Землетрус в Амбато (1949)
<div style="width: Помилка виразу: незрозуміле слово «px»px; float:none; clear:both; ">  | |
| Дата | 5 серпня 1949 |
|---|---|
| Магнітуда | 6,8 |
| Глибини | 40 км |
| Епіцентр | 1°14′13.2000001″ пд. ш. 78°18′18.000000100025″ зх. д. / 1.23700° пд. ш. 78.30500° зх. д. |
| Постраждалі країни (території) | Еквадор |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Землетрус в Амбато 1949 року — землетрус, що стався 5 серпня 1949 року в еквадорській провінції Тунгурауа, неподалік від адміністративного центру — міста Амбато. Це був найбільш руйнівний землетрус у Західній півкулі за понад п'ять років. У підсумку загинуло 5050 осіб. Сила землетрусу - 6,8 бала за шкалою Ріхтера, гіпоцентр був за 40 км (25 миль) від поверхні.
Довколишні села Гуано, Патейте, Пелілео і Пільяро були знищені, а місто Амбато - сильно поруйноване[1]. Землетрус зрівняв з землею цілі будівлі, а наступні зсуви і обвали завдали шкоди провінціям Тунґурауа, Чімборасо та Котопаксі. Помірні підземні поштовхи було чутно в найбільшому місті Гуаякіль і столиці Еквадору Кіто.
Землетрус стався на зіткненні двох взаємопов'язаних тектонічних областей: субдукції плити Наска під Південно-Американську плиту та Андський вулканічний пояс. Станом на 2012 рік в Еквадорі, у зв'язку з міжплитною і внутрішньоплитною сейсмічною активністю, існує небезпека наступного землетрусу[2].
В Еквадорі часто відбуваються землетруси. Історія спостережень за міжплитними землетрусами поруч із зоною субдукції Наска становить понад 80 років[2]. Землетрус в Амбато 1949 року став другим за масштабом руйнувань землетрусом у сучасній історії Еквадору, поступаючись лише землетрусові в Ріобамбі 1797 року[3], і найбільш руйнівним землетрусом у Західній півкулі з часів землетрусу в Сан-Хуані 1944 року[4]. Від 1949 року в країні відбулося кілька сильних землетрусів, зокрема, так звані еквадорські землетруси 1987 і 1997 років. Крім того, в країні було чутно перуанський землетрус 2007 року[5].
Південноамериканська сейсмічна активність і вулканізм значною мірою спричинені субдукцією океанічної плити Наска під континентальну Південноамериканську плиту і субдукцією літосфери Тихого океану під південноамериканський континент. Ця активність простягається на 6000 км (4000 миль) уздовж західного узбережжя континенту, і, ймовірно, пов'язана з областю розломів поблизу западини Еквадору. А область розломів може функціювати як самостійна мікроплита[2].
Хребет Карнегі Рідж рухається під теренами Еквадору, спричиняючи підняття прибережних районів і вулканізм. Рух хребта, можливо, ще й змінює тип розломів уздовж узбережжя, спричиняючи зсуви (розломи, що переміщуються горизонтально один відносно одного). Про це свідчить зміна напряму розлому Якуїна, який, на відміну від решти розломів басейну Панами, прямує на захід, а не з півночі на південь. Все це свідчить про те, що Карнегі-Рідж, імовірно, перебуває в процесі зіткнення з континентальною частиною Еквадору. Це зіткнення викликало сильні землетруси в Ріобамбі (1797 рік) і в Алаусі (1961 рік). Деякі з північно-західних і південно-східних рухів розломів сходяться в Інтер-Андській долині, де 1949 року й стався землетрус в Амбато[2].
Гіпоцентр землетрусу в Амбато був на глибині 40 км, під горою, що лежить за 72 км від міста. Внаслідок руйнування найближчих розломів, розриву пластів гірської породи й виходу ударної хвилі на поверхню пообвалювались цілі будинки. Журнал «Life» повідомив, що спочатку місцеві сейсмологи оцінили силу землетрусу в 7,5 балів за шкалою Ріхтера[4], але пізніше офіційні вимірювання переглянуто до 6,8 бала[1].
Основному землетрусові передував слабший (форшок), сили якого було досить, щоб спричинити паніку і змусити людей тікати з будинків. Епіцентр землетрусу був на південний схід від Амбато[5]. Внаслідок основного землетрусу завалилися головний собор Амбато і військові казарми, як і більшість будівель міста. Десятки молодих дівчат готувалися до першого причастя і загинули під уламками собору[6]. Ударні поштовхи зруйнували водопровідну систему і лінії електропередач, відкрили тріщини в землі, перетворили мости на купи уламків і пустили під укіс один потяг[7]. Землетруси зруйнували будівлі в найближчих до Анд селах, зсуви заблокували річки і шляхи[3]. Село Лібертад з населенням 100 осіб поблизу Пелілео провалилося на 460 метрів у величезну діру приблизно 800 метрів у діаметрі[8]. Інтенсивність землетрусу за шкалою Меркаллі в найбільших містах Еквадору, Кіто і Гуаякіль, дорівнювала IV з XXII можливих[1].
Згідно з першими повідомленнями (близько 7 серпня) кількість загиблих оцінено в 2700 осіб[9]. У містах Патейте і Пелілео потерпілих було найбільше, відповідно 1000 і 1300 загиблих. У самому ж Амбато повідомлено про 400-500 загиблих, а за оцінками посольства Еквадору у Вашингтоні від 1000 до понад 2000 осіб зазнали поранень. У місті Пільяро, зруйнованому землетрусом, було понад 20 загиблих. У Латакунзі загинуло 11 осіб, 30 осіб поранено, зруйновано 50 будинків, дві церкви та будівля місцевої адміністрації. Ще п'ятнадцять інших населених пунктів також сильно потерпіли, зокрема Гуано, який зруйнувався[1].
Згідно з проміжними оцінками тільки в Пелілео загинуло близько 3200 осіб, а загальні жертви становили 4000. Посадові особи повідомили, що багато з них були всередині будівель, коли ті зруйнувалися, або ж загинули внаслідок затоплення, спричиненого блокуванням дренажного каналу. Багато інших розчавлено зсувами з довколишніх гір. Жоден з будинків у Пелілео не залишився цілим, багато будинків зрівнялись з землею або провалилися у великі тріщини, що утворилися в землі. 75 відсотків будинків в Амбато встояли, але зазнали сильних пошкоджень[10]. А 8 серпня повторні поштовхи значної сили знову вдарили по місту[11].
Остаточна кількість жертв, за даними Геологічної служби Сполучених Штатів, становила 5050 осіб[1], від землетрусу потерпіли близько 30 населених пунктів, а близько 100 000 людей залишилися без даху над головою[10].
Президент Еквадору, Гало Плаза Ласо, вилетів до Амбато, щоб особисто займатись наданням першої допомоги потерпілим. Упродовж двох днів Плаза керував рятувальними операціями поки літаки з Кіто доставляли вантажі. Група добровольців з Червоного Хреста допомагала потерпілим медикаментами[3]. Армія Сполучених Штатів скерувала дві рятувальні групи із засобами для переливання крові. Мер Маямі разом з сімома іншими американськими політиками почав кампанію зі збирання коштів на медикаменти та одяг, згодом переправивши до Еквадору 69 кг (150 фунтів) ліків компанії Rexall[12]. Кілька сусідніх країн відрядили свої літаки з медикаментами та харчами[13]. Протягом двох годин від початку збирання коштів було зібрано 250 000 еквадорських сукре (близько $14 815 за курсом 1949 року)[6].
7 серпня літак з 34 рятувальниками з нафтової компанії Shell впав за 32 км від Амбато. Всі пасажири загинули[14]. Через кілька днів після землетрусу в Пелілео почали поширюватись хвороби, зокрема, малярія. Влада закликала на допомогу команду американських солдатів, які очищали воду спеціальними пристроями і розпилювали з літака ДДТ. Хворих помістили під карантин, їм було заборонено покидати місто[13].
Землетрус великою мірою вплинув на низку міст: він знищив Гуано, Патейте, Пелілео, Пільяро і одну третину Амбато[1]. Місто Амбато стало «місцем страждань і болю», в якому «десятки похоронних процесій пробиралися між руїнами»[14]. Від щойно побудованої лікарні залишилося лише чотири стіни, а більшість будівель у місті були зруйновані. У Пелілео рятувальники виявили жителів, що годували засипаних людей через отвори в землі. Рятувальні роботи тривали під час повторних підземних поштовхів і проливних дощів[15].
Щоб допомогти потерпілим від землетрусу жителям, 29 червня 1950 року влада організувала фестиваль фруктів і квітів. Фестиваль мав успіх і згодом став щорічним заходом, який проводять під час карнавалу[16]. Нині він є важливою туристичною принадою[17][18]. Амбато повністю перебудовано після землетрусу. На місці зруйнованого головного храму міста Іглесія Матріс де Амбато 1954 року постав новий собор, відомий як Ла Іглесія Катедрал[19]. Місто Пелілео побудовано на новому місці, приблизно за 2 км від його попереднього положення[20].
Амбато часто відвідують туристи, що подорожують Панамериканським шосе. Місто відоме своїм великим ринком, який пропонує широкий спектр товарів, зокрема місцеві делікатеси і квіти, а також маєтками (quintas) — старовинними садибами, що стали історичними парками, серед яких деякі побудовано ще до землетрусу[21].
В Еквадорі як і раніше існує ризик землетрусів: як внутрішньоплитних (наприклад, у березні 1987 року), так і міжплитних. Внутрішньоплитна сейсмічна активність зазвичай пов'язана зі зсувами та розрідженням ґрунтів. Вона становить чималу загрозу, бо може бути набагато потужнішою за міжплитну сейсмічну активність[2].
- ↑ а б в г д е Today in Earthquake History: August 5. United States Geological Survey. 18 грудня 2009. Архів оригіналу за 26 червня 2012. Процитовано 5 серпня 2010.
- ↑ а б в г д Espinosa, A.F.; Hall, M.L.; Yepes, H. Tectonics and Seismicity // [1] / Schuster, R.L.; Egred, J. — National Academies Press[en], 1991. — С. 29—31. — (Natural disaster studies, an investigative series of the committee on natural disasters) — ISBN 978-0-309-04444-8. Архівовано з джерела 4 квітня 2015
- ↑ а б в Ecuador: Death in the Andes, Time, Time Inc. (Time Warner), 15 серпня 1949, архів оригіналу за 14 жовтня 2012, процитовано 6 серпня 2010
- ↑ а б Disaster Strikes Ecuador: In the Shadow of the Andes 5,000 Die In Earthquake, Life, 27 (8), 22 серпня 1949: 26—27, архів оригіналу за 2 березня 2012, процитовано 26 листопада 2010
- ↑ а б Historic World Earthquakes. United States Geological Survey. 23 листопада 2009. Архів оригіналу за 28 July 2010. Процитовано 6 серпня 2010.
- ↑ а б Toll in Quake Is Up to 2,700 Dead, Report. Milwaukee Journal. Harry J. Grant. 7 серпня 1949. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 6 серпня 2010.
- ↑ Atlantic Pact Signers Agree on Protection: Earthquake Kills 500 in Ecuador; Chinese General Joins Reds. Nevada Daily Mail. 6 серпня 1949. Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 11 вересня 2010.
- ↑ Ecuador Town Disappeared in Big Earthquake. Ellensburg Daily Record. J.C. Kaynor. 11 серпня 1949. Архів оригіналу за 2 травня 2016. Процитовано 6 серпня 2010.
- ↑ Ecuador Earthquake: Thousands Are Injured. Sarasota Herald-Tribune. Diane McFarlin. 7 серпня 1949. Архів оригіналу за 4 травня 2016. Процитовано 5 серпня 2010.
- ↑ а б 100,000 Homeless In Ecuadorian Earthquake. The Telegraph. Terrence Williams. 9 серпня 1949. Процитовано 5 серпня 2010.
- ↑ Another Earthquake Strikes in Ecuador. The Southeast Missourian. 9 серпня 1949. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 5 серпня 2010.
- ↑ Florida East Coast Cities Head Drive to Supply Relief to Stricken Ecuador. Evening Independent. 12 серпня 1949. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 11 вересня 2010.
- ↑ а б Ecuador's Earthquake: Stern Measures Taken by the Government. The Age. Fairfax Media. 11 серпня 1949. Архів оригіналу за 19 травня 2016. Процитовано 5 серпня 2010.
- ↑ а б Latest Reports on Earthquake. The Sydney Morning Herald. 8 серпня 1949.
- ↑ Ecuador Victims Homeless in Downpour. The Sydney Morning Herald. 10 серпня 1949.
- ↑ La Fiesta de las Flores y de las Frutas. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 25 січня 2021.
- ↑ The Festival of Fruit and Flowers in Ambato. New Media Holdings Company. Архів оригіналу за 26 червня 2012. Процитовано 19 серпня 2010.
- ↑ Fiestas de Ambato (2010). Historia de la Fiesta de la Fruta y de las Flores (ісп.). Comité Permanente de la Fiesta de la Fruta y de las Flores (Standing Committee of the Festival of Fruit and Flowers). Архів оригіналу за 4 лютого 2011. Процитовано 14 листопада 2010.
{{cite web}}: Недійсний|deadlink=404(довідка) - ↑ Iglesia La Catedral (ісп.). Municipalidad de Ambato. 2010. Архів оригіналу за 29 квітня 2009.
- ↑ Whiteford, L.M.; Tobin G.A., Laspina C. & Yepes H. (2002). In the shadow of the volcano: human health and community resilience (PDF). Center for Disaster Management and Humanitarian Assistance (at the University of South Florida). Архів оригіналу (PDF) за 26 червня 2012. Процитовано 19 серпня 2010.
- ↑ St. Louis, Regis. Lonely Planet Ecuador & the Galapagos Islands. — Lonely Planet, 2009. — С. 167.