Божок Василь Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Божок Василь Миколайович
UA-OF1-SLT-GSB-H(2015).png Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження
Житомирська область, с.Студениця
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЕ МЕХ (2016).png Механізовані війська
Формування
92 ОМБр.png
 92 ОМБр
Війни / битви Війна на сході України:
Бої за Дебальцеве
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Васи́ль Микола́йович Божок (с.Студениця, Житомирська область) — старший лейтенант Збройних сил України. Герой України (2015).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Студениця Коростишівського району на Житомирщині.[1][2][3][4] Там навчався до третього класу. У 2002 році мати Галина Василівна Божок разом з дітьми Василем, Надією і Володимиром переїхала в с. Левків Житомирського району. У 2009 році Василь закінчив одинадцятий клас Левківської загальноосвітньої школи.[2][3]

Служба[ред. | ред. код]

Випускник 2013 року Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, спеціальність «Управління діями підрозділів танкових військ».

Лейтенант 1-ї танкової роти, в/ч 6250, 92-га окрема механізована бригада.

В середині березня 2014 року танковий взвод Василя Божка у складі бригади вийшов на охорону кордону в Харківській області.[1][3] На той час Росія вже вторглася до Криму, і проводила біля українського кордону маневри військами в рамках навчань.

Бій[ред. | ред. код]

В січні 2015-го, під час війни на сході України, із бригадою прибув до Артемівська. 12 лютого підрозділ капітана Олега Баркатова отримав наказ висунутися до села Логвинове для допомоги військовикам 79-ї бригади при зачистці населеного пункту. Екіпаж танка вибивав терористів із будинків, де вони засіли, втрати останніх були значними. Після того отримали наказ замаскуватися в лісосмузі за селом. При висуванні на позиції виявили 3 танки терористів, які рухалися від Вуглегірська. В ході бою один танк противника спалахнув. Старший солдат-механік танка Артур Шахмандаров почав відводити бойову машину заднім ходом, при цьому Божок вів вогонь по противнику. Терористи не спостерегли, звідки вівся вогонь та зосередили обстріл підбитого українського танка поблизу траси. Екіпаж сховав танк за двома підбитими БМП та продовжував обстріл терористів, було підбито другий танк, башта від вибуху відлетіла від корпусу. Маневруючи та ведучи обстріл, екіпаж продовжував бій, в цей час на підмогу терористам прибули 3 танки, проте вони не змогли виявити українську бойову машину. Перебуваючи у замаскуванні, екіпаж зумів підбити ще один танк терористів. Після використання майже всього боєкомплекту танк рушив до Луганського, взявши на броню трьох вояків 79-ї бригади.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування[ред. | ред. код]

  • У селі Левків Житомирської області у червні 2016 року іменем Василя Божка названо вулицю. У розпорядженні про перейменування вулиць помилково було вказано, що Василь загинув в АТО[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ГАЛАУР, Володимир (2015-12-16). Танкова дуель Василя Божка. Урядовий Кур’єр. Процитовано 2018-09-18. 
  2. а б Танкісту Василю Божку з Левкова присвоєно звання Героя Украї | Приміське життя. primiske.com.ua (uk). Процитовано 2018-09-18. 
  3. а б в «Я офіцер. Моя професія – Батьківщину захищати» | chuguevnews. chuguevnews.info (ru-ru). Процитовано 2018-09-18. 
  4. Герої, народжені війною. Бої за Донбас танкіста Василя Божка. Міністерство оборони України. Процитовано 2018-09-18. 
  5. Указ Президента України від 14 жовтня 2015 року № 583/2015 «Про присвоєння В.Божку звання Герой України»
  6. Президент присвоїв звання Герой України медику ДАПу Ігорю Зіничу (посмертно), танкістам Василю Божку та «кіборгу» Євгену Межевікіну // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 15 жовтня 2015
  7. Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 366/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Як житомирський губернатор заживо поховав Героя України " Газета Сільське життя

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 156
14 жовтня 2015
Наступник:
Зінич Ігор Вікторович Межевікін Євген Миколайович