Мацеєвський, п'ятий — Дем'яновський. Станіслав Лянцкоронський з Бжезя та Ян і Миколай Потоцькі з Потока також виділяють монастиреві свої частини в цьому селі[29]. 3 лютого 1622 року домініканці отримують ще частину шманьківецької землі в дар від Яна й Миколая Потоцьких[30].

1623 року Зофія з Бжезя, дружина Миколи Чурила з Горая, рідна сестра та спадкоємиця подільського воєводи Станіслава Лянцкоронського, свої дідичні маєтності села Шманьківців, менші і більші, а також Швайківці відступає Павлові Келпінському та його спадкоємцям[27].

6 лютого 1624 року відбувся бій під Шманьківцями між польською армією під командуванням Станіслава Конєцпольського та татарською ордою[31].

26 листопада 1624 року монахи-домінікани з Чорткова разом із сусідом села Шманьківців Павлом Келпінським (пол. Paweł Kełpiński) прийняли рішення звести тут замок для оборони від татар[32][33], який у наступному столітті розібрали, матеріал використали для будівництва мурів довкола костелу, монастиря і садка в Чорткові[32][34]. До Чорткова в 1624 році перенесли всі скарби зі шманьківецького монастиря[35].

1627 року Павел Келпінський відступив свої маєтності луківському ловчому Марцінові Маковецькому[27]. 1644 року Ґабріель Келпінський, син Марціна, відступає свої маєтності Шманьківці, розташовані в Кам'янецькому повіті Подільського воєводствів, які одідичив після смерти свого брата Павла в цілісності й з усіма користями, на користь Кшиштофа Келпінського та його законних спадкоємців, а від усіх претензій і процесів зі своєї сторони звільняється та акт дарування підтверджує присягою[36]. 1653 року Вацлав Келпінський, син Станіслава й рідний брат Яна Келпінського, свої маєтності села Шманьківці та інші нерухомі та рухомі, які одідичив після батька й матері та після рідного брата, відступив на користь своїх двоюрідних братів — Адама та Феліціяна Келпінських. Від претензій на ті маєтності зі свого боку відмовляється та акт дарування підтверджує присягою[37]. 1661 року Адам, син Ґабріеля Келпінського, свої маєтності Шманьківці та Шманьківчики, що зосталися після безпотомної смерти батька Павла Келпінського, записує Ґабріелеві Сільніцькому на Сільницях, львівському ловчому, ротмістрові корогви Станіслава Потоцького, краківського воєводи та великого коронного гетьмана[38].

26 липня 1671 року Ульріх фон Вердум називає село Черниховом; перебуваючи тут з військовим обозом, він занотував у своєму щоденнику, що «це село мало замок, яке кілька днів тому, після тривалої оборони, татари взяли штурмом і вбили всіх людей, не пошкодувавши жінок і дітей. Люди Вердума бачили тіла вбитих, які ще не були поховані.»[39].

1672 року чернігівський каштелян Ґабріель Сільніцький свої маєтності — села Шманьківці і Шманьківчики — відступає Станіславові Маковецькому, летичівському стольнику та його спадкоємцям[27].

1710 року на утримання гарнізону у фортеці Окопи Святої Трійці із села Шманьківців взято податку від чверті і половини чверті дима[40]. 1724 року вельможний Юзеф Потоцький[хто?] дарує свою маєтність — частину села Шманьківців — монастиреві чортківських домініканів[41].

Маєтність Шманьківці також зазнавала нападів із боку шляхти. Зокрема, гостинінський[42] хорунжий Константій Лянцкоронський на чолі двохсот озброєних людей «двох ксьондзів і одного брата покалічив; а о. Франциска[43] Пешковського (пол. Pieszkowski)[44][45], прив'язавши до коня, мчав півмилі»[43]. Не менш жорстоко вчинив луківський ловчий Томаш Маковецький: його піддані побили монахів, зв'язали, посадили на підводу й вивезли за село. За ці ганебні дії пани отримали вироки: Лянцкоронський — 2 грудня 1740 року; Томаш Маковецький — 17 грудня 1754 року. 1 грудня 1755 року унійний Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси Лев Шептицький оголосив про відлучення (анатему) їх та їхніх підданих, які брали участь у нападах[46].

1784 року розпочато будівництво дерев'яної церкви Косми й Даміана, яке завершили в 1785 році[47][48].

1785 року в селі проживала 561 особа.

Домініканці на початку XIX ст. володіли фільварком із більше, ніж ста гектарами шманьківецької землі. Фільварок був дерев'яним. У ньому були великі кімнати з двома ванькирами, накритий ґонтям, підлога з тесу; потребував ремонту, як і розташована поруч каплиця[49].

Ян Ксаверій Мушинський зі Шманьківців у 1842 році одружився з Кароліною Кульчицькою.[50]

Протягом 1883—1909 років у Шманьківцях діяли олійня, два млини, один із них зруйнований під час Першої світової війни. За сприяння о. Івана Гордієвського побудовано дім читальні «Просвіти», засновано Братство тверезості, касу ощадності, крамницю мішаних товарів.

Mig Shmankivci.png Mig Shmankivci - 32.png Mig Shmankivci — 33.PNG
Шманьківці на топографічній мапі Фрідріха фон Міґа, кінець XVIII ст. Шманьківці на австрійській топографічній мапі, 1861—1864 рр. Шманьківці на австрійській топографічній мапі, 1869—1887 рр.

XX століття[ред. | ред. код]

У Шманьківцях у 1900 році — 1229 жителів, у 1910 — 1201, у 1921 — 1127, у 1931 — 1112; у 1921 році — 255 дворів, у 1931 — 235.

Діяли філії українських товариств «Просвіта»[51], «Сокіл»[52], «Січ», «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа»[53] та інших, споживча і кредитова кооперативи, дитячий садок; театральний та хоровий гуртки, бібліотека. Діяли польські товариства «Кулко рольніче» (пол. Kółko rolnicze), «Стшелєц» (пол. Związek Strzelecki) і «Дом Людови» (пол. Dom ludowy).

Під час Першої світової війни до Легіону УСС зголосилися мешканці села Василь Солодкий і Франц Шиндерик; в УГА воював Антін Слота.

У 2019 році на 40-ка метровій висоті башти Чортківського костелу археолог, дослідник фортифікацій та старожитностей Володимир Добрянський виявив детонатор шрапнельного снаряду, по його траєкторії польоту визначив, що 1-й, 3-й, 4-й і 7-й гарматні полки (64 гармати) під командою отамана Кирила Карася в ході Чортківської офензиви (7—28 червня 1919 року) розташовувалися в лісі на захід від села[54].

У 1927—1928 роках багато мешканців Шманьківців емігрували до Канади та інших країн.

Деякий період Шманьківці були центром однойменної гміни. З 1 серпня 1934[55] до 1939 року село належало до гміни Колиндяни.

Після радянської анексії у вересні 1939 року радянська влада (органи НКВС) заарештували 26-ти жителів села, серед яких, зокрема[56]: Антін Баранович, Мирослав Боднарук, Антон Бойко, Євгеній Галянт, Лука Гермак, Петро Гермак, Іван Глух, Осип Глух, Анна Горяча, Ганна Горяча, Іван Горячий, Іван Горячий, Михайло Горячий, Олексій Горячий, Станіслава Горяча[57], Теодор Давидюк, Іван Давидюк, Іван Круцик, Антон Сивак, Антон Слота, Олена Слота, Микола Стратій]], Остап Федорович, Олександр Цебровський, Василь Шальвицький.

У 1940 році примусово організовано колгосп, який відновив свою роботу в 1948 році.

Від червня 1941 до березня 1944 роках — під нацистською окупацією[58]. Під час Другої світової війни у Шманьківцях діяв військовий аеродром[59].

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти в Червоній армії 67 жителів Шманьківців, зокрема: Петро Білянінов (нар. 1923), Іван Боднар (нар. 1901), Петро Бойко (нар. 1899), Михайло Васильович Бригідир (нар. 1903) Михайло Михайлович Бригідир (нар. 1915), Франко Вишневський (нар. 1915), Іван Галянт (нар. 1913), Роман Галянт (нар. 1919), Йосип Гермак (нар. 1912), Петро Гермак (нар. 1906), Степан Гермак (нар. 1903), Антон Германюк (нар. 1909), Михайло Глух (нар. 1919), Євстахій Гонта (нар. 1907), Григорій Гуменюк (нар. 1915), Василь Друк (нар. 1904), Микола Забіяка (нар. 1907), Адам Захарчук (нар. 1926), Петро Іванчів (нар. 1912), Йосип Ільмак (нар. 1915), Франко Ільмак (нар. 1924).

У 1954 році на вулиці Стрілка сталася масштабна пожежа[60].

Період Незалежности[ред. | ред. код]

26 травня 1991 року відбулися перші червонокалинівські фестини[61].

Перший випадок появи коронавірусної хвороби було виявлено на території села 7 жовтня 2020 року[62]. Станом на 27 липня 2021 року в Шманьківцях лабораторно підтверджено 55 випадків, з них 1 летальний[63].

З 27 листопада 2020 року Шманьківці належать до Заводської селищної громади[64]. 12 листопада 2021 року утворено Шманьківський старостинський округ з центром в селі Шманьківцях[65].

Релігія[ред. | ред. код]

Релігія
Церква святих безсрібників Косми і Даміана, ПЦУ
Церква святих Косми і Дам'яна, УГКЦ
Костел святої Марії Магдалини
Каплиця святого Миколая
Цвинтарна каплиця
Каплиця Матері Божої
Каплиця з нагоди проголошення Незалежності України
Каплиці

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятки
Дуб Шашкевича
Поселення Шманьківці І
Поселення Шманьківці ІІ
Поселення Шманьківці III (замчище)

Біля села є печера «Лисеня» (довжина 34 м, пісковик).[73][74]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Пам'ятники
Могила УСС
Пам'ятник Степанові Чарнецькому
три пам'ятні хрести, зокрема два — на честь скасування в 1848 р. панщини

У 1943 році насипано могилу на пошану УСС, полеглих за волю України (зруйновано 1946, відновлено 1990[75]).

Споруджено та встановлено:

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Нині працюють школа I—II ступенів, студія Центру культурних послуг Заводської селищної ради (колишня бібліотека та клуб)[85], фельдшерсько-акушерський пункт, 4 торгових заклади. Із сільськогосподарських підприємств працювали аграрно-пайове господарство «Маяк», ПАП «Злагода», ПАП «Мрія-2000», нині працює ПАП «Паросток».

Населення[ред. | ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1785 561
1900 1229 +119.1%
1910 1201 −2.3%
1921 1127 −6.2%
1931 1112 −1.3%
2001 745 −33.0%
2007 728 −2.3%
2014 729 +0.1%
2015 725 −0.5%
2018 681 −6.1%
2021 665 −2.3%
Чисельність населення, осіб
1785 1900 1910 1921 1931 2001 2007 2014 2015 2018 2021
561 1229 1201 1127 1112 745 728 729 725 681[86] 665[1]
Мовний склад

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[87]:

Мова Число осіб Відсоток
українська 99,87
Мовні особливості

У селі побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Шманьківцях[88]:


  • вічко (отвір у вулику),
  • воко (око),
  • вочко (вставлений камінь у перестіні),
  • дернюга (дерен),
  • дзядовство (дідова, жеброта),
  • залін (пропущене або погано оброблене місце під час оранки; огріх),
  • кайдак (жук-рогач),
  • курєчки (курячий послід),
  • чинити (чистити пшеницю, жито решетом),
  • чинити (виправляти шкіру).

Панорама[ред. | ред. код]

Панорамний вигляд на Шманьківці

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися
Проживали
  • Олександр Благодир (1880-ті–1944) — український музеєзнавець, журналіст, меценат. Створив хор при сільській читальні «Просвіти»[90].
  • о. Іван Гордієвський (1881—1944) — священник, громадський діяч, був парохом села. Похований у Богослужебній каплиці разом із дружиною.[91]
  • о. Микола Чарнецький (1830—1882 — греко-католицький священник, батько Степана Чарнецького[92].
  • о. Михайло Грабович (1803—1867) — греко-католицький священник, адміністратор Скальського деканату[93].
Дідичі
Охрещені
  • Саломея (1745 року, в метриці названа дочкою Яна Лянцкоронського та Констанції зі Злотницьких, хоча Адам Бонецький припускав, що вона була дочкою Константія Лянцкоронського) — дружина інфляндського підчашого Юзефа Ширина[96].

У літературі[ред. | ред. код]

У 2008 році учнями школи написана пісня про Шманьківці.[98]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б WS: s:Рішення Заводської селищної ради від 12.11.2021 №570 «Про утворення старостинських округів...».
  2. Погода в с. Шманьківці (Тернопільська область, Чортківський район) — прогноз погоди в Україні // weather.in.ua.
  3. Огородник, М. Тече Самець сивочолий крізь давні роки… // Свобода. — 2017. — № 17 (3 березня). — (Нам пишуть).
  4. Довідник поштових адрес // Укрпошта.
  5. а б Огородник, М. Історична мандрівка вулицями Шманьківців / Максим Огородник // Свобода плюс Тернопільщина. — 2021. — № 31 (23 квітня). — С. 3. — (Акценти).
  6. Рішення Шманьківської сільської ради від 14 жовтня 2001 року № 107 «Переіменування назв вулиць».
  7. в «Стрілка» 2013 на YouTube // Зенон Друк. — 2013.
  8. Огородник, М. Безслідно зникле село // Наш день. — 2021. — № 18 (12 травня). — С. 6.
  9. Огородник, М. Безслідно зникле село: із Струсівки на Чортківщині залишилася лише однойменна вуличка [Архівовано 24 травня 2021 у Wayback Machine.] // Наш день. — 2021. — 12 травня.
  10. а б Рішення Шманьківської сільської ради від 19 березня 2004 року № 99 «Про перейменування вулиці Центральної на вулицю Тараса Григоровича Шевченка до дня святкування 190-ї річниці з дня його народження».
  11. Чортківська округа. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія О. Соневицької та інші. — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1974. — Т. XXVII. — С. 230.
  12. а б 600 метрів автошляху районного значення «Швайківці — Залісся» оновили // Чортків.City, 4 червня 2019 р.
  13. а б Добрянський, В. Матеріали давньої історії Шманьковець та замку / Володимир Добрянський // Свобода плюс Тернопільщина. — 2021. — № 31 (23 квітня). — С. 3. — (Акценти).
  14. Добрянський, В. Матеріали давньої історії Шманьковець та замку / Володимир Добрянський // Свобода плюс Тернопільщина. — 2021. — № 34 (7 травня). — С. 3. — (Акценти).
  15. Шманьківці (Szmankowce) // Подільське воєводство у XV—XVIII століттях: : статті і матеріали / М. Крикун. — Львів, 2011. — С. 198. — ISBN 978-617-607-064-1.
  16. Добрянський, В. Матеріали давньої історії Шманьковець та замку / Володимир Добрянський // Свобода плюс Тернопільщина. — 2021. — № 31 (23 квітня). — С. 3. — (Акценти).
  17. Петегирич, В. Про одне поховання Княжої Доби з Волині. — 2011. — 165—166 с.
  18. Przybysławski, Władysław. Repertoryum zabytków przedhistorycznych na obszarze szesnastu powiatów Galicyi Wschodniej. — Lwów : drukarnia W. A. Szyjkowskiego, 1906. — 23 с.
  19. Janusz, Bohdan. Zabytki przedhistoryczne Galicji Wschodniej. — Lwów, 1918. — 101 с.
  20. Akta grodzkie i ziemskie. — T. XII. — № 2528. — S. 218. (лат.)
  21. Jabłonowski A. Źródła dziejowe. T. 18, cz. 1. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7, cz. 1. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa, 1902. — S. 53. (пол.)
  22. Михайловський, В. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-их років [Архівовано 12 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 — С. 139.
  23. AGAD. — MK. — Sygn.14. — f. 169—170.
  24. Грушевський М. Матеріали до історії суспільно-політичних відносин в Західній Україні // Записки наукового товариства ім. Шевченка. — Т. 63. — Кн. 1. — С. 62—63.
  25. Крикун М. Повітовий устрій Подільського воєводства XV—XVI ст. — 166 с.
  26. Грушевський М. Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західньої України [Архівовано 22 грудня 2019 у Wayback Machine.]. Серія перша (ч. 1-80) (1361—1530). — С. 62—63.
  27. а б в г ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів, ф. 141, оп. 1, спр. 2301, арк. 8 зв.
  28. Світло і тіні чортківських замків (Сторінками історії міста (XI-XVIII ст.). Книга перша / П. С. Федоришин. — Тернопіль : Терно-граф, 2019. — С. 673. — ISBN 978-966-457-355-6.
  29. Barącz S. Rys dziejów zakonu kaznodziejskiego w Polsce [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1861. — T. II. — S. 413—414. (пол.)
  30. Світло і тіні чортківських замків (Сторінками історії міста (XI-XVIII ст.). Книга перша / П. С. Федоришин. — Тернопіль : Терно-граф, 2019. — С. 676. — ISBN 978-966-457-355-6.
  31. Тимів І. Напад татар на Поділля і Прикарпаття взимку 1624 р. // Наукові записки з української історії: збірник наукових статей. — 2015. — Вип. 37. — С. 13—16.
  32. а б Barącz S. Rys dziejów zakonu kaznodziejskiego w Polsce [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]… — T. II. — S. 414—415. (пол.)
  33. Андрій Гуменяк ствердив, що цього дня побудували замок (див.: Центри діяльності домініканців у Львівській архідієцезії [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.] // Гілея: науковий вісник. — К. : Гілея, 2019. — Вип. 149 (№ 10). — Ч. 1. Історичні науки. — С. 54.), очевидно, помилково.
  34. Андрій Гуменяк ствердив, що для будівництва муру костелу; див.: Гуменяк, с. 54.
  35. Світло і тіні чортківських замків (Сторінками історії міста (XI-XVIII ст.). Книга перша / П. С. Федоришин. — Тернопіль : Терно-граф, 2019. — С. 677. — ISBN 978-966-457-355-6.
  36. ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів, ф. 141, оп. 1, спр. 2301, арк. 63.
  37. ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів, ф. 141, оп. 1, спр. 2301, арк. 71.
  38. ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів, ф. 141, оп. 1, спр. 2301, арк. 71 зв.
  39. Liske K. Cudzoziemcy w Polsce: L. Naker, U. Werdum, J. Bernoulli, J. E. Biester, J. J. Kausch. — Lwów, 1876. — S. 137. (пол.)
  40. ЛННБ ім. В.Стефаника. Відділ рукописів, ф. 103, оп. 1, спр. 44/45 І, № 3613, арк. 13.
  41. ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів, ф. 141, оп. 1, спр. 99. — S. 180. (пол.)
  42. У Баронча — гостинський (пол. gostyński).
  43. а б Гуменяк, А. Центри діяльності домініканців у Львівській архідієцезії [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.]… — С. 54.
  44. Barącz S. Rys dziejów zakonu kaznodziejskiego w Polsce [Архівовано 25 квітня 2021 у Wayback Machine.]… — T. II. — S. 417. (пол.)
  45. Андрій Гуменяк пише його прізвище як Пішковський; див. Гуменяк, с. 54.
  46. Світло і тіні чортківських замків (Сторінками історії міста (XI-XVIII ст.). Книга перша / П. С. Федоришин. — Тернопіль : Терно-граф, 2019. — С. 689. — ISBN 978-966-457-355-6.
  47. Шематизмь всего клира Греко-католицкой Епархіи Станиславовской на рокь Божій 1887. — 1887. — С. 187.
  48. Sman'kivci, Cortkiv, then later Ternopil' // Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ, Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — С. 212. — ISBN 966-658-228-4. (англ.)
  49. Світло і тіні чортківських замків (Сторінками історії міста (XI-XVIII ст.). Книга перша / П. С. Федоришин. — Тернопіль : Терно-граф, 2019. — С. 696. — ISBN 978-966-457-355-6.
  50. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 13. — S. 140. (пол.)
  51. ЦДІАЛ, Ф. 348, Товариство «Просвіта» м. Львів, оп. 1, спр. 6071, звіти про діяльність читальні у с. Шманьківці, 1906 — 1939 рр.
  52. ЦДІАЛ, Ф. 312, Українське спортивне товариство «Сокіл-Батько» м. Львів, оп. 1, спр. 777, звіти, протоколи, листування та інші матеріали про діяльність філіалу у с. Шманьківці, 1904 — 1935 рр.
  53. ЦДІАЛ, Ф. 206, Українське педагогічне товариство «Рідна Школа» м. Львів, оп. 1, спр. 2654, списки членів гуртка у с. Шманьківці Чортківського повіту, 1925 — 1938 рр.
  54. Володимир Добрянський, «Чортківська офензива» та домініканський костел святого Станіслава у Чорткові: дослідження свідчень 100-річної давнини // Бережани та Бережанщина в період «Чортківської офензиви»: події, особистості, пам’ять. — Бережани, 2019. — 39—48 с.
  55. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu czortkowskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie [Архівовано 3 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Dziennik Ustaw. — 1934. — № 68, poz. 632. — S. 1268. (пол.)
  56. Шманьківська сільська рада // Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Терно-граф, 2018. — Кн. 5. — С. 492——494. — ISBN 978-966-457-338-9.
  57. Явна, У. «Ні хвилини про те не жалкую…» // Голос народу. — 2017. — № 2 (13 січня). — С. 4.
  58. Відповідь Архівного відділу Чортківської РДА на інформаційний запит від 4 січня 2019 року № 53. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019. 
  59. Огородник, М. Шманьківський аеродром: міф чи реальність? // Чортківський Вісник. — 2017. — № 48 (15 грудня). — С. 4. — (Історичне).
  60. Захарчук, П. Стрілися на Стрілці дружною юрбою // Голос народу. — 2013. — № 46 (15 листопада). — С. 6. — (Свято вулиці).
  61. Блаженко, А. І нам воскреснути пора // Голос народу. — 1991. — № 48-49 (1 червня). — С. 5. — (Цінності).
  62. У Чортківському районі — 20 нових випадків COVID-19 [Архівовано 12 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Чортків.City. — 2020. — 8 жовтня.
  63. Лист Тернопільського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України від 27 липня 2021 року № 12/1532.
  64. Рішення Заводської селищної ради від 27 листопада 2020 року № 9 «Про реорганізацію Залісянської сільської ради, Шманьківської сільської ради, Шманьківчицької сільської ради та Швайківської сільської ради шляхом приєднання до Заводської селищної ради [Архівовано 7 січня 2021 у Wayback Machine.]»
  65. WS: s:Рішення Заводської селищної ради від 12.11.2021 №570 «Про утворення старостинських округів...».
  66. Огородник, М. Історія костелу в Шманьківцях // Чортківський Вісник. — 2017. — № 44 (17 листопада). — С. 5.
  67. Огородник, М. Каплиця, яка зведена... ще два століття тому // Чортківський Вісник. — 2018. — № 9 (23 березня). — С. 3. — (З історії святинь).
  68. Каплиця Матері Божої. Вікімапія. Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 05.08.2019. 
  69. Капличка з нагоди проголошення Незалежності України. Вікімапія. Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 05.08.2019. 
  70. Огородник, М. Каплиця Пресвятої Богородиці: ровесниця незалежності України // Голос народу. — 2016. — № 29 (22 липня). — С. 7.
  71. а б Наказ управління Тернопільської ОДА № 17 від 27.01.2010 р.
  72. Наказ управління Тернопільської ОДА № 124-од від 12.10.2017 р.
  73. Добрянський, В. Печера Лисеня поблизу Шманьківців: пошук невідомого // Голос народу. — 2017. — № 5 (3 лютого). — С. 5. — (Знахідка).
  74. Добрянський, В. Участь музейних працівників в археологічних дослідженнях карстових порожнин на Західному Поділлі // Збірник праць НТШ Т. 8..
  75. Казьва, О. Мітки жертовності й духу снаги на Чортківщині [Архівовано 5 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Золота пектораль. — 2013. — 18 квітня.
  76. Чорпіта, Я. Про скасування панщини на Чортківщині [Архівовано 26 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Золота пектораль. — 2014. — 11 січня.
  77. Огородник, М. Хрест, який пам'ятає епідемію тифу // Свобода. — 2017. — № 80 (13 жовтня). — С. 4.
  78. Огородник, М. Польські хрести у Шманьківцях [Архівовано 29 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Монітор Волинський. — 2019. — № 16 (29 серпня). — С. 9. — (Мозаїка).
  79. Свистун, О. А край села могила солдатська травою рясною давно поросла // Голос народу.
  80. Огородник, М. Іван Франко та Чортківщина // Чортківський Вісник. — 2018. — № 33 (24 серпня). — С. 2. — (До Дня Незалежності).
  81. Левицький В. Процьків Надія Федорівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 492. — ISBN 978-966-528-318-8.
  82. 600 метрів автошляху районного значення «Швайківці — Залісся» оновили // Чортків.City. — 2019. — 4 червня.
  83. а б Цих Шманьківців вітри скорботи // Золота Пектораль. — 2017. — 9 травня.
  84. Лякуш, Т. Не згубиться пам'ять людська // Голос народу. — 2013. — Жовтень. — (Урочини).
  85. WS: s:Рішення Заводської селищної ради від 12.11.2021 №569 «Про перейменування та внесення змін...».
  86. Лист Чортківської РДА № 01-1026 від 9 липня 2018 року [Архівовано 23 серпня 2018 у Wayback Machine.].
  87. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область // Населення.
  88. Огородник, М. Діалекти нашого краю // Чортківський Вісник. — 2018. — № 9 (23 березня). — С. 7. — (Як ми «балакаємо»).
  89. Мостович Прокіп // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 9. — С. 1655.
  90. Ковалів, Ю. Благодир Олександр // Західноукраїнська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія : у 4 т. / редкол.: М. Кугутяк та ін. — Івано-Франківськ : ПП «Манускрипт-Львів», 2018. — Т. 1 : А — Ж. — С. 140—142. — ISBN 978-966-2067-44-6.
  91. Wikimapia: Богослужебна капличка. wikimapia.org. Архів оригіналу за 1 лютого 2018. 
  92. Мориквас, Н. Меланхолія Степана Чарнецького. — Львів: Світ, 2005. — С. 304, 306, 314, 323. : іл. — ISBN 966-603-435-2.
  93. Hrabovyč Myxajlo // Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — Т. 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — С. 149. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  94. Spieralski Z. Iskrzycki Mikołaj h. Rogala (ok.1480–1540) // Polski Słownik Biograficzny. — T. X. — S. 171—172. (пол.)
  95. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — T. 13. — S. 336. (пол.)
  96. а б Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 349. (пол.)
  97. Karczewscy — historia rodu XIV—XVIII w. [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] — S. 146. (пол.)
  98. Вишньовська М. Пісня про Шманьківці / М. Вишньовська // Голос народу. — 2014. — № 26 (20 черв.). — С. 4. — (Присвята).

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg «Ой лузі червона калина» родом з Тернопільщини:пам'ятник автору створив батько, а нині реставрує син на YouTube // Т1 Новини. — 2022. — 20 травня.
Nuvola apps kaboodle.svg Ой, у лузі червона калина — пісня, що стала символом війни в Україні на YouTube // Факти ICTV. — 2022. — 29 квітня.
Nuvola apps kaboodle.svg Вона була гімном українських січових стрільців та повстанців, а зараз звучить по всьому світу на YouTube // Суспільне Тернопіль. — 2022. — 25 квітня.
Nuvola apps kaboodle.svg Різдвяний вертеп с. Шманьківці 2012 рік на YouTube // Відеоканал користувача qaz23sws. — 2012. —13 січня.