Висота звуку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Висота́ зву́ку — суб'єктивна оцінка якості звуку. Залежить, головним чином, від частоти звукових коливань. Чим більше частота коливань, тим вище звук. Для звуків з неперіодичними коливаннями (шумів) визначення висоти звуку ускладнено.

У музичній практиці розрізняють звуки з визначеною висотою та невизначеною висотою (див. також звук музичний). Висота звуку визначається частотою коливань основного тону (незалежно від амплітуди коливань складових) і фіксується як нота. Звуковисотна шкала поділяється на октави, октава поділяється на 12 півтонів. Звуковисотна шкала є логарифмічною — звуки, що відстоять один від одного на октаву зв'язані співвідношенням 1 : 2, звуки, що відстоять на півтону в темперованому строї зв'язані співвідношенням 1 : , тому арифметична різниця частот коливань сусідніх нот буде меншою в низькому регістрі й більшою у високому регістрі.

Ноти і частота коливань[ред. | ред. код]

Нижче подано таблицю відповідності музичних звуків частоті коливань їх основних тонів згідно зі стандартом А = 440 Гц,

Тон Субконтроктава Контроктава Велика октава Мала октава Перша октава Друга октава Третя октава Четверта октава П’ята октава
H/C 16,35 32,70 65,41 130,81 261,63 523,25 1046,50 2093,00 4186,01
C/D 17,32 34,65 69,30 138,59 277,18 554,37 1108,73 2217,46 4434,92
D 18,35 36,71 73,42 146,83 293,66 587,33 1174,66 2349,32 4698,64
D/E 19,45 38,89 77,78 155,56 311,13 622,25 1244,51 2489,02 4978,03
E/F 20,60 41,20 82,41 164,81 329,63 659,26 1318,51 2637,02 5274,04
E/F 21,83 43,65 87,31 174,61 349,23 698,46 1396,91 2793,83 5587,65
F/G 23,12 46,25 92,50 185,00 369,99 739,99 1479,98 2959,96 5919,91
G 24,50 49,00 98,00 196,00 392,00 783,99 1567,99 3135,96 6271,93
G/A 25,96 51,91 103,83 207,65 415,30 830,61 1661,22 3322,44 6644,88
A 27,50 55,00 110,00 220,00 440,00 880,00 1760,00 3520,00 7040,00
A/B 29,14 58,27 116,54 233,08 466,16 932,33 1864,66 3729,31 7458,62
H/C 30,87 61,74 123,47 246,94 493,88 987,77 1975,53 3951,07 7902,13

Стандарти звуковисотної настройки[ред. | ред. код]

Див. також: Камертон

В музичній практиці для настройки музичних інструментів використовується камертон. Як правило використовуються камертони, що настроюють на звук «ля» першої октави, якій в сучасній музичній практиці відповідає частоті коливань основного тону 440 гц. Цей стандарт іноді позначається як «A440». Проте в історії музики цей стандарт коливався в значних межах. Наприклад, камертони, якими користувався Гендель, датовані 1740 роком, настроювались як A = Звук 422.5 Hz, а пізніше, в 1780, як A = Звук 409 Hz,, майже півтоном нижче.[1]. Деякі сучасні колективи використовують дещо інші стандарти звуковисотності, наприклад Нью-Йоркський філармонічний оркестр та Бостонський симфонічний оркестр використовують A = 442 Hz.[2]

Існують також транспонуючі інструменти, партії яких пишуться вище або нижче від їх реального звучання на певний інтервал. Наприклад, кларнет або труба, нота, позначена в нотах як «до», звучатиме як «сі-бемоль», тобто на тон нижче.

Діапазони музичних інструментів та голосів[ред. | ред. код]

В музичній практиці кожен інструмент, а також голос вокаліста характеризується діапазоном, що визначається нижньою і верхньою доступною для виконання нотою. Діапазони найпоширеніших музичних інструментів і академічних голосів можна представити такою таблицею:


Middle CMiddle Cгонгоркестрові дзвонитубодзвіночкивібрафончелестакроталіксилофонмаримбалитавриУдарні інструментитруба-піколотруба (музичний інструмент)корнетвалторнатромбонтубамідні духовіОрган (музичний інструмент)блок-флейтафлейта-піколопоперечна флейтаальтова флейтабасова флейтафлейтагубна гармошкаакордеонязичково-клавішнісаксофон-сопраніносаксофон-сопраносаксофон-альтсаксофон-тенорсаксофон-баритонсаксофон-бассаксофон-контрабассаксофоникларнет-піколокларнетбасетгорнбас-кларнетгобойанглійський ріжокфаготконтрафаготдерев'яні духовіцимбалифортепіаноstruckбанджомандолінагітарабас-гітараклавесинарфащипкові музичні інструментискрипкаальтвіолончельконтрабассмичковіхордофонисопраномецо-сопраноальттенорбаритонбасголос людини

Література[ред. | ред. код]

  • Шип С. В. Музична форма від звуку до стилю [Текст] : навч. посіб. / С.В. Шип. - К. : Заповіт, 1998. - 368 с. - ISBN 966-7272-21-4 : Б. ц.
  • Алдошина И., Приттс Р. Музыкальная акустика. Учебник. — СПб.: Композитор, 2006. — 720 с., ил. ISBN 5-7379-0298-6

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ARIA for ACID Pro v1.0 (software). Sony (ACID Pro), Garritan (ARIA). 2008. Архів оригіналу за 2013-06-24. Процитовано 2012-03-09. «Soft Synth Properties... About...» 
  2. Franz Nistl, Table of orchestra tunes