Зінич Ігор Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зінич Ігор Вікторович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Зінич Ігор Вікторович.jpg
Загальна інформація
Народження 6 вересня 1989(1989-09-06)
Рокитне
Смерть 20 січня 2015(2015-01-20) (25 років)
Донецьк
Псевдо Псих
Військова служба
Роки служби 20142015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Формування
80-а аеромобільна бригада.svg
 80 ОАеМБр
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «Народний Герой України»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Медаль «За жертовність і любов до України»

І́гор Ві́кторович Зі́нич (6 вересня 1989(19890906) — 20 січня 2015) — молодший сержант медичної служби Збройних Сил України, Герой України. Один із «кіборгів».

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Рокитнянську ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3, Білоцерківський медичний коледж 2009 року. Після строкової служби повернувся працювати в Рокитнянську районну лікарню.

Доброволець, медичний брат госпітального відділення, 3-й батальйон, 80 окрема аеромобільна бригада.

Від 17 грудня 2014-го — на території Донецького аеропорту. Протягом останніх днів боїв перед підривом проросійськими силами нового терміналу Донецького аеропорту, Зінич рятував життя поранених за таких умов, коли бійців неможливо було вивезти під обстрілами, був і сам поранений.

Російсько-колабораціоністичні сили не давали відвозити ні мертвих, ні поранених. Старшому солдату Ігорю Римару від пострілу з РПГ відірвало руку та вирвало нижню щелепу; «Псих» вставив йому трубку та з помічниками дві доби боровся за нього — на морозі, у кіптяві, під час бою. Домовилися з росіянами про тимчасове перемир'я — аби пораненого в лікарню довезти. У госпіталі Ігор Римар помер через 10 днів — військовика ввели в кому та не змогли вивести.

20 січня 2015-го Ігор Зінич загинув під завалами в новому терміналі.

Пошуками Ігоря займався брат, сестра та друзі, 16 лютого 2015-го вдалося вивезти його тіло. Похований в Рокитному 19 лютого 2015-го.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 582/2015 від 14 жовтня 2015 року, «за виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, жертовне служіння Українському народові», присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)[1][2].
  • Указом № 1 від 4 червня 2015 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно)[3][4].
  • Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
  • Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).
  • 25 березня 2015 року у селищі міського типу Рокитне на фасаді будівлі центральної районної лікарні (вулиця Вокзальна, 86), де працював Ігор Зінич, йому було відкрито меморіальну дошку.
  • 22 травня 2015 року в ЗОШ № 3 Рокитного відкрито меморіальну дошку випускнику Ігорю Зіничу.
  • 18 червня 2015 року у місті Біла Церква на будівлі Білоцерківського базового медичного коледжу (Сквирське шосе, 240), де навчався Ігор Зінич, йому встановлено меморіальну дошку[5].
  • В селищі міського типу Рокитне вулиця Радянська перейменована на вулицю Ігоря Зінича.
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня[6][7].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 14 жовтня 2015 року № 582/2015 «Про присвоєння І.Зіничу звання Герой України»
  2. Президент присвоїв звання Герой України медику ДАПу Ігорю Зіничу (посмертно), танкістам Василю Божку та «кіборгу» Євгену Межевікіну [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 15 жовтня 2015
  3. [21 великий украинец удостоился звания «Народный Герой Украины» (рос.). Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 25 жовтня 2015.  21 великий украинец удостоился звания «Народный Герой Украины» (рос.)]
  4. Ігор Зінич. uaheroes.com. Архів оригіналу за 19 січня 2022. 
  5. Меморіальну дошку загиблому бійцеві 80-ї аеромобільної бригади Ігорю Зіничу відкрили у Білій Церкві. 5 канал. Архів оригіналу за 27 січня 2021. 
  6. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022. 
  7. YouTube full-color icon (2017).svg Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 155
14 жовтня 2015
Наступник:
Міхнюк Олег Іванович Божок Василь Миколайович