Зоряні кораблі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Назва «Зоряні кораблі»
Зоряні кораблі.jpg
Автор Іван Єфремов
Назва мовою
оригіналу
Звёздные корабли
Дизайн
обкладинки
Д. Дубинський
Країна СРСР СРСР
Мова російська
Серія Бібліотека наукової фантастики і пригод (Детгиз)
Жанр Наукова фантастика
Укр. видавництво Державного видавництва «Дитяча література»
Виданий 1948
Сторінки 80
Тираж 30000

«Зоряні кораблі» — науково-фантастична повість Івана Антоновича Єфремова.

Сюжет[ред.ред. код]

Палеонтолог Олексій Петрович Шатров дізнається, що його китайський колега знайшов череп динозавра з отвором, що нагадує кульове поранення. Динозавр жив 70 мільйонів років тому, людини тоді не було, можна зробити одне припущення: у той далекий час Землю відвідали прибульці. Однак як вони могли подолати величезну відстань? Шатров дізнається і про інше відкриття: його колишній учень, молодий радянський астроном, що загинув на війні, розрахував траєкторію руху Сонячної системи, і виявилося, що 70 мільйонів років тому Сонячна система наблизилася до центру Галактики (і до інших зоряних систем) настільки, що переліт був цілком реальний. Значить, в цей час і прилетіли прибульці, чому свідчення — череп динозавра.

Шатров приходить до свого друга, палеонтолога і геолога Іллі Андрійовича Давидова. Давидов у цей час думає над іншою загадкою: він проводив розкопки в Середній Азії, де виявив величезні кладовища динозаврів — безліч тварин загинули одночасно з незрозумілої причини. Швидше за все, в результаті землетрусу з-під землі могли вийти радіоактивні гази, які і вбили динозаврів. Можливо прибульці (як вирішили двоє вчених) могли прилітати на Землю для розвідки джерел ядерного палива! На них напали динозаври, і прибульцям довелося захищатися. Давидов, розкопуючи це кладовище, також серед кісток динозаврів знаходить загадковий артефакт, який спочатку вважав панциром древньої черепахи…

Історія створення та публікації[ред.ред. код]

Вихідною точкою для сюжету про череп динозавра з кульовим отвором, за припущенням Петра Чудінова, був череп вимерлого бізона з отвором, що нагадував кульовий, який зберігався в Палеонтологічному музеї в Москві. Уже після публікації повісті, наприкінці 1950-х років мамолог Н. К. Верещагін з'ясував, що причина отвору проста: це були сліди хворобливих свищів, викликаних паразитичними черв'яками або личинками оводів.

В Давидові можна впізнати самого Єфремова (польовий учений, в молодості служив у флоті і т. д.). Прототипом Шатрова став друг Єфремова — Олексій Петрович Бистров[1], лікар, біолог, художник.

Повість була написана 1946 року. Перша публікація відбулася 1947 року в журналі «Знание — сила», а окремою книгою повість вийшла 1948 року.

Проблематика[ред.ред. код]

За твердженням Єфремова, повість стала для нього як для письменника новим етапом. До цього він писав пригодницькі оповідання, а тут порушувалися питання творчої праці вченого, і довелося більш серйозно міркувати над психологією героїв.

Головна ідея Єфремова — ідея множинності вогнищ розуму Всесвіту і подібності тих шляхів, за якими йде еволюція на різних планетах. Він стверджує, що розумна істота неминуче буде гуманоїдом. Ці ідеї він обговорював з Олексієм Бистровим в листах і, багато в чому, вигляд прибульця був придуманий Бистровим[2], який займався реконструкцією зовнішності викопних тварин за кістковими останками.

У повісті з'єдналися дві теми, які цікавили Єфремова: палеонтологія і Космос.

Академік Ю. М. Денисюк писав, що саме ця повість спонукала його в 1957 році розпочати роботи з фіксації об'ємних зображень за допомогою спеціальних фотоматеріалів, що врешті призвело до винаходу тривимірної голографії.

Примітки[ред.ред. код]

  1. И. А. Ефремов, «Об Алексее Петровиче Быстрове (Выступление на заседании в ЛГУ, посвящённом памяти А. П. Быстрова)»: „Ещё 14 лет назад я сделал попытку обрисовать облик Алексея Петровича в повести «Звёздные корабли», где он фигурирует под именем профессора Шатрова“
  2. «Иван Антонович Ефремов. Переписка с учёными. Неизданные работы» (см письма № 31, 32)