Злинка однорічна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Злинка однорічна
Erigeron annuus.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Astereae
Рід: Злинка (Erigeron)
Вид: Злинка однорічна
Біноміальна назва
Erigeron annuus
(L.) Pers., 1807
Синоніми
Aster annuus L.
Stenactis annua (L.) Cass. ex Less.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Erigeron annuus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Erigeron annuus
EOL logo.svg EOL: 469143
IPNI: 203539-1
ITIS logo.svg ITIS: 35804
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 91248

Злинка однорічна[1], стенактис однорічний як Stenactis annua[2] (Erigeron annuus) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений у США й Канаді; натуралізований у Європі й деяких частинах Азії.

Опис[ред. | ред. код]

Stenactis annua — Flora Batava — Volume v9.jpg

Однорічна або дворічна трава, 20–90(150) см заввишки. Листки цілісні. Кошики 15–20 мм в діаметрі, багатоквіткові, зібрані в щитковидні суцвіття. Обгортка 2–3-рядна. Крайові квітки в кошику маточкові, лінійно-язичкові, білі, 2-рядні; серединні — двостатеві, трубчасті, жовті. Сім'янки більш-менш сплюснуті, голі, чубок 1-рядний, з коротких ламких щетинок. 2n = 27[2][3].

Поширення[ред. | ред. код]

Батьківщина — США й Канада. Натуралізований у Європі й деяких частинах Азії[4][5][6].

В Україні вид зростає в лісах, на узліссях, берегах річок і лугах, засмічених місцях. Адвентивна рослина — розсіяно (Закарпатська, Львівська, Волинська та Харківська області). Бур'ян[2].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Erigeron annuus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 323, 324. (рос.)(укр.)
  3. Flora of North America. Процитовано 09.05.2019.  (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 09.05.2019.  (англ.)
  5. Euro+Med Plantbase. Процитовано 09.05.2019.  (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 09.05.2019.  (англ.)