Висота звуку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Висота́ зву́ку — суб'єктивна оцінка якості звуку. Залежить, головним чином, від частоти звукових коливань. Чим більше частота коливань, тим вище звук. Для звуків з неперіодичними коливаннями (шумів) визначення висоти звуку утруднено.

У музичній практиці розрізняють звуки з визначеною висотою та невизначеною висотою (див. також звук музичний). Висота звуку визначається частотою коливань основного тону (незалежно від амплітуди коливань складових) і фіксується як нота. Звуковисотна шкала поділяється на октави, октава поділяється на 12 півтонів (див.тон в музиці). Звуковисотна шкала є логарифмічною — звуки, що відстоять один від одного на октаву зв'язані співвідношенням 1 : 2, звуки, що відстоять на півтону в темперованому строї зв'язані співвідношенням 1 : \sqrt[1/12]{2}, тому арифметична різниця частот коливань сусідніх нот буде меншою в низькому регістрі й більшою у високому регістрі.

Ноти і частота коливань[ред.ред. код]

Нижче подано таблицю відповідності музичних звуків частоті коливань їх основних тонів згідно зі стандартом А = 440 Гц.

Midi.png


Субконтроктава

—————————————

Контроктава

—————————————

Велика октава

—————————————

Мала октава


—————————————

Перша октава

—————————————

Друга октава


—————————————

Третя октава

—————————————

Четверта октава

—————————————
П'ята октава

Стандарти звуковисотної настройки[ред.ред. код]

Див. також: Камертон

В музичній практиці для настройки музичних інструментів використовується камертон. Як правило використовуються камертони, що настроюють на звук «ля» першої октави, якій в сучасній музичній практиці відповідає частоті коливань основного тону 440 гц. Цей стандарт іноді позначається як «A440». Проте в історії музики цей стандарт коливався в значних межах. Наприклад, камертони, якими користувався Гендель, датовані 1740 роком, настроювались як A = Звук 422.5 Hz, а пізніше, в 1780, як A = Звук 409 Hz,, майже півтоном нижче.[1]. Деякі сучасні колективи використовують дещо інші стандарти звуковисотності, наприклад Нью-Йоркський філармонічний оркестр та Бостонський симфонічний оркестр використовують A = 442 Hz.[2]

Існують також транспонуючі інструменти, партії яких пишуться вище або нижче від їх реального звучання на певний інтервал. Наприклад, кларнет або труба, нота, позначена в нотах як «до», звучатиме як «сі-бемоль», тобто на тон нижче.

Діапазони музичних інструментів та голосів[ред.ред. код]

В музичній практиці кожен інструмент, а також голос вокаліста характеризується діапазоном, що визначається нижньою і верхньою доступною для виконання нотою. Діапазони найпоширеніших музичних інструментів і академічних голосів можна представити такою таблицею:


Middle C Middle C гонг оркестрові дзвони тубо дзвіночки вібрафон челеста кроталі ксилофон маримба литаври Ударні інструменти труба-піколо труба (музичний інструмент) корнет валторна тромбон туба мідні духові Орган (музичний інструмент) блок-флейта флейта-піколо поперечна флейта альтова флейта басова флейта флейта губна гармошка акордеон язичково-клавішні саксофон-сопраніно саксофон-сопрано саксофон-альт саксофон-тенор саксофон-баритон саксофон-бас саксофон-контрабас саксофони кларнет-піколо кларнет басетгорн бас-кларнет гобой англійський ріжок фагот контрафагот дерев'яні духові цимбали фортепіано struck банджо мандоліна гітара бас-гітара клавесин арфа щипкові музичні інструменти скрипка альт віолончель контрабас смичкові хордофони сопрано мецо-сопрано альт тенор баритон бас голос людини

Література[ред.ред. код]

  • Шип С. В. Музична форма від звуку до стилю [Текст] : навч. посіб. / С.В. Шип. - К. : Заповіт, 1998. - 368 с. - ISBN 966-7272-21-4 : Б. ц.
  • Алдошина И., Приттс Р. Музыкальная акустика. Учебник. — СПб.: Композитор, 2006. — 720 с., ил. ISBN 5-7379-0298-6

Примітки[ред.ред. код]

  1. «ARIA for ACID Pro v1.0 (software)». Sony (ACID Pro), Garritan (ARIA). 2008. Архів оригіналу за 2013-06-25. «Soft Synth Properties... About...» 
  2. Franz Nistl, Table of orchestra tunes