Звукоізоляція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Звукоізоля́ція (рос. звукоизоляция, англ. sound insulation, sound-proofing; нім. Schalldämmung f, Schallschutz m) або шумоізоля́ція — здатність перепони послабити шум, що проходить крізь неї[1].

Шум поділяється на повітряний та ударний. Повітряним вважається шум, що має джерело випромінювання в повітря (людський голос, музика, шуми інженерного обладнання, транспортного потоку тощо). Ударний шум — наслідок взаємодії на тверде тіло після чого шум поширюється через конструкцію, яка стає джерелом випромінювання (кроки по підлозі, падіння предметів на підлогу). Окремо можна виділити структурний шум — шум що передається твердими конструкціями будівель, незалежно від первинного джерела шуму, і перевипромінюється повітряним шумом.

Величиною вимірювання звукоізоляції є децибел (дБ). Для повітряного шуму виражається як зниження рівня звукового тиску огороджувальною конструкцією при проникненні з одного приміщення в інше, параметр, що характеризує це зниження — індекс ізоляції повітряного шуму. Дана величина є інтегральною, тобто характеризує звукоізоляцію в цілому, а для більш детального опису конструкції використовуються частотні характеристики звукоізоляції.

Ударний шум описується, як рівень звукового тиску під перекриттям внаслідок впливу на перекриття еталонної ударної машини (4 молоточки, які ударяють по перекриттю с певним періодом). По аналогії з повітрянім шумом, оцінюється за допомогою інтегрального параметру — індекс приведенного рівня звукового тиску під перекриттям. При вимірюванні даних параметрів також потрібна додаткова інформація про час ревербарації в приміщенні та площа огороджувальної конструкції, через яку проходить шум. При числовій оцінці звукоізоляції, для повітрянного шуму — чим вище значення індексу, тим звукоізоляція краща; для ударного шуму — навпаки, чим нижче значення індексу -тим краще.

Конструкція характеризується власною ізоляцією, а всі інші конструкції, що прилягають до неї — додатковою звукоізоляцією. Власні звукоізоляції різних конструкцій розташованих впритул одна до одної не можуть бути просумовані арифметично, будь яка додаткова конструкція буде характеризуватись додатковою звукоізоляцією, яка буде менше її власної звукоізоляції.

Як правило, першою конструкцією виступають перегородки з цегли, бетону або пінобетону, а додатковою — комбінація акустичної вати та гіпсокартону. Також велику популярність одержали каркасні звукоізоляційні кострукції (перегородки), що являють собою металевий каркас заповненний акустичною ватою, обшитий гіпсокартоном в декілька шарів з обох сторін. Такі конструкції часто використовуються у готелях, офісних центрах для зменшення навантаження на перекриття без втрат у звукоізоляції. Для перекриттів типовим рішенням зменшення ударного шуму під перекриттям є влаштування «плаваючої підлоги», що реалізується як звукоізоляційна підложка, що нагружена масою стяжки або іншого матеріалу.

Необхідними умовами ефективної звукоізоляції є:

1) Наявність масивного шару в конструкції (цегла, бетон, для каркасних перегородок — гіпсокартон у декілька шарів).

2) Наявність звукопоглинаючого шару (недостатня масивність може бути скомпенссвана наявністю звукопоглинаючого шару зажатого між масивними облицюваннями).

3) Герметичність конструкції (відсутність щілин).

4) Відсутність жорстких зв'язків (в першу чергу стосується конструкцій додаткової звукоізоляції. Жорсткі зв'язки виступають звуковими містками, через які проходить структурна складова шуму, шо після перевипромінюється в повітря).

В Україні популярними акустичними матеріалами, що використовуються для звукоізоляції, є акустична вата «Rockwool» (Польща), «Шуманет» (Росія), безкаркасні системи звукоізоляції «ЗИПС» (Росія), вібропідвіси та опори на основі матеріалу «Sylomer» (Австрія), «Вибростек» (Росія), звукоізоляційні підкладки під стяжку «Rockwool Stroprock» (Польща), «Шумостоп», «Акуфлекс» (Росія) та ін.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. ДСТУ 2325-93 Шум. Терміни та визначення.