Зіґфрід Гандлозер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зіґфрід Гандлозер
нім. Siegfried Handloser
Siegfried Handloser NS-Arzt.jpg
Народився 25 березня 1885(1885-03-25)[1]
Констанц
Помер 3 липня 1954(1954-07-03) (69 років)
Мюнхен, ФРН
·злоякісна пухлина
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність військовий лікар
Науковий ступінь докторський ступінь[d][2]
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання Surgeon General of the German Armed Forcesd
Нагороди
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
Орден Церінгенського лева
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний знак Німецького Червоного Хреста
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу

Зіґфрід Гандлозер (нім. Siegfried Handloser; 25 березня 1885, Констанц, Німецька імперія3 липня 1954, Мюнхен, ФРН) — керівник санітарної служби вермахту, генерал медичної служби. Кавалер Лицарського хреста хреста Воєнних заслуг з мечами.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї музиканта. У 1903 році вступає до військової академії імені кайзера Вільгельма в Берліні в якій в 1910 році отримує медичну освіту. З 17 травня 1910 року лікар-асистент військово-санітарної частини. У 1911 році захищає дисертацію «Специфічне лікування черевного тифу». Працював в клініці Гіссена.

Брав участь у Першій світовій війні. Командував санітарними підрозділами.

З 1 травня 1932 року служив дивізійним лікарем піхотної дивізії в Штутгарті, Дрездені та Відні, з 26 серпня 1938 року - головний військовий лікар армії.

Доктор медицини, з жовтня 1939 року почесний професор військової медицини Віденського університету.

Учасник Польської і Французької кампаній.

З 6 листопада 1940 року заступник начальника військово-санітарної інспекції вермахту.

З 1 січня 1941 року - генерал медичної служби. З 31 січня 1941 року - головний санітарний інспектор вермахту, з 1 березня 1941 також головний лікар вермахту, а з 28 липня 1942 року ще й начальник санітарної служби вермахту. З 18 лютого 1942 року - голова Наукової ради військово-медичної служби. У 1943 році обраний почесним професором військової медицини Берлінського університету.

Відзначився створенням і організацією борделів для німецьких солдатів і офіцерів на окупованих територіях.

1 вересня 1944 року звільнений з посади головного санітарного інспектора і військового лікаря, але залишився на чолі санітарної служби вермахту. Мав право видавати накази, обов'язкові для виконання всіма медичними службами армії, люфтваффе і флоту.

Гандлозер відповідальний за проведення експериментів над в'язнями концтаборів, в тому числі за досліди з переохолодження, зараження висипним тифом і ін.

28 травня 1945 року ув'язнений британською владою у Фленсбурзі.

На Нюрнберзькому процесі над лікарями за співучасть у військових злочинах і злочинах проти людяності засуджений до довічного ув'язнення.

31 січня 1951 року покарання було замінено позбавленням волі строком на 20 років. Достроково звільнений в грудні 1953 року в зв'язку з різким погіршенням здоров'я.

Помер 3 липня 1954 року в Мюнхені.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Генерал медичної служби Зіґфрід Гандлозер (серпень 1942)


Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Die spezifische Behandlung des Typhus abdominalis. Straßburg 1911
  • Innere Wehrmedizin. Dresden/Leipzig 1944
  • mit Wilhelm Hoffmann: Wehrhygiene unter Mitwirkung von Prof. Dr. A. Fikentscher und Prof. Dr. Hippke

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.encyclopedie.bseditions.fr/biographie.php?bioid=217&biolib=Handloser+Siegfried(Histoire+-+Nazisme)
  2. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #139875980 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Alexander Mitscherlich / Fred Mielke (Hrsg.) : Medizin ohne Menschlichkeit. Frankfurt a. M. 1960
  • Ulrich-Dieter Oppitz (Hrsg.): Medizinverbrechen vor Gericht. Erlangen/Jena 1999
  • Gerd R. Ueberschär: (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Vom Kriegsbeginn bis zum Weltkriegsende Bd. 2, Primus Verlag, Darmstadt 1998
  • Wolfgang U. Eckart: Generaloberstabsarzt Prof. Dr. med. Siegfried Handloser; in: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Vom Kriegsbeginn bis zum Weltkriegsende Bd. 2, Primus Verlag, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-089-1, Wissenschaftliche Buchgesellschaft ISBN 3-534-12678-5, Seite 88-92
  • Insa Meinen: Wehrmacht und Prostitution während des Zweiten Weltkriegs im besetzten Frankreich Temmen, Bremen 2002 ISBN 3-86108-789-8 (Вермахт и проституция во время Второй мировой войны в оккупированной Франции)
  • Залесский К. А. «Вермахт. Сухопутные силы и Верховное командование», Москва, «Яуза», 2005.
  • Eckart W., Siegfried Handloser. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.), Hitlers militärische Elite, Primus-Verlag, Darmstadt.
  • Vom Kriegsbeginn bis zum Weltkriegsende. 1998, ISBN 3-89678-089-1, S. 88-92.