Рокитне (смт, Київська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Рокитне
Rokytne kyivsk gerb.png
Герб Рокитного (Київська область)
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Рокитнянський район
Рада Рокитнянська селищна рада
Код КОАТУУ: 3223755100
Основні дані
Засноване XV-XVI ст.
Площа — км²
Населення 11 371 (01.01.2014)[1]
Поштовий індекс 09600
Телефонний код +380 4562
Географічні координати 49°41′35″ пн. ш. 30°28′53″ сх. д. / 49.69306° пн. ш. 30.48139° сх. д. / 49.69306; 30.48139Координати: 49°41′35″ пн. ш. 30°28′53″ сх. д. / 49.69306° пн. ш. 30.48139° сх. д. / 49.69306; 30.48139
Водойма р. Рось, р. Рокита
Відстань
Найближча залізнична станція: Рокитне (П-З залізниця)
До обл. центру:
 - фізична: 83 км
 - залізницею: 100 км
 - автошляхами: 95 км
Селищна влада
Веб-сторінка http://www.rokytne-gromada.kiev.ua
Карта
Рокитне is located in Україна
Рокитне
Рокитне
Рокитне is located in Київська область
Рокитне
Рокитне

Commons-logo.svg Рокитне у Вікісховищі

Рокитне — селище міського типу, адміністративний центр Рокитнянського району Київської області на Придніпровській височині над річкою Россю. Межує із великим селом Синява на півдні.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Рокитне розташоване на обох берегах річки Рокита, біля місця її впадіння в Рось. Із заходу та з півдня селище оточене змішаними лісами.

Через Рокитне проходить залізниця Біла Церква-Миронівка. У селищі знаходиться станція Рокитне [2].

З Рокитного ведуть асфальтовані дороги в Білу Церкву, Узин, Бакумівка, Карапиші, Синяву [3].

Історія[ред.ред. код]

Річ Посполита[ред.ред. код]

Назва селища походить від куща рокити - верболозу, який росте по берегах річок Рокита та Рось. Вперше Рокитне згадується в письмових джерелах XV століття. Селище дуже постраждало від монголо-татарскої навали. У другій половині XVI століття в Рокитному проживало українське козацтво. 1590 року гетьман реєстрового козацтва Криштоф Косинський, разом з іншими представниками козацької старшини, одержав від короля подарування на маєток Рокитне. (Іноді саме цей документ вважають за першу згадку про Рокитне в письмових джерелах.) В 1590-1593 роках Рокитне стало місцем козацько-селянського антипольського повстання, яке почалося як особистий конфлікт за права на Рокитне між Кшиштофом Косинським і білоцерківським старостою Янушем Острозьким.

Гетьманщина[ред.ред. код]

За часів Гетьманщини Рокитне було польським прикордонним містечком. Належало Браницьким, маєток яких був розташований на Божій горі між Рокитним та Ольшаницею. (Ця гора відома тим, що в IV столітті тут був підступно вбитий Бож, вождь племінного союзу антів.) Від 1654 року Рокитне було сотенним містом Канівського полку (за іншими даними — Білоцерківського полку). 16 березня 1664 року в Рокитному був страчений гетьман Іван Виговський. 1686 року Рокитне відійшло до Речі Посполитої, під владою якої залишалось понад сторіччя.

В 1711 р. Рокитне було зайнято армією гетьмана Пилипа Орлика, під час його похода на Правобережжя проти російської влади.

Російська імперія[ред.ред. код]

Після другого поділу Речі Посполитої (1793) Рокитнянщина увійшла до складу Російської імперії та була віднесена до Васильківського повіту Київської губернії. На цей час населення Рокитного становило 5 тисяч чоловік. 1850-ті та перша половина 1860-х років на Рокитнянщині характерні численними селянськими бунтами. Після селянської реформи 1861 року в Рокитному прискорився розвиток промислового виробництва. На початку ХХ сторіччя в містечку було понад 20 дрібних підприємств, 10 кузень та понад 100 крамниць. Згідно з першим загальним переписом населення Російської імперії 1897 року в Рокитному нараховувалось 864 двори з населенням 5625 чоловік.

Визвольні змагання 1917 - 1921 років[ред.ред. код]

Згідно данних, які є в Центральному державному архіві громадських об’єднань України, в цей період на території смт. Рокитне діяли угрупування отаманів Тютюника та Зеленого. В даній архівній установі зберігається декілька телеграм надісланих із Рокитного до органів центральної влади в яких йдеться про те, що місцева влада намагається нейтралізувати та знешкодити банду «Зеленого».

Влітку 1920 року на території району починає встановлюватись радянська влада, перші кроки якої викликали невдоволення та повстання серед селян.

Радянський Союз[ред.ред. код]

Постановою Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету від 7 березня 1923 року був створений Рокитнянський район, і Рокитне стало його центром. У 1929-1930 роках на Рокитнянщині пройшла суцільна колективізація. В цей же час був знищений польський костел, що знаходився на сучасній вулиці Садова (нині на його колишній теритрії знаходиться дитячо-юнацька спортивна школа). Наслідком державної аграрної політики став голод 1932-33 років. Рокитнянський район належить до територій, що найбільше постраждали від голоду. Від кінця липня 1941 року по 25.01.1944 року Рокитнянщина була окупована німецько-нацистськими військами і перебувала в складі Білоцерківського гебіту. Повоєнна відбудова відбувалась повільними темпами. В 1950-1960-ті роки пройшли процеси укрупнення сільськогосподарських підприємств, відкрився ряд нових промислових об’єктів. В 1970–1980-ті роки були побудовані 2 школи, ПТУ, 3 дитячих садки, поліклініка, банк.

Незалежна Україна[ред.ред. код]

1990-і роки для Рокитного, як і для всієї України, стали перехідним періодом і відзначилися реформуванням усіх галузей господарства.

Економіка[ред.ред. код]

ПП „Сімол” (колишнє ВАТ „Рокитнянський маслозавод”, директор Сіренко Михайло Миколайович) - одне з прибуткових підприємств, що у 2008 році відзначило своє 80-річчя, постійно дбає про конкурентноспроможність продукції з цільного молока. Щодоби підприємство переробляє 25-30 тонн молока. Понад 15 найменувань продукції престижної торгової марки „Рокитняночка” мають своїх споживачів не лише в м. Києві і столичній області, а й за її межами.

ПП „Сімол” – є лауреатом Міжнародного конкурсу „Золоті торгові марки-2004” .

Сіренко М.М. – Заслужений працівник промисловості України, також має Почесну орденську відзнаку ІІІ ступеня „Суспільне визнання”, його роботу відзначено Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України.

Адреса: 09600, смт Рокитне Київської області, вул. Заводська, 1, тел. 8 (04462) 5-13-04, 5-22-34

ВАТ „Синявське” (директор Литвин Ольга Петрівна) - за результатами врожайності зернових та технічних культур господарство - лідер агропромислової галузі не тільки району, а й Київщини. Засноване у 1922 році. Багатогалузеве, з зерно-буряко-насінницьким напрямком та розвинутим тваринництвом. Зернові культури в структурі посівних площ займають більше 40%. Площа ріллі – 4112 га.

Своє застосування у „Синявському” знайшли впровадження сучасних технологій виробництва, застосування висококласних машин відомих світових виробників, апробування на полях нових зернових культур та цукрових буряків, на виробництві яких господарство спеціалізується.

Товариство – лауреат Всеукраїнського конкурсу „Золота фортуна”, нагороджене Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України. Переможець конкуру „Найкращий роботодавець року”

Адреса: 09602, смт Рокитне Київської області, вул. Зарічна, 2, тел. 8 (04462) 5-39-89, 2-42-34, ф. 2-43-45

СТОВ „Росія” (директор Бурченко Василь Миколайович) має зерно-буряковий напрям з розвитком молочного тваринництва. У землекористуванні 2481,68 га землі. Поголів’я великої рогатої худоби 1500 тварин, в т.ч. 600 корів. Від кожної фуражної корови у середньому отримують близько 6000 кілограмів молока. Має статус насінницького господарства, створені всі комплексні умови для реалізації насіння зернових культур високих репродукцій. Виробляє валової продукції за рік в середньому більш як на 18 млн грн. Рентабельність підприємства 24,7%. СТОВ „Росія” – у числі лідерів за комплексною оцінкою фінансово-господарської діяльності.

Бурченко В.М. – Заслужений працівник сільського господарства України. Переможець конкуру „Найкращий роботодавець року”

Адреса: 09623, с. Ромашки Київської області, тел. 8 (04462) 5-11-76, 2-36-76

СТОВ „Обрій” (директор Соколенко Олена Іванівна) створене у 2002 році і фактично з часу свого створення є одним із лідерів сільськогосподарського виробництва у районі. Предметом діяльності товариства є вирощування і реалізація зернових та технічних культур на площі 1200 га. 60-центнерні врожаї пшениці, 500-центнерні – цукрових буряків товариство отримує завдяки впровадженню у виробництво нових технологій вирощування сільськогосподарських культур. Також товариство здійснює розведення племінної великої рогатої худоби, продаж молодняка, м’яса та молока.

З 2005 року СТОВ має статус племінного заводу з розведення та вирощування української червоно-рябої молочної породи великої рогатої худоби.

Адреса: 09641, с. Луб’янка Київської області, тел. 8 (04462) 2-76-18

СТОВ „Нива” (директор Сукайло Петро Овксентійович) – зерно-бурякове господарство з розвинутим тваринництвом. Орендує 2762 га землі. Валове виробництво зерна досягло 6000 тонн при середній врожайності 65,4 ц/га. У господарстві функціонують: забійний цех, млин, крупорушка, олійниця.

Сукайло П.О. - Заслужений працівник сільського господарства України, нагороджений орденом „За заслуги ІІІ ступеня”.

Адреса: 09600, смт Рокитне Київської області, вул. Вокзальна, 109, тел. 8 (04462) 5-33-81, 5-23-40

Спорт[ред.ред. код]

Історія міського фізкультурно-спортивного руху на Рокитнянщині починається з кінця 30-х років минулого століття. Його центром був Синявський цукровий завод. Спортивна робота на підприємстві пов'язувалася з іменем Івана Андрійовича Міуса, неодноразового переможця і призера різноманітних міжнародних змагань з боротьби, Майстра спорту СРСР.

Війна 1941-1945 рр. завадила розвитку спорту у районі, але вже у червні 1949-го у селищі Рокитне силами працівників місцевих установ, організацій та установ, на території колишнього польського кладовища, побудовано стадіон, який після утворення районного спортивного товариства «Колгоспник» («Колос») був переданий на його баланс. У 50-х роках повсюди відбулося становлення сільських колективів фізичної культури, а тодішньому спортивному ентузіазму рокитнянців не було меж. Так, синявець Микола Клименко у складі збірної команди України виборов чемпіонство на Спартакіаді народів СРСР в естафеті 4x100 м. Житель села Острів Борис Першин грав за футбольну команду майстрів «Трактор» (м. Сталінград) та був лідером тогочасної футбольної команди селища.

Розквіт «колосівського» руху припав на 60-70-ті роки минулого століття. У селах району були побудовані нові школи, а з ними й спортивні зали та майданчики. З'явилися вони і при будинках культури у селах Житні Гори, Би-рюки, Синявського бурякорадгоспу та Рокитнянського цукрозаводу. Заявили про себе нові потужні колективи фізичної культури (на ТОВБМІКу, цукрозаводі і Синявському бурякорадгоспі та ін.).

На всю Україну гриміла слава про колектив фізкультури колгоспу імені Леніна (с. Житні Гори) та його інструктора зі спорту Володимира Терентійовича Кисленка. Колектив неодноразово був нагороджений перехідним Червоним прапором ДСТ «Колос», а досвід його діяльності поширений в Україні. У1974 році житньогірських спортсменів відвідав тодішній голова Центральної ради ДСТ «Колос» С. С. Попов.

Під керівництвом легендарного тренера Петра Підпузька плідно працювала кінно-спортивна школа, яка перебралася у райцентр і стала на той час однією з найкращих в Україні.

У 1972 році у Рокитному було реконструйовано стадіон «Колос» й проведено обласну «колосівську» спартакіаду. Згодом район приймав спартакіаду облміжколгоспбуду. Її переможцем став колектив фізкультури Рокитнянського ТОВБМІКу.

У будівельному об'єднанні також створили футбольну команду «Будівельник», яка протягом багатьох років була однією з найкращих команд Київщини, учасницею Всеукраїнських змагань товариства «Колос», чемпіоном області серед ветеранів.

Благодатна рокитнянська земля продовжувала "врожаїтися" великими спортивними талантами.

Уродженець села Насташка Степан Старінський досяг значних успіхів на міжнародній арені з кульової стрільби. Майстер спорту Міжнародного класу, він здобув понад 200 медалей різного світового гатунку, подолав рубіж світового рекорду. Нині Степан Старінський є головним тренером збірної команди України, яка досягла неабияких успіхів на останніх літніх Олімпійських іграх у Пекіні. Анатолій Жданов — неодноразовий переможець і призер всесоюзних змагань з кінного спорту. Раїса Романчук з Житніх Гір — переможець всеукраїнських та призер всесоюзних змагань з лижних гонок та легкої атлетики. Юрій Полубок — призер чемпіонату України з марафонського бігу. Тамара Солодовнік з Острова — гравець гандбольної команди майстрів.

Великого значення надавалося у той час кадровим питанням. Практично у кожному сільському колективі фізкультури працювали інструктори зі спорту.

Майже 40 років трудився у районній раді «Колос» Петро Юхимович Левінтант. Ще замолоду він уподобав спорт. Був хорошим штангістом, легкоатлетом, організатором. Сказав би, що Петро Юхимович являв собою цілу епоху фізкультурно-спортивного руху на Рокитнянщині. Сьогодні на честь цього спортсмена у районі проводяться щорічні змагання.

Нелегкі 90-ті роки XX століття виявилися дуже непростими у політичному й економічному відношенні. Розпад СРСР, становлення нової суверенної держави Україна, перебудова усіх сфер життя, зміна форми власності і т.д. — усе це боляче вдарило по фізичній культурі і спорту.

Припинила свою діяльність «колосівська» ДЮСШ. Бездіяльними ставали сільські колективи фізкультури, скорочувалися ставки інструкторів зі спорту та тренерів. Не проводилися районні змагання. Але і в цих умовах сільське населення району продовжувало займатися спортом. Успіху на міжнародній арені досягла біатлоністка Тетяна Водоп'янова, яка неодноразово піднімалася на подіум світових та європейських чемпіонатів, була учасницею двох олімпіад у Ногано та Лейк-Плесіді.

Кандидатом до збірної команди України з вільної боротьби став неодноразовий призер Всеукраїнських змагань Василь Лазоренко з Ольшаниці.

З початком нового століття на Рокитнянщині поступово почав відроджуватися сільський спортивний рух. Вже з 2000 року, завдяки старанням Миколи Поночовного, проводяться змагання з великого футболу на кубок Бориса Першина, спочатку за участю чотирьох команд: «Синявське», цукрозаводу, Острова, Ольшаниці, а в подальшому за участю команд майже з кожного населеного пункту району. Згодом відбулися спартакіади територіальних громад сільських рад, інші змагання.

Запрацювала районна рада «Колос» та сільські колективи фізкультури. Поступово збільшувався штат працівників райради «Колос» та інструкторів зі спортивної роботи. У період з 2005 року робота Рокитнянської районної організації в ФСТ «Колос» спрямовувалася на подальше вдосконалення різноманітних форм фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи на селі.

Було створено 18 сільських фізкультурно-спортивних клубів. Серед найкращих — клуби ВАТ «Синявське», «Рокитне», «Синява», «Житні Гори», ТОВ «Рокитнехлібопродукт». На достатньому рівні працювали ФСК «Савинці», «Запруддя», «Луб'янка», «Острів», «Ромашки». Особливо активно розвивався новоутворений клуб «Рокитнехлібопродукт» (керівник М. Заєць) , де обладнано прекрасний шашково-шаховий клуб у Синяві , будується свій стадіон, створено хороші футбольні та волейбольні команди.

Прекрасна спортивна база у ВАТ «Синявське» (керівник 0. Литвин). До послуг працівників товариства стадіон, тенісний корт, тренажерний зал, відновлювальний центр, спортмайданчики на відділках товариства. Клуб має традиційно сильні команди з усіх видів спорту, що розвиваються у районі.

У с. Житні Гори започаткували і проводять шашковий турнір, присвячений пам'яті кандидата у Майстри спорту Миколи Мельника. З кожним роком турнір стає все популярнішим.

У селі Луб'янка силами СТОВ «Обрій» (керівник 0. Соколенко) приділяється велика увага розвитку дитячого футболу. Команди товариства — неодноразові призери обласних змагань та учасники міжнародних турнірів. За сприяння товариства у районі проводиться дитячий футбольний турнір «Кубок Надросся» за участю команд з Вінниці, Києва, Одеси, Житомира, Керчі та ін.

Значних успіхів на Всеукраїнській та міжнародній аренах досягли молоді сільські спортсмени Рокитнянщини. Так, Катерина Григоренко (с. Острів) — учасниця уже двох зимових Олімпійських ігор у Турині і Ванкувері. Олександра Григоренко (с. Бирюки) — кандидат до збірної України з лижних гонок. Неабиякі результати демонструють Іванна Поповиченко (с. Ольшаниця) та Надія Сатир (с. Синява) — велоспорт. Інна Бабенко, Олександр Челенко (с. Насташка), Яна Павленко (с. Житні Гори), Юлія Каралкіна (с. Телешівка) — лижні гонки, Марія Окладна (с. Ромашки) — лижні гонки, легка атлетика. Всі вони — кандидати до різних збірних команд України.

Останнім часом рокитнянська організація ВФСТ «Колос» організувала і провела ряд спортивно-масових заходів. Зокрема: районні змагання з волейболу, серед переможців яких — команди «Рокитнехлібопродукт», ВАТ «Синявське», м. Узин, зимова спартакіада працівників сільського господарства (переможці — команди ВАТ «Синявське», ТОВ «АФ «Рокитнецукор», ТОВ «Рокитнехлібопродукт»); шаховий турнір пам'яті Петра Солов'я — багаторічного керівника колишнього колгоспу імені Кірова с. Синява (переможці — команди ТОВ «Рокитнехлібопродукт», міст Миронівка і Тараща); шашковий турнір пам'яті М. Мельника у Житніх Горах в обласному заліку (переможці — представники міст Ірпеня, Іванкова, Борисполя, села Житні Гори та селища Рокитне); кубок Бориса Першина з великого футболу (переможці команди «Рокитнехлібопродукт», «Рокитнецукор», ВАТ «Синявське», «Співдружність»).

Пам'ятки[ред.ред. код]

У Рокитнянському районі на обліку знаходиться 38 пам'яток історії та культури, з них: археології – 6, історії – 23, мистецтва – 3, архітектури - 6.

Із архітектурних споруд, розміщених на території району, 5 занесені до Державного реєстру та включені в Державний каталог, як пам'ятки історії та культури: Троїцька церква в с. Бушево (1750 рік, дерев'яна) – включена до туристичного маршруту по р. Рось; Михайлівська церква із дзвіницею в с. Острів (1740 рік, дерев'яна) - включена до туристичного маршруту по р. Рось; Церква Йосипа Обручника (с. Житні Гори, 1756 рік, дерев'яна); Миколаївська церква у с. Синява (1730 рік, дерев'яна козацька Церква, яку відвідував Богдан Хмельницький) - включена до туристичного маршруту по р. Рось; Покровська церква у с. Ромашки (1843 рік, кам'яна, зразок пізнього класицизму).

На території району є археологічні пам'ятки: залишки змійових валів, оборонних укріплень часів Київської Русі (урочище Піщане, смт Рокитне); залишки літописного міста Торчеськ (ХІ-ХІІІ ст.) – столиці Пороського удільного князівства; залишки 11 курганів часів черняхівської культури.

Бази відпочинку[ред.ред. код]

  • Дубова Роща
  • Росток
  • «Диброва» Білоцерківського УВП УТОС
  • відпочинок в садибі "Затишок"
  • приватна міні-база біля р. Рось(відпочинок у Юри)
  • Лісотель
  • Лісова казка

Персоналії[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]