Зінич Ігор Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зінич Ігор Вікторович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження 6 вересня 1989(1989-09-06)
Рокитне
Смерть 20 січня 2015(2015-01-20) (25 років)
Донецьк
Псевдо Псих
Військова служба
Роки служби 20142015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»

І́гор Ві́кторович Зі́нич (6 вересня 1989(19890906) — 20 січня 2015) — молодший сержант медичної служби Збройних Сил України, Герой України. Один із «кіборгів».

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Рокитнянську ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3, Білоцерківський медичний коледж 2009 року. Після строкової служби повернувся працювати в Рокитнянську районну лікарню.

Доброволець, медичний брат госпітального відділення, 3-й батальйон, 80 окрема аеромобільна бригада.

Від 17 грудня 2014-го — на території Донецького аеропорту. Протягом останніх днів боїв перед підривом проросійськими силами нового терміналу Донецького аеропорту, Зінич рятував життя поранених за таких умов, коли бійців неможливо було вивезти під обстрілами, був і сам поранений.

Російсько-колабораціоністичні сили не давали відвозити ні мертвих, ні поранених. Старшому солдату Ігорю Римару від пострілу з РПГ відірвало руку та вирвало нижню щелепу; «Псих» вставив йому трубку та з помічниками дві доби боровся за нього — на морозі, у кіптяві, під час бою. Домовилися з росіянами про тимчасове перемир'я — аби пораненого в лікарню довезти. У госпіталі Ігор Римар помер через 10 днів — військовика ввели в кому та не змогли вивести.

20 січня 2015-го Ігор Зінич загинув під завалами в новому терміналі.

Пошуками Ігоря займався брат, сестра та друзі, 16 лютого 2015-го вдалося вивезти його тіло. Похований в Рокитному 19 лютого 2015-го.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 582/2015 від 14 жовтня 2015 року, «за виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, жертовне служіння Українському народові», присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)[1][2].
  • Указом № 1 від 4 червня 2015 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно)[3][4].
  • Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
  • Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).
  • 25 березня 2015 року у селищі міського типу Рокитне на фасаді будівлі центральної районної лікарні (вулиця Вокзальна, 86), де працював Ігор Зінич, йому було відкрито меморіальну дошку.
  • 22 травня 2015 року в ЗОШ № 3 Рокитного відкрито меморіальну дошку випускнику Ігорю Зіничу.
  • 18 червня 2015 року у місті Біла Церква на будівлі Білоцерківського базового медичного коледжу (Сквирське шосе, 240), де навчався Ігор Зінич, йому встановлено меморіальну дошку[5].
  • В місті Рокитне вулиця Радянська перейменована на вулицю Ігоря Зінича.
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня[6][7].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 14 жовтня 2015 року № 582/2015 «Про присвоєння І.Зіничу звання Герой України»
  2. Президент присвоїв звання Герой України медику ДАПу Ігорю Зіничу (посмертно), танкістам Василю Божку та «кіборгу» Євгену Межевікіну [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 15 жовтня 2015
  3. [21 великий украинец удостоился звания «Народный Герой Украины» (рос.). Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 25 жовтня 2015.  21 великий украинец удостоился звания «Народный Герой Украины» (рос.)]
  4. Ігор Зінич. uaheroes.com. Архів оригіналу за 19 січня 2022. 
  5. Меморіальну дошку загиблому бійцеві 80-ї аеромобільної бригади Ігорю Зіничу відкрили у Білій Церкві. 5 канал. Архів оригіналу за 27 січня 2021. 
  6. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022. 
  7.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 155
14 жовтня 2015
Наступник:
Міхнюк Олег Іванович Божок Василь Миколайович